Незаперечне

Короткий опис: Знаходячись на грані життя та смерті Вілланель марить та думає про її стосунки з Євою. Таймлайн: фінал 4х05

Мій храм зруйновано. Я під його руїнами, похована зі своїм богом. Важкість старих колон тисне на мою змучену душу. Зі мною мій бог, я віддана йому до кінця і клятву свою не порушу.

О, Єво, перша грішнице, праматір людська. Сам диявол прагнув спокусити тебе та спокусився тобою. Чи знайдеться для мене місце в твоєму раю?

Пальці, борючись з повільно згасаючим тілом, тягнуться до єдиної світлої плями, що обрамлена густою шевелюрою. Вони сповзають по щоці та зупиняються біля тремтячих від страху губ.

— Ні, Вілланель, ти не можеш покинути мене зараз, — Єва намагається взяти себе в руки, проте голос явно не слухається її. — Просто тримайся, Вілланель, тримайся, чуєш?

Гарячі краплі опаляють бліду шкіру, і я розумію — це кінець. Свідомість покидає мене, але я все ще чую десь там вдалині відчайдушні крики про допомогу. Ніхто не прийде, Єво. Певне, дивляться крадькома і насолоджуються шоу. Їм байдуже на життя досвідченої найманої вбивці чи колишньої співробітниці розвідки, котра притискає її до грудей ніби це якось допоможе. Мабуть це приємно — відчувати твоє тіло так близько до свого. Шкода, що ти не дозволяла собі подібного раніше. Чи для такого чуттєвого жесту мені потрібно було всього лиш…померти?

Він дістав мене, Єво. Бісів кучерявий хлопчисько з золотим луком через плече. Краще б він і надалі тримав його за спиною. Якщо стріли Купідона влучають в серце, даруючи любов, тоді чому, трясця, так боляче? Де обіцяні радість та щастя? Навіть Купідон не любить таких як ми. Малий гівнюк.

А ти, Єво? Ти любиш мене?