Фанфіки українською мовою

    З того дня Саша майже завжди поруч. Вона тільки виходить в магазин під домом або в аптеку. Намагається мене врятувати. Я ненавиджу себе. Я хочу знищити себе повністю, щоб ніхто більше не страждав.

    Я втратив цноту. Ненавиджу себе за це. Тоді я весь наступний день лежав в постелі. Саша вийшла в магазин. Мене знову зщемив біль, як тоді вперше, але з десятикратною силою. Я знову ревів. Голос в голові теж: «Знищ себе, вбий себе, я чекаю на тебе». Я підірвався з ліжка. Здичавілий, худий і втомлений нескінченністю моїх страждань.

    Я сів посеред кімнати, витяг батьків дробовик, дістав кухонний ніж. Я не відчував болю, коли потрошив себе, я кричав в агонії: «ТАК ОТ, ЯКИЙ ТИ, ЮЛІЙ ДЖЕЙМС АЛБАН!». Я просто розкидував свої нутрощі, безжалісно потрошачи себе. Як же мені добре… Коли я відчував, що зараз помру, я просто вистрілив собі в голову.

    Квартира залита кров’ю, моє тіло, посмішка. Яким я був щасливим. Я більше не відчував болю. Не чув і голосів. Як мені добре.

    Саша буквально внеслась в квартиру. Я лежав посеред кімнати, голий і випотрошений, а мізки поступово витікали з рознесеної пострілом голови. Дівчина втратила дар мови, повільно сповзаючи на підлогу. Вона обережно сіла поруч.

    Некрофілія. Вона спливла саме тоді, коли дівчина впилась мені в губи. Якби я був живим, я б заволав, як тоді, коли напився. Але моє тіло вже хололо у власній крові. Від обличчя дівчина спускалась вниз по тілу. Вона щось тихо промовляла після кожного цілунку. Чому вона це робить? За що..? Саша пестила мої груди, ніжно гладила ребра зсередини.

    –     Нарешті ти не тікаєш від мене… – Низько промовила дівчина, але я її не чув.

    В дверях швидко зібрались сусіди, бо моя кров вже протікала крізь підлогу. Приїхала швидка, батьків викликали в морг для паперової волокити. Моє життя закінчилось, знекровлене тіло накрили білим полотном. Рідні не плакали. Я був для них чужим. Не тільки зараз а і все моє життя.

    Тісний смокінг на тілі, м’яка труна, три метри землі, молода верба над могильним каменем. Такий сумний кінець життя Юлія Джеймса Албана. Йому було всього 25.

     

    0 Коментарів