Неприємна зустріч з Асґардзом

Коли до зустрічі Рімуру та команди номер 7 залишалося пару хвилин, Сіель почала щось казати про те, що Дьябло хоче зв’язатися з Рімуру телепатично, щоб донести якусь інформацію. Через це Рімуру треба було негайно покинути цей прекрасний світ з погляду мешкаючих тут людей, але для нашого невгомонного слизу це був звичайнісінький світ, в якому не було нічого цікавого, окрім приємної розмови з хвостатими. Вони згодилися після смерті перенести душу та тіло в світ, де проживає Рімуру, через те, що там живуть такі ж самі звіри, як і вони. Але це не головна причина такого вибору хвостатих. Це все через те, що вони більше не хочуть, щоб їх називали монстрами та демонами. Вони хочуть спокійного життя та такого ж відношення, як до рівних собі, а не як до зброї чи речі. Рімуру попросив передати його пропозицію Курамушке, щоб він це не дізнався в останній момент.

Після того, як Рімуру почув від Сіель, що Дьябло хоче щось передати йому, він швиденько опинився в космічному просторі планети Наруто та почав слухати доклад від Дьябло.

(Коли Рімуру покидав свою планету, він написав листа Дьябло про те: “Якщо трапиться якась подія, то хай він зв’яжеться зі мною телепатично та розкаже про те, що треба було розказати”. Дьябло до цих пір береже лист з приказом Рімуру в внутрішній кишені свого піджака.)

~ Рімуру-сама! Як я радий знову з вами поговорити!

~ Привіт, Дьябло. Що ти хотів мені розказати, що так настійливо старався зі мною зв’язатися?

~ Ах, так, Рімуру-сама! Через 10 днів буде проводитися Вальпургієва ніч.

~ Який привід цієї Вальпургієвої ночі? Щось серйозне, чи знову якісь розбори між Рамірес та Діно, чи розборки Гая та Люмінос?

~ Ні, Рімуру-сама, до 8-ми Конічних Зірок Князів Темряви хоче додатися новий Князь темряви.

~ Яка його приблизна сила?

~ Він слабше Клеймона, тому вам немає за що турбуватися, Рімуру-сама. Ах, так! Сталося ще одна дрібничка, але вона вам може показатися цікавою.

~ І що це за “дрібничка”, про яку ти кажеш?

~ В окрузі ліса Джури впав один аномальний об’єкт, це золота рукавичка з шістьма камінцями, від яких виходить дуже великий запас магічної енергії.

~ А це вже цікаво! Так, через скільки там буде Вальпургієва ніч?

~ Через 10 днів, Рімуру-сама.

~ Дякую, Дьябло! Чекай мене через 5 днів! Я постараюся швиденько прийти та не запізнитися.

~ Так, Рімуру-сама.

З цими словами я швиденько злітав на усі цікавивши мене світи та позабирав звідти дещо.

(Надіюся, що мешканці цього світу на мене не образяться :D)

Коли я вже підлітав до своєї планети, то помітив якусь людину з молотом, від якого виходило багато блискавок. У нього було розпущене волосся, червоний плащ, який розвивався позаду, і якийсь прилад, який був на рівні з його головою. Вони про щось говорили, і було чути, що з железячки (як охрестив це не до роботом космічною штукою Рімуру) було чути різні голоси, переважно чоловічий та дуже низький, але було чути також інших чоловіків та одну жінку, яка дуже сильно на щось виговорювалася цензурними висловами.

Цей не до супермен старався проломити мої бар’єри слабкою блискавкою, але я нічого не робив та попросив розказати про цього супермена та з якого він світу сюди приперся.

~ Майстер, він походить з планети під назвою “Асґард”. Його повне ім’я: Тор Одінсон. Його псевдоніми: Бог грому і блискавки, Повелитель грому, Золотоволоска Джейк, Олсон Ерік, Мастерсон Зіґмунд, Зіґфрід Одінсон. Є припущення, що він тут через ту рукавичку, про яку нам розказав Дьябло.

~ А Дьябло не шуткував, що мені стане цікаво.

Після цього я і далі слухав інформацію, яку давала мені Сіель, та не помітив, коли Золотоволоска почав на мене дивитися та одночасно з цим розмовляти з тією штукою, яка була біля нього.

– Ти хто така? І що ти знаєш про цю планету?

Я спочатку здивувався, як він до мене без церемонно окликнувся, а потім згадав, що він не знає, хто я, тому почав з далека. І чому всі, хто мене вперше бачить, думають, що я жінка, а не чоловік?! Виглядав я так: синьо-сіре волосся з відблиском фіолетового розвивалися за моєю спиною в хаотичному танці, чорне вбрання князя темряви, тільки без плаща, та катана Вельдори, яка мирно собі була закріплена позаду моєї поясниці, та очі як розплавлене золото з витягнутими зіницями, які додавали трохи звіриного образу, та чорні як ніч крила, які мирно покоїлися за моєю спиною.

– Я спитався! Хто ти та – !

– Яке ти маєш право кричати на мене? Ти просто людина, а дозволяєш кричати на мене?

– Ти знаєш щось про цю планету? І як туди попасти?

– Давай так, я запитую тебе, а потім ти мене. Але ми повинні чесно відповідати одне одному, згоден?

Після цього він трохи відлетів від мене і почав переговорювати з тією железякою. Коли він знову підлетів до мене, то почав говорити.