Незабаром у дорогу

Малфой старший зітхнув, уже розуміючи, що щось сталося

-Отже. Що сталося?

– Доббі приніс мені книжку, а вона немов побувала в одному будинку, де харчуються друкованими аркушами. Ось помилуйся. – жінка простягнула чоловікові книжку, з якої були вирвані аркуші, деякі пожувати хтось вирішив, а деякі й зовсім пролито чи то кавою, чи то ще щось.

Малфой повільно перегорнув книгу

-М-так… мабуть у нашій бібліотеці з’явилися книжкові хробаки.

– це не черв’яки, це казна-що. Будь ласка, розберися. – місіс Малфой уповала на чоловіка, і провела рукою по його плечу

-Я особисто перевірю кожну книгу в бібліотеці. Але пізніше. Зараз би я хотів тобі дещо розповісти – очі туману гостро глянули на домового ельфа.

– Доббі, залиш нас. – домовик зник в одну мить. Білява жінка, з ангельським обличчям опустилася в крісло, і обернула свій погляд на чоловіка, тихо сказавши:

– Слухаю тебе, Люціус, щось із Драко? – мамине серце забилося частіше.

– Ні, Драко якраз таки в повному порядку, з хрещеним. Я хотів би розповісти про один кумедний випадок, що трапився сьогодні в солодкому королівстві. Після купівлі мантій дітям, ми зайшли в солодке королівство, поки діти вибирали собі солодощі, ми зі Снейпом розмовляли, Марго ж не відходила від мене далеко, але її увагу привернув один відвідувач. Як виявилося злодюжка, Марго не розгубилася і відправила злодія спокійно відпочивати непритомним на підлозі магазину за допомогою книги. Цей випадок, найімовірніше, буде описано сьогодні у вечірньому випуску “Щоденного пророка”

Нарциса вислухала чоловіка, потім тонкі губи розташувалися в усмішці. Зелені очі дивилися навколо добрим поглядом.

– Це справді круто, але так книгу напевно ще ніхто не застосовував, вибач, що була не права щодо Маргарет. Але про моє прохання не забувай, будь обережніше будь ласка.

-Обіцяю, ангеле мій

Чоловік ласкаво поцілував дружину в лоб і присів поруч із нею навпочіпки, дивлячись у її прекрасні очі

Білява жінка обійняла ніжно чоловіка за плечі. З ним було так спокійно, так добре, як ніколи на світі.

Чоловік посміхаючись погладив її по щоці

– Мій ангел

Чоловік просто дивився на свою дружину і посміхався, з нею він був щасливий як малеча у материнських обіймах.

– так добре, що не хочу нікуди поспішати. Драко з хрещеним грають у кімнаті, а ми з тобою чим займемося? Хочеш почитаю тобі вголос? – з надією в голосі, вона тихо спокійно запитала.

-я буду не проти. Люблю коли ти читаєш вголос. Твій голос заспокоює

– яку книжку сьогодні будемо читати? – Нарциса дбайливо поклала коханого собі на коліна, і вкрила пледом

– Що-небудь на кшталт роману

Він затишно влаштувався на колінах дружини, розслабляючись

Місіс Малфой поцілувала коханого в щоку, і закликавши невербально книгу, почала читати. День змінювався на вечір, а жінка все продовжувала читати, знову і знову,  погладжуючи чоловіка по його білокурому обличчю. Незабаром, всі були запрошені на вечерю, в будинку знову було чисто і затишно. Марго як і обіцяла за годину, привела все до ладу.

Чоловік був задоволений сьогоднішнім днем, все пройшло більш ніж чудово, кохана дружина, син, найкращий друг і маленька вихованка, яку чоловік полюбив як рідну доньку. Ідеальна картина.

Невдовзі закінчилося солодке літо, з найяскравішими спогадами, що, мабуть, назавжди залишатимуться в серці. Маргарет стояла, разом із Драко на пероні і чекали на Люціуса Малфоя. Вона сиділа на лавочці, і вдивляючись в очі кожного, вона шукала його – колір ранкового туману. Він замінив їй батька, і тепер вона його дуже чекала, коли він з’явитися щоб попрощатися.

