Неочікувана Зустріч

Початок січня. На дворі все без змін, на душі так само, без змін. Ну, напевно так було лише у Спартака, у якого все як завжди стабільно, а ось у Жені, все змінюється, особливо настрій, кожен день різний.

…….

– Привіт, ти як? – запитав у товариша Женя.

– Привіт, та все як зажди, – відповів Спартак, – А ти чому такий задоволений, вже з кимось познайомився? – з хитрою посмішкою запитав він.

– А чому одразу познайомився, можливо я ні з ким не познайомився, а? – почав збентежено говорити Женя.

– А ти чому так збентежився, все-таки з кимось познайомився? – все розуміючи запитав посміхачись товариш.

– Ну навіть якщо так, той що. Що не можна?

– Авжеж можна.

– Ну от і добре, – заспокоївся Женя.

– Нуууууу, – чекаючи сказав Спартак.

– Що ну? – не зрозумів Женя товариша

– Ти збираєшся мені щось розповісти про неї? – запитав ображено Спартак, – Чи ти вирішив зробити це таємницею?

– А, ой, вибач, – вибачаюсь сказав Женя, – Я випадково.

…….

– Женя, я все ще чекаю розповіді про цю таємничу дівчину, – чекаючи сказав Спартак, до застиглого товариша.

– А, ой, задумався, вибач. Нуууу, якщо коротко……

– Стоп, стоп, стоп, – зупинив Женю Спартак, – Коротко не потрібно, потрібно все.

– Ой, ну ладно, – промовив Женя розуміючи, що ця розмова на довго, – Ну слухай. Вона дуже розумна, гарна, цілеспрямована. Знає собі ціну. А ще мені з нею так комфортно, що я просто таю коли з нею. Вона справжнє сонечко в моєму житті.

Так Женька розповідав про неї дуже довго, що Спартак майже не запізнився на лекцію (це ж була субота, день лекції).

– Слухай, Женя, дуже цікава історія, але в мене лекція і якщо я зараз не піду, то запізнюся, а це не дуже добре, вибачай.

– Та нічого страшного, я ж іду з тобою, тому пішли.

………

Лекція пройшла прекрасно, було багато питань, дуже багато, Спартак досить сильно здивувався такій редакції присутніх.

Після заходу, коли вже всі хто хотіли поспілкувались із Спартаком поговорили, до нього підійшла одна дівчина. Вона була досить дивно одягнута, не так як усі. У діловому костюмі, і не повірите він був чорний, навіть сорочка. Ось це і здивувало Спартака.

– Доброго дня, – промовила незнайомка.

– Доброго, – відповів Спартак.

– Мене звати Єлизавета, можна просто Ліза, я хотіла вас попросити підписати книгу та зробити пару фото, якщо вам зручно авжеж.

– Можна, авжеж, із задоволенням, – відповів посміхаючись Спартак.

Коли вони зробили фото Спартак звернувся увагу, що у неї в руках книга про серійних вбивць, яку він написав. І чомусь він цьому дуже здивувався.

– Чому саме ця книга?

– Оу, я просто цікавлюся цією темою, тому так.

– Дуже дивна тема, як для такої милої дівчини.

– Я не така мила як здаюсь.

-Справді? – здивовано запитав Спартак, – А ким же ви працюєте?

– Хах, – посміхнулась Ліза, – Не повірите, але я також психотерапевт.

І тут все стало на місця, Спартак ще ніколи не бував таким здивованим новині, що хтось є психотерапевтом.

– Оу, такого я не очікував. А в якому саме напрямі, якщо не секрет?

– Та це не секрет, – здивувалась дівчина, – Я когнітивно – поведінковий терапевт, також працюю у сфері кримінальної та дитячої психології.

– Так, цього я ще більше не очікував.

І тут вони почали сміятись. Ви спитаєте чому, та просто із абсурдності ситуації і все.

– До речі хотів запитати, чи можна говорити до вас на “ти”?

– Авжеж можна, – мило відповіла Ліза.

– Добре, тоді ти можеш до мене також говорит на “ти”.

Він віддав їй книгу та вони в останнє обійнялися. Для Спартака ці обійми ніби були вічність, давно такого у нього не було. Та й для Лізи це були не просто обійми.

– Надіюсь ми з тобою ще зустрінемось, – сказав хлопець.

– Повір, точно ще зустрінемось, – відповіла хитро дівчина.

І тут Спартак замислився, коли вони можуть ще зустрітись. Адже зйомок подкасту із глядачами не планується, лекцій не буде більше…… Але його роздуми зупинив Женя, який як раз підійшов до нього.

– Ти чого задумався?

-Та так, про те як пройшла лекція.

– А, тоді зрозуміло. Ну добре пішли, а то нас вже Коля та Антон чекають, аби поїхати знімати подкаст.

– Так, я пам’ятаю, вже йду.