Невже це кінець ?

9 жовтня

— Хані ти вже прокинувся — запитала мама зі своєї кімнати , збираючись на роботу

— так

— нічого собі вперше ти встав сам тебе навіть будити не потрібно було —Сказала вона але хлопець її не чув він хучіш вибіг з квартири , на вулиці йшов легкий дощ . Хан швидко побіг по мокрим соним вулицям Сеулу до метро . Він зайшов в вагон та всівся на вільне місце діставши з сумки новий недавно придбаний роман . Повністю погрузившись в читання він не звертав увагу на людей навколо себе.

— Джисон ?

Почулося десь зліва . Піднявши голову хлопець побачив Мінхо , та встав з свого місця

—привіт Мінхо—Сказав він помахавши йому рукою . Мінхо підійшов блище до Джисона та обійняв його

— нарешті ти одужав Соні —говорив він обіймаючи почервонівшого від обіймів Джисона . Як тут Хо зрозумів що робе і відштовхнув його від себе —ой вибач я цей просто був дуже радий тебе бачити .

Хан просто мовчки стояв не вимовивши ні слова  , а Мінхо дивися на нього , чекавши шо він скаже . Вони так стояли до поки метро не приїхало на їхню зупинка . Потім вийшли з вагона там по мокрим вулицям пішли під дрібним дощем до коледжу . Зайшовши в будівлю на Хана отразуж налетів радісний Йонбок

— о боже нарешті, нарешті ти прийшов  Хані , поки тебе не було стільки всього сталося

— і тобі привіт Ліксі

Сказав він ледь втримавшись на ногах — Хані ну короче ми з Хваном нормально поговорили після того випадку і..

— стоп просто поговорили? Ви вмієте нормально говорити

— добре ми не говорили після того як ви пішли нічого не сказавши , він освідчився мені у коханні і ми піддалися почуттям і перестали , але після цього ми поговорили

— чомусь я не сумнівався що ти це скажеш . І що ви почали зустрічатись? —Нетерпляче запитав він

— т..так

— Боже Бокі я такий радий за вас

—а я який щясливий , доречі а що у вас з Мінхо — З доволі хитрою посмішкою запитав він .

— т…та тічого ми спілкуємося—Почервонівши сказав він

— ТО ВІН ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ  — посміхаючись голосно сказав Лікс

—тихіше ідіот навіщо так кричати —Сказав Хан закривши Ліксові  рота однією рукою

—хто кому подобається ?

Почулося позаду них

— а господи чого ти так лякаєш —Сказав Хан підскочивши від неочікуваної появи Хьонджин позаду них

— привіт Джині

Йонбок забрав руку Хана з свого рота та підійшов до Хьонджина . Джині притягнув Бокі за талію до себе та поцілував

— ну добре я цей піду

— куди ?

— в туалет , терпіти вже не можу — прижмуривши очі сказав Джисон

— ну добре йди , я займу тобі місця в аудиторії

— добре , дякую —Прохрипів він та швидко побіг до туалету .

— то хто кому подобається? — здивовано запитав Хван

— нашому Хані подобається Мінхо

— о , ого неочікувано таке почути .

Зайшовши в приміщення Хан ринув до вільної кабінки . Він саме збирався зробити свої справи як тут з сусідньої кабінки почулись дивні звуки , Сон прислухався і раптом все зрозумів

— ах будь ласка Міні зупинись

— тихіше мені здається в туалет хтось зайшов , нас можуть почують і погано буде нам обом Єні

— д…добре ах Міні ах мг

Хоча вони говорили пошепки Ханові все було дуже добре чути . Зробивши свої справи він якомога тихіше вийшов з туалету щоб не заважати тим двом

— піздєц не коледж а гей клуб

Він йшов до аудиторії думавши про ранішні обійми Мінхо

— Може в нього в країні так прийнято чи може я йому всетаки так , ні Хан Джисор боже цього точно не може бути . — вів у себе в голові монолог Хан . Він дойшов до аудиторії та постукав у двері

— доброго дня , вибачте

— ми вже почали так що заходь скоріше

— добре

Він пройшов по аудиторії до вільного місця яке йому вже зайняв Фелікс

— чого ти так довго ?

— ну бо це жах значить заходжу я в кабінку стаю спокійно і тут чую якісь звуки

Ханову розповідь перервав стук . І тут з за дверей показалися Синмін та Чонін які виглядали так як то з іншого кінця Кореї бігли до коледжу

— доброго дня можна увійти — запитав Синмін

— боже заходьте . А ми продовжимо

—ну і що там було

—ну а там ці двоє

—хто ?

— хто, хто Снмін і Чонін

— ніхуя

— так і вони дуже не хотіли щоб їх хтось почув тому мені довелося дуже тихо діяти

—жах . Хочу пива

— ага

— слухай може цей як раз ти одужав може до мене сьогодні вип’ємо за твоє повернення та здоров’я

—давай я не проти

— ну добре тоді на перерві скажу ще Мінхо і Джині

—М..Мінхо ?

—так а ти що проти

— та ні просто просто, просто

— ну то й добре

Після закінчення пар вони всі зібралися і пішли до Лікса додому  . Зайшовши в порожню квартиру вони отразуж усі вмолись на диван

— ну шо

— нічого , неси — потираючи руки сказав Джині

—що б нести потрібно купити

— ну тоді пішли . А ви поки що виберіть фільм — закриваючи вхідні двері промовив Хван

— добре

— Фелікс — тихим голосом сказав Хан

Він подивився на Лікса очима в яких було невеличке хвилювання та легко сказав — мені як завжди львівське різдвяне

— добре . Ну що пішли любий

Сказав він взявши коханого за руку

— ага

Вони одягнулись та пішли залишивши Хана наодинці з Мінхо

—ну що який фільм оберем

— не знаю оберай на свій смак , а мені цей потрібно зателефонувати мамі , бо я відчуваю що додому сьогодні знову не потріплю — говорив Джисон набираючи номер своєї мами

— добре

Мінхо вибрав фільм та вони сиділи і чекали доки прийдуть Фелікс з Хваном .

— слухай Джисон

— що ?

— я давно хотів в тебе запитати — Мінхо почав наближатись до сидячого на підлозі Хана . Але він несвитиг закінчити свою думку адже Фелікс з Хваном повернулися додому

— ми прийшли — вигукнув від дверей Лікс

— нарешті

Розпакувавши покупки вони повсідались перед телевізором та приступили до перегляду вибраного Мінхо фільму . Дивились вони довго й нудно помаленьку зпустошаючи усі пляшки з пивом а потім і з соджу які вони придбали

— м Джині я тебе так люблю— Сказав Фелікс вставши з свого місця та сівши на коліна Хьонджин

— я тебе також Ліксі

Вони почали цілуватися , Хьонджин при тому запустив свої руки під футболку молодшо обіймаючи його тепле ніжне тіло , холодними руками

— я розумію що ви любите один одного але можна це робити хоч би не при нас

— закрийся Джисон , хто тобі в…винен що ти настільки жалюгідний що боїшся навіть дотику Мінхо до себе , хоча просто втрачаєш розум від нього — з максимально серйозним обличчям сказав Лікс

— що ? Зачекай ?це правда Джисоні ? — здивовано запитав Хо

— так це правда наша крихітка Соні любить тебе Мінхо , але ти сліпий і цього не бачиш а він просто сказати боїться . Я ж правду говорю Хані ,чи це не так чи , може я щось вспустив ?

— Джисон це правда?

Хан просто встав з дивану та мовчки пішов до кімнати витираючи сльози болі так гніву рукавом своєї кофти . Він сів на підвіконня розуміючи що Лікс просто п’яний і в душі він б ніколи цього не сказав але його слова були настільки болючими та не приємними що він був готовий прямо зараз відчинити вікно та впасти з п’ятого поверху на мокру , холодну , безлюдну вулицю . Як тут на порозі кімнати з’явився Мінхо