Чоловік нарешті з’явився на платформу, як завжди вбраний з голочки, з ідеально укладеним волоссям та незмінною тростиною в руках, тонкі пальці чоловіка були приховані чорними шкіряними рукавичками. На новій мантії красувалася брошка з гербом їхнього сімейства. Одним словом, як завжди ідеально одягнений. Він підійшов до дітей зі щасливою посмішкою на губах

-Діти мої. Ну ось і настав цей день. Сьогодні ви вирушаєте до школи. А тому в мене для вас є подарунки. Скоро прийде професор Снейп і ви їх отримаєте, потяг вирушає хвилин за 20, гадаю, професор встигне

Побачивши ледь Люціуса Малфоя, маленька підвелася з лавки і побігла до аристократа щодуху.

– Куди ти? – почав було обурюватися Малфой молодший, але побачивши батька заспокоївся. – А, ось куди. Він не ревнував поки що , не бачачи в ній небезпеки.

Маргарет обійняла його ніжно, сяючи від щастя, що він прийшов. Навіть без подарунків, Малфой старший був їй дуже дорогий.

– Пане, професор напевно вже в поїзді. Він же точний як годинник, що ти носиш у кишені

– Здрастуй, моє сонечко, я радий тебе бачити

Він підняв малечу на руки,  чмокнувши її у носик

-Професор ще не в поїзді, тому що я попросив його затриматись і принести ваші подарунки.

Чоловік підійшов до сина, опускаючи дівчинку з рук і обіймаючи хлопчика

-Драко… синочок мій , моя гордість , і мій наступник.

Маргарита посміхалася дуже яскраво, побачивши як батько обіймає сина, вона розчулилася. Це було дуже мило, і від цього потеплішало  на душі.

Драко ніжно обійняв батька міцніше за шию, і не хотів злазити з його сильних рук.

– мені й тут добре. – коротко заявив той.

Невдовзі на пероні з’явилася похмура постать професора Снейпа, якій щось ніс у руках.

Малфой старший посміхнувся і все ж попросив сина злізти зі своїх рук потримавши його трохи довше, та згодом помітивши на пероні постать Снейпа, посміхнувся, поставивши малого на землю.

-А ось і наш професор, діти чекайте мене тут

І блондин попрямував до професора. Забравши в того подарунки дітей, він повернувся до хлопців і вручив Марго клітку з якимось птахом, вкриту шовковою тканиною, а синові віддав пухнасте біле кошеня. Так само в клітці прихованій шовковою тканиною

-Прибирайте тканину і дивіться, хто на вас там чекає, мої любі…

Снейп тихо буркнув, щось на кшталт: от навіщо вони тобі? Але віддав клітки з тваринами, і підійшов до дітей. Від його присутності злегка кидало в тремтіння.

Діти дбайливо відкрили подарунки, і захлопали тихо від радості, вони були в захваті.

Птах і кошеня, щоправда Драко одразу попросив помінятися, але Марго посміхнулася і сказала що подумає. Насправді, вона нікому не віддасть свою красуню. Кошеня потягнулося в клітинці, і знову згорнулося калачиком.

– Ото вже  сонна муха. – сказав неголосно Драко, на що кошеня, наче фиркнуло нявкнуло.

– добре, так тебе і зватимуть. Соня.

Чоловік усміхаючись спостерігав за дітьми, він був щасливий, що його юні чарівники задоволені.

– Так, ну все малюки, час сідати в поїзд. І пам’ятайте, будьте розумничками, не зліть професора Снейпа, а ти, Северусе, – Чоловік обернувся до друга – Не лякай мені дітей. Дізнаюся, що погано до них ставишся, осторонь стояти не залишуся

Він знову посміхнувся і по черзі обійняв дітей

– Ну все, біжіть сідайте в поїзд.

Драко обійняв батька перед тим , як посісти в потяг перш ніж пролунав другий гудок. Маргарет заплакала , але обійняла свого пана міцно-міцно , і на прощання непомітно для оточуючих поцілувала його в щоку. Пан лише посміхнувся на це , списавши це на дитинство , що їй просто треба звикнути до того , що тепер вона буде сама в магічному світі , і чмокнувши дівчинку в носик , відправив її до Драко. Діти сіли в потяг.