Незапланована зустріч

Вечір був дивовижним, але попри це невблаганно мав прийти ранок, який волів стерти той вечірній душевний спокій. І це дійсно так, бо Герміона хоч і прокинулась радісною, але десь всередині відчувалось певне хвилювання, яке вона ніяк не могла пояснити. Голова ще згадувала вечір, а от серце попри все відчувало якісь негаразди.

   Передчуття її не обманювало, адже в цю ж мить залетіла сова і принесла листа, з таким текстом: “Герміоно, нам треба зустрітись, чекаю одразу після вечері, будь обережна в коридорах”. Цьому листу Герміона могла б зрадіти, ніби-то нова зустріч і так швидко, це ж чудово, але вона чітко зрозуміла, що це не принесе нічого доброго.

   Фактичних причин для хвилювання вона не мала, але серце чомусь билось дуже швидко, думок було так багато, що вона ніяк не могла зібрати себе докупи. Чим ближче вечір, тим сильніше вона переймалась, а ще більше її непокоїло те що вона не бачила Северуса ані на сніданку, ані на обіді. З великим хвилюванням вона йшла на вечерю, і з надією побачити його хоча б там. Хоча у самої весь день не було апетиту. І тут дівчина заходить у велику залу і бачить його на своєму місці. І навіть складно сказати, що її більш непокоїло, не побачити Снейпа взагалі чи побачити його таким засмученим. Він тримався міцно, але було видно його пусті очі.

Дівчина всю вечерю намагалась тримати себе в руках, та не привертати уваги друзів, бо навіть якщо вона б хотіла відповісти, але все одно не знала відповіді на будь-яке їх можливе питання. Вона лише пила гарбузяний сік та іноді поглядала на нього, а він в свою чергу займався рівно тим же самим.

Северус побачив це хвилювання в очах розгубленої дівчини, це його трохи засмутило, адже він не хотів, щоб вона взагалі хвилювалась, а виявилось налякав її.

Після вечері вона вирішила сходити до себе в кімнату, привести себе до ладу, але це було майже не можливо, вона була дуже схвильована і це було видно здалеку. Герміона постояла дві хвилини біля дзеркала, та й більше не могла чекати мала йти та дізнатись що саме трапилось, їй би дуже хотілось аби всі хвилювання виявились марними.

Вона зайшла в кабінет і від одразу запросив її присісти.

– Герміоно, я маю тобі дещо сказати…

– Будь ласка, професоре, не мовчить, що трапилось?

– Гаразд, перейду до головного. Дуже давно було ще одне пророцтво, яке має здійснитись наступної ночі…

– І що? Що це значить?

– На певний день після падіння Волдеморта має відбутись бій між двома смертежерами, і тільки один з них переможе. Як сказано у пророцтві один з них це той хто зрадив Темного Лорда, другий той, хто не брав участі у головній вирішальній битві. Як ти розумієш один з них це я…А другий, Джейк, ти, мабуть, і не знаєш його, під час битви він був на іншому кінці світу шукав смертельні реліквії. Він завжди вважав себе найрозумнішим та й хотів вислужитись перед господарем.

Спокійно розповів Северус, ніби вважав себе приреченим…

– Який жах, а ніяк уникнути цієї битви не можна? Навіщо її влаштовувати взагалі?

З повним нерозумінням спитала Герміона.

– Можливо і можна було б уникнути, але цей Джейк слизький тип, він всіх обвів коло пальця і тим самим не сів в Азкабан. А зараз хоче помсти, і в першу чергу мені, адже дізнався, що я зрадив Волдеморта. І ось завтра він викликав мене на бій. І не прийти це означає злякатись, та й не хочу наражати всіх вас на небезпеку.

В це продовжував говорити настільки спокійно, що здавалось він збирався просто у відпустку…тим часом у Герміони очі наливались сльозами. А в голові лише одне нерозуміння і страх.

– Це жахливо, я хвилююсь за вас…

З великими зусиллями вона це промовила і більше не могла стримувати сльози.

– Не треба, дівчинко…я ще живий. Можливо я зможу його перемогти, але вже невпевнений ні в чому.

– Зберімо купу людей, ми будемо боротись на твоєму боці.

– Ні, ні в якому разі, навіть не думай про це. По-перше, це небезпечно, а по-друге, це дуель, ми ж не збираємось натовпом битись. Тому ти маєш мені пообіцяти, що про це більше ніхто не дізнається, принаймні поки я жив. Я можу тобі довіряти?

– Так Ви можете мені довіряти, але, що я можу зробити для Вас?

– Можеш не хвилюватись та вірити.

Сльози на її щоках котились вниз і вона нічого не могла з цим зробити. і

– Т-т-ак

– І ще дещо важливе…

– Я Вас слухаю.

– Ти маєш це знати…я все життя був один, я ніколи й нікому не довіряв, всіх близьких мені людей давно не має у живих і я прийняв той факт, що залишусь один, моє серце звикло до холоду, але нещодавно дещо змінилось. Ти можеш подумати, що це емоції, але ні я у цьому більш ніж впевнений. Ці декілька тижнів у моєму житті були сповнені теплом і світлом, це все завдяки тобі. Ти змогла розтопити мій лід у душі і я зрозумів, що люблю тебе, і навіть якщо це наша остання зустріч, то знай дні з тобою були найщасливішими у моєму сірому житті. І навіть якщо я не повернусь, то пообіцяй мені бути щасливою.

Вона все ще плакала, але вже їй стало трохи тепліше від цих слів. І одночасно нерозуміння, чому все має завершитись саме так і саме таким чином.

– Насправді, я давно про це думаю, тобто я ще ніколи в житті не відчувала до людини такого, такого що відчула до Вас. Я теж Вас люблю і будь ласка бережіть себе, я б дуже хотіла, щоб все закінчилось добре, я хочу просто бути поряд з Вами.

– Так, красуне, але ти й так завжди поряд, ти в моєму серці.

Він підійшов до неї й дівчина підвелась, зазирнувши у його очі, в них вона шукала відповіді на всі питання, які її хвилювали й шукати не довелось, його очі ніби відповідали на все. Цю мить можна було б зупинити й просто дивитись один на одного.

Він трохи нахилився та підвів її трохи ближче, вона не одразу зрозуміла, але і не чинила супротив. І якась мить і їх губи з’єднались, вона притулилась трохи ближче, а він обіймав свою дівчину у цей момент. Вона раніше цілувалась з Роном, але це було щось звичайне та нецікаве, а от з Северусом, вона ніби полетіла до небес у цей момент, відвідавши рай та знов спустившись вниз. Та й для нього це було не нове й одночасно він ніби відкрив для себе щось чого ніколи не відчував.

Так і хотілось залишитись вдвох, забувши всі проблеми, але час розтавання прийшов і його ніяк не можна було відтягнути. Снейп ще раз обійняв дівчину дуже міцно поцілував у лоб.

– Бережіть себе…будь ласка

– Добре, я завжди поряд, на добраніч, моя дівчинка.

– На добраніч.

Вони старались підтримати одне одного, у той час, як на серці був суцільний ураган…