(Не)Залежний. Підтримка

Під кабінетом декана зібралося багатенько людей.

Хосок не знаходив собі місця: ходив сюди-туди в невеликій приймальні, але коли якийсь омега з тих, хто прийшов із Місоком, злісно на нього зиркнув, присів на стілець коло самих вхідних дверей. Його брат обіймав Чиміна, гладив його по плечах, шепотів щось на вушко. Це добре, бо сам Хосок зараз не відчував сили на будь-що.

Місок мав багатеньких батьків. Чорт, та він просто мав батьків, мав тих, хто може заступитися. Хосок почув скавуління і зі здивуванням зрозумів, що воно належить йому. Затулив долонями рота, заплющив очі. Відчув, як на плече лягла чиясь тепла долоня. Підняв погляд.

Над ним стояв Мін Юнгі. Уся його компанія теж була тут, як не дивно. Навіть більше, Кім Намджун пішов у кабінет декана разом із Техьоном і Місоком. Сказав: як свідок. Хосок міг тільки сподіватися, що свідок буде виступати на користь Те-Те. Що образа, яку прилюдно промовив Місок, може стати аргументом, щоб Техьона не викинули з академії.

– Усе буде добре, – Мін Юнгі для переконливості навіть кивнув.

– Він напав на безборонного, – із відчаєм прохрипів Хосок.

– Ага, справжній виродок, – прошипів якийсь миловидний білявий омега.

– Рот закрий, – гаркнув Мін Юнгі. Білявий омега зіщулився й відійшов до купки своїх друзів.

Хосок відмітив, що всі вони стали крутитися навколо Кіма Сокджина й Лі Хосока, виставляючи себе то з того, то з іншого гарненького боку. Хосок зітхнув і знову опустив погляд. Від запаху феромонів захоплених омег боліла голова.

– Джуна – син нашого міністра, та й загалом дуже дипломатичний юнак. Він усе владнає, – Мін Юнгі погладжував його шию й плече.

Хосок звів на нього погляд. Мін Юнгі усміхався кутиком вуст і в цей момент здавався майже таким близьким, як і Чонгук, чи Те-Те, чи Чимін. Хосок уткнувся йому обличчям у бік і мало не замуркотів, коли у його волосся зарилися довгі сильні пальці омеги.