“Незапланована” ночівля.

– Чи це буде нормально забути про те чого не повинно було бути? – Ромео дивився вниз, поклав руку на коліно.

– Цього ж не повинно було бути, тому простіше забути. Хіба не так?

Тиша перервалась в серйозну розмову двох хлопців.

– Може ти мені докладніше розповіси чому ми це почали? – крадій вже перевів погляд на Кайла, з жагою дізнатися більше про той випадок.

Маг глянув на нього.

– Що ти маєш на увазі під “це”?

– Поцілунок. Початок перед ним, я думаю що точно щось було що нас би змусило це зробити – Ромео трохи промовчав – Точніше тебе.

Він промовчав.

” А я звідки знаю?! Я зрозумів все тільки після скоєного.” – подумав Кайл.

– Це було спонтанно, зрозуміло? Тому, я пропоную завершити цей безглуздий діалог.

Кайл відвів погляд від нього на палаюче багаття, таке саме яке було в душі Ромео зараз.

Його бісило те що маг відходить від розмови.

– Кайл – сказав він це строгим голосом – ти був трезвий.

Він повернув голову в його бік.
– І, що? Ти ні. Це просто тупа ситуація, от і все.

Якби можна було крадій вже давно б підняв на нього руку чи кунай, але в що тоді ця ситуація переросла?

Ромео тяжко зітхнув.

“Від нього дізнаватись про випадок Нового року без сенсу просто.”

– Добре, буду думати що я тобі просто симпатичний, бо по іншому я не сприймаю це.

Ромео приліг підпираючи голову під руку.

– Пф.

Кайл сидів і далі спостерігав за вогнем звісивши вуха.

” Краще б мовчав.”

***

На наступний ранок хлопці прокинулись і були готові збиратися в дорогу.

Ромео дістав артефакт з карману який встиг вкрасти в собак і почав розглядувати його.

Кайл глянув на Ромео.

“В цій штуковині щось не так.”
– Не крути її.

– Нам говорили цінність цього артефакту, але я ставлю його цінність рівня середнього – промовив крадій.

– З цією штуковиною щось не так. В ній не тільки те що вона там відновлює і щось ще. А те що представляє загрозу, тому не крути.

– Казочки – Ромео підкинув і зловив артефакт і поклав в карман – йдемо.

Кайл закотив очі.

– Ідемо.
Він взяв речі та вийшов першим.

Партнери вирушили у путь. Був дуже сильний вітер, в якому танцем кружляли сніжинки.

Холодні, хрустальні каплі сікли щоки героїв.

Дорога не була далекою, але через погодні умови вона видалась дуже важкою.

В далечині виднівся самотній будинок, який мав два поверхи. І чим ближче вони підходили, тим більшим здавалась халупа.

“Цій будівлі років десять точно…”

Коли Ромео та Кайл дійшли до дверей то маг постукав у двері.
– Хтось там є?

Двері відкрив літній чоловік. Йому приблизно років 45-48.

– Добрий день юнаки. З якою метою прибули до мого дому? – промовив той з посмішкою.

Ромео протягнув артефакт.

Чоловік радісно посміхнувся.
– То ви герої з гільдії. Дуже вдячний вам за роботу. Може чаю? Ви напевно замерзли.

Кайл глянув на Ромео та кивнув поглядом який благав його погодитись увійти.

“Чому сам не скаже?”
– Доообре.

– Тоді ласкаво прошу.

Чоловік пропустив хлопців до входу у будинок.

В середині було просторо та тепло. Багато входів в різні кімнати та сходи на другий поверх.

– Прошу за мною.

Партнери йшли за ним та опинились в величезному залі для аристократських вечер.

– Зачекайте поки тут.

І чоловік пішов.

Кайл витягнув з під стола стілець та сів.

– Аристократська сім’я? Смішно – сказав посміхаючись Ромео ходивши розглядаючи стіл.

– Скоріш всього він зараз один – проговорив Кайл поклавши голову на руку.

– Невже твоя магія не гріє тебе?

Маг глянув на нього.
– Тобто?

– Ти так замерз що чаю захотів?

Кайл посміхнувся.
– Чай на шару, тому чому б ні?

Крадій хмикнув і чекав на того чоловіка.

Через деякий час повернувся чоловік та приніс чашки з чаєм.
– А ось і чай.

Він подав кожному напій та продовжував говорити.

– Ще раз хотів би вам подякувати. Цей артефакт дуже важливий і невідомо, що було б далі, як би ви його не забрали.

” Все ж таки в цьому артефакту щось ще є. Хах. Великий маг Кайл не розгубив свої навички”-
подумав маг з посмішкою.

– Чим же він такий особливий? – Ромео потім дивився на Кайла при тому вдихав запах чаю.

– В ньому було дещо небезпечне, а саме для котів. Але все добре поки воно в безпеці. – проговорив чоловік з легкою посмішкою.

– Я ж казав що в тій штуковині щось не так. – сказав маг зі широкою посмішкою та відпив трохи чаю.

– Тоді для чого він вам якщо небезпечний? – Ромео проігнорував радість Кайла

На відповідь ігнору Ромео Кайл відповів хмиком.

– Не зважаючи на його небезпечність він корисний у сфері медицини.

– Але ж він був би корисний і не тільки там а, наприклад у бою. – вставив і свої п’ять копійок маг, підтримуючи розмову.

– Так, але як раз через свою небезпечність краще використовувати його по мінімум. Щоб не викликати негативних ефектів. – договоривши це чоловік відпив чаю.

Ромео відпив трохи чаю поставив чашку сказав Кайлу:
– Ти закінчив?

Кайл поклав чашку на стіл. Він кивнув головою, щоб той шов за ним.

– Ми зараз. – промовив маг до чоловіка.

Крадій пішов за ним.
– Що?

– Пропоную нам спитати в чоловіка чи не можна нам залишитись. Зараз завірюха, і наврядчи ми далеко дійдемо. А завтра по спокійній погоді підемо до дому.

Ромео глибоко зітхнув дивлячись в величезне вікно.
– Так, ти й питай.

– Я?

– Ти.

Він цокнув та проговорив.
– Добре.

Потім вони повернулись та Кайл сів за стіл.

– Пробачте що можливо своїм питанням ми поставимо Вас у не зручне становище, але чи не проти Ви, щоб ми переночували у Вас. – договорив що це він показав у вікно позаду чоловіка.

Той у свою чергу повернувся до вікна а потім назад до партерів і промовив:

– Ні звичайно. – він піднявся з місця та продовжив. – прошу за мною.

Вони вийшли з кімнати та направлялась до сходів на другий поверх.
– Вам нормально буде в одній кімнаті чи краще в різні?

– Да вже все одно – відрізав Ромео.

– Тоді добре.
Чоловік довів хлопців до кімнати та промовив відкривши двері.

– На сьогодні це ваша кімната. Почувайтесь як в дома. Постіль у шафі. Якщо будуть питання, то не соромтесь питати. Я буду в низу.
Після цього він пішов.

– Простора кімната. – проговорив Кайл вже будучи всередині та роздивляючись поміщення.

Ромео стрибнув на ліжко при тому ще й одягнутий.
– Ну таке собі
***

Відпочивши ще трохи хлопці підготувались до сну.

– Хочеш ти цього чи ні, але я лягаю на ліжко. –  проговорив маг ліг на щойно застелене ліжко то потягнувшись з посмішкою, до хрусту.

– Так я теж збирався – крадій рився в портфелі та збирався вставати.

Кайл зітхнув вказуючи рукою на іншу частину ліжка, яка ближче до стінки. А сам ліг на бік.
– Лягай.

Спершу Ромео підняв брову, але потім ліг біля його підклав руку під голову дивлячись на стелю.

Кайл довго лежав та не міг заснути через вирій думок що було до цього та що зараз.

” Що робити?..”

Він згадав слова Ромео. Те що крадій йому симпатичний.
Як би маг цього не хотів би визнавати, але це так, якщо не більше..

“Я йому скажу про це… але завтра. Не хочу псувати настрій. Не собі не йому.”

Після цих думок він закрив очі та моментально заснув.

Сонце з вікон сліпило очі старшому і тому він прокинувся швидше.

Він хотів був повернутись але відчув чужі руки на своєму торсу що заважали вільно рухатись.
– Що за-

Ромео подивився позаду і побачив Кайла який спокійно спав і обіймав крадія.

Хлопець б з радістю розбудив мага, щоб прибрав би свої руки куди б подалі від нього, але він просто задивився на сплячого.

Він навіть підняв руку, щоб роздивитись як той спить і прибрав волосся зі своїх очей.

Кайл солодко спав рівно до того моменту поки старший не почав рухатись.

Маг зажмурився та стиснув трохи руки в кулаки, а потім відпустив.

Кайл повільно розкрив очі побачивши перед собою не ковдру він підняв погляд, та сонними очима подивився на Ромео.

Розглядівши його очі він швидко відповз від нього майже до краю ліжка.

” Що за хрінь?”

– Що ти так лякаєш? – підправив свою майку спитав Ромео.

– Нічого. – проговорив він дивлячись у вікно.
” Вже ранок..”

Ромео трохи підняв погляд дивлячись на його при тому без усмішки.

– Так кріпко спав що переплутав мене з ковдрою чи що? Я хвилин 10 так лежав.

Кайл перевів на нього погляд.
– Чому не розбудив?

– … Ти дуже кріпко спав нічого не чувши – після він обернувся і піднявся вже поправляючи волосся яке було заложене в хаосі.

Кайл підняв одну брову та спостерігав за старшим, потім відвів погляд.

– Зрозумів. – він і сам почав поправляти своє волосся.

– Як рана? – спитав той глянувши на Ромео.

– Та я про неї вже забув, а значить не болить – крадій піднявся і почав одягатись.

– Зрозуміло.
Кайл також піднявся та почав одягатись.