Чьосо/Юкі

За широким панорамним вікном падав лапатий сніг. Не хурделиця, а лише невагомі білі сніжинки, що падають на пішоходів та машини, які застрягли в заторах по всьому місту.

Ідеальна погода для неідеального вечора. Чьосо також хотів би бути зараз там, на вулиці.

— Що ти їси?

— Обід.

— Обід був десять годин тому.

Чьосо обережно кладе виделку на стіл, біля пластикового контейнера з розігрітою їжею. Страва була проста: м’ясні кульки та рисовий гарнір. Однак дуже смачна, адже її приготував його чудовий молодший брат Юджі.

— Тоді я їсти не хотів, — відповідає чоловік. — А зараз хочу. Тим паче невідомо, коли ми звідси виберемося.

Його колега та партнерка в біді саркастично вигинає брову.

— Дивно.

Якби ж то. Дивною тут була тільки Юкі. Юкі та її очевидне нехтування правилами поведінки в офісі. Юкі та її неймовірно сильний удар, яким вона била рекорди на всіх спортивних заходах від їхнього HR відділу. Юкі та її довге, золотаве волосся.

Поєднання вищезазначеного переліку речей і призвело до цієї ситуації.

Бо годину тому жінка, типово весела та надмірно активна, необачно сильно грюкнула дверима їхнього офісу, і тим самим забарикадувала себе та Чьосо всередині. Так вони й опинилися вдвох в офісі в новорічну ніч. Служба безпеки сказала, що зможе визволити їх не раніше ніж за декілька годин — затори. А отже, Чьосо та Юкі зустрінуть Новий Рік у компанії одне одного. Добре хоч що Юджі цього року святкував зі своїм хлопцем, а до дідуся вже приїхав Сукуна, який зможе скласти йому компанію.

А до чого ж тут волосся?

Ну просто Чьосо трохи заглядівся на нього й тому не встиг зупинити Юкі від фатальної помилки.

Що не було такою вже й нестандартною ситуацією. На Юкі було важко не задивлятися: молода гарна жінка, висока і струнка, сильна духом та тілом. Вона притягувала до себе всіх навкруги, і Чьосо не став винятком.

Але він тільки й міг, що слідувати за нею вірним псом, паралельно врізаючися головою в різноманітні поверхні офісу. На щастя, Чьосо мав свою невелику частку уваги Юкі: вони завжди обідали разом вдвох, і жінка навіть декілька разів запрошувала його в кіно. Але це все тільки тому, що Юкі дуже добра та хороша, і старалася піклуватися про свого молодшого колегу. Адже правда така, що ні в одному всесвіті така прекрасна жінка як Юкі не зверне увагу на відверто нецікавого та посереднього Чьосо.

До речі, Юджі називає синці, якими всіяне тіло його брата, бойовими відзнаками з поля битви під назвою «кохання».

— Чому дивно? — перепитує Чьосо, хитаючи головою в намаганнях відігнати депресивні думки.

— Бо ти гарний, — відповідає Юкі. Просто й легко, наче не сказала тільки що найдивніші слова, які Чьосо від неї чув. — І в тебе сильне тіло. Загалом я мала на увазі, що ти не схожий на того, хто стане пропускати такий важливий прийом їжі, як обід.

Юкі продовжує дивувати чоловіка своїми діями: підходить ближче та з легкістю застрибує на стіл прямо біля нього. Вона гарненько вмощується і Чьосо мимоволі задивляється — знову! — на те, як ритмічно коливаються стегна Юкі в небезпечній відстані до його руки.

Точніше безпечній, бо Чьосо ніколи б нічого не зробив проти чиєїсь волі.

— А ще в тебе гарне волосся, — розповідає вона далі й тягнеться рукою до розпущених пасом Чьосо. На мить жінка завмирає, питаючи дозвіл одним лише поглядом. Чьосо ледь помітно киває, і її долоня одразу заривається у волосся. Чоловік сподівається, що воно не сильно жорстке і справді подобається Юкі.

Якісь декілька хвилин вони мовчать, ні на мить не спускаючи очей одне з одного. Чьосо не може прочитати, які емоції зараз вирують у жіночій голові — і ніколи не міг, бо це Юкі, і з нею не буває легко. Однак він певен, що його власні відчуття написані в нього на обличчі товстим червоним маркером.

Йому приємно. Настільки, що хочеться муркотіти. А може він уже почав, адже помічає, як швидко збільшуються зіниці прекрасних очей Юкі.

Слова, які чоловік вимовляє пізніше, з’являються на його язику під впливом Юкі та її тонких пальців. Вона методичними рухами масажує голову Чьосо, і трошки почісує її гострими нігтиками. Але краще вже говорити дурниці, аніж закидувати голову назад від блаженного відчуття, що завертається клубком у його животі.

А хочеться ж.

— Юкі, — привертає він до себе увагу жінки, яка й так невпинно дивилася на нього весь цей час. — Я можу доторкнутися до тебе?

Відповіддю йому слугує так, промовлене пошепки тихим голосом.

Чьосо не робить нічого особливого, лише повільно підіймає свою руку та опускає її на м’яке стегно. Секундна паніка заполоняє його в той момент, коли він нарешті відчуває тепло іншого тіла. Але чоловік швидко збирає до купи ті декілька думок, що все ще лишилися в його голові, та вирішує почати з невеликих погладжувань.

Проте перед цим Чьосо дещо сильніше стискає долоню навколо стегна — просто тому, що може. І це викликає у Юкі реакцію, яку він ніколи й не мріяв отримати: чужа рука в його волоссі сильніше стискається, а за цим рухом лунає справжній стогін.

Юкі стогне напрочуд високим голосом, але її тьмяні, уже майже скляні очі ні на мить не відриваються від Чьосо. І це також приємно, з певним запізненням розуміє чоловік.

Без зайвих слів, Чьосо посуває долоню на внутрішнє стегно Юкі.

Через якийсь час, коли новому року вже виповняється декілька годин, служба безпеки нарешті відчиняє заблоковані двері. Картинка, яку вони бачать, коштує Чьосо та Юкі догани за неналежну поведінку на робочому місці.

Пізніше пара вирішує, що воно було того варте.