Неочікуваний дзвінок.

Після подій в трилогії *

Здавалося, що це звичайний день для Лисів після перемоги над Воронами та смерті Ріко і Натана. Ніл, як завжди, вийшов з гуртожитку на пробіжку. Ендрю багато разів відчитував Ніла за те, що він не бере з собою телефон. Тож сьогодні він нарешті поклав його в задню кишеню.

За кілька метрів від гуртожитку його телефон задзвонив. Ніл одразу схопив його, думаючи, що це Ендрю. Але наскільки ж він був шокований, коли побачив код +380.

“Україна? Хто це може бути?” — подумав Джостен.

У Ніла були варіанти, хто це може бути, але він не міг повірити. Він вирішив відповісти і почув знайомий голос.

— Привіт, Данило. Хоча зараз тебе треба називати Ніл, так?

Косач… Одна з небагатьох людей, яка з самого початку знала про його минуле, але все одно прийняла його в свою агенцію.

— Добрий день, Ольго Сергіївно. Так, я досі Ніл Абрам Джостен.

***

Це було кілька років тому.

Данило Гончаренко повертався з тимчасової роботи вулицями Києва. Раптово він побачив, як від двох людей у формі ОСА та жінки в офіційному костюмі почав тікати міцний чоловік.

Очевидно, що це був злочинець, і він був дуже швидкий. Данило не встиг навіть обдумати, що йому слід робити, але його тіло, завдяки досвіду виживання, зреагувало набагато швидше. Він швидко знерухомив незнайомця, притиснувши його до асфальту та тримаючи руки злочинця.

Коли агенти підбігли, вони були шоковані тим, що простий цивільний зміг без проблем затримати такого серйозного та сильного злочинця.

— Ого, чоловіче, ви молодець. Ми вже думали, що він втече. Дякую за допомогу, — сказав Нілу чоловік у формі ОСА. — Я майор Гайворон. Чи можете ви відійти та дати нам його забрати до агенції?

Данило повільно відходить від злочинця, тримаючи його руки. Коли злочинця вже забирає Гайворон, жінка, яка також бігла за злочинцем, підійшла до нього та заговорила.

— Я капітан Левченко. Ми змушені вас забрати до агенції для перевірки вашого стану. Цей злочинець професіонал в отруєнні, він міг непомітно вколоти вам отруту, яка подіє тільки через кілька годин. Прошу, йдіть за мною.

Данило зрозумів, що в нього немає вибору. Якщо він не піде з ними, це може привернути ще більшу увагу поліції і принести багато проблем.

— Гаразд.

***

Офіс ОСА знаходився у сучасній будівлі в центрі Києва, з високими скляними фасадами і строгими заходами безпеки. Внутрішній інтер’єр був стильним і функціональним: просторі коридори зі світлими стінами, прикрашеними сучасними картинами, і робочі місця зі скляними перегородками, оснащені сучасними комп’ютерами та моніторами.

Центральна частина офісу була операційною кімнатою з великим екраном для трансляцій важливої інформації. Тут агенти працювали над аналізом даних і обговоренням справ. Відзначалися також кімнати для відпочинку з диванами та кавовими автоматами, що створювало комфортну атмосферу для працівників.

Вся атмосфера офісу була напруженою, але організованою, з відчуттям енергії та рішучості.

Гончаренка привели до лабораторії, щоб здати кров на експертизу. Кров у нього брала мила жінка, вона представилася як Альбіна Панчук. За комп’ютером сидів чоловік з чорним волоссям, його Панчук представила як Стаса Шугаєва – комп’ютерного генія ОСА.

— Я чула від колег, як ви зловили того злочинця. Вони були шоковані. І Косач ви сподобалися.

— Косач?

— Це наш полковник Ольга Косач. Ось нарешті результати готові. Посидьте тут, я спочатку покажу їх полковнику.

***

— Полковнику, в нас проблеми. — Альбіна забігла в кабінет Косач.

— Що вже сталося? Розповідай, — зітхнувши запитала Ольга Сергіївна.

— У Данила Гончаренка є збіг з сином відомого в Америці злочинця “Балтіморським різником”. Їхні імена не знайомі, але інтерпол має їх ДНК.

— Тобто “Данило Гончаренко Олександрович” — його фейкове ім’я, і насправді він син різника з США? — Альбіна кивнула. — Що людина така, як він, робить в Україні? Тут точно все не просто так. Або він по якомусь завданні від батька чи мафії, або він тікає від мафії. Запроси його до мене в кабінет. Нікому з агентів про цю ситуацію — ні слова.

— Зрозуміла, Ольго Сергіївно, — відповіла Панчук, швидко покинувши кабінет.

***

Данило заходить до кабінету Косач. Ольга Сергіївна намагається обережно розпитати його про минуле в Америці.

— Сідайте, Данило. Ми отримали результати ваших аналізів, і у нас виникло декілька запитань.

Гончаренко насторожився, але спокійно відповів.

— Звичайно, питайте. Я відповім на те, що зможу, — відповів Данило, тримаючи обережність.

Косач почала “допит” з загальних питань, поступово переходячи до більш особистих.

— А тепер до більш серйозного. Розкажіть, як ви пов’язані з Балтіморським різником. Прошу вас не брехати, ми все одно все дізнаємося. Але тоді у вас будуть великі проблеми.

Хлопець зрозумів, що йому доведеться розкрити частину своєї історії, щоб викликати довіру.

— Добре, полковнику. Я син Балтіморського різника. В Україні я ховаюсь від батька, точніше від смерті, — Гончаренко почав розповідати свою історію, але, звичайно, не все. Він не може їм ще довіряти.

— Гаразд. Очевидно, що це ще не вся інформація. Я вас розумію — довіра річ складна.

— Чи є якісь конкретні загрози для нашої країни через ваше перебування тут?

— Для цивільних точно — ні. В небезпеці буду тільки я.

— Отже… Як ви ставитеся до серійних вбивць?

— Негативно. Я не хочу бути схожим на батька, я його ненавиджу. Тож і серійних вбивць так само, — з упевненістю відповів хлопець.

— Зрозуміло, Данило Гончаренко. Як вам одна моя пропозиція? Тільки подумайте добре, — з серйозністю на обличчі сказала Косач. — Твої навички та знання про кримінальний світ можуть знадобитися нашій агенції. Ми забезпечимо тобі захист, але в обмін ми хочемо, щоб ви працювали з нами.

Той випадок зі злочинцем може привернути небажану увагу до нього. Гончаренко дізнався, що той злочинець з отруто

ю був важливою людиною в кримінальному світі. І він знає, якщо не погодиться, то за ним буде бігати ще одна або навіть кілька мафій. Йому це далеко не в користь.

— Гаразд, я згоден. Я буду працювати з вами.

— Прекрасно. Звичайно, про твою особистість всі дізнаються, навіть якщо я буду намагатися щось приховувати. Тож брехати немає сенсу. Тобі доведеться здобути довіру колег. Спочатку ти повинен пройти інтенсивне навчання та вільно розмовляти українською. Тільки тоді ти станеш повноцінним агентом ОСА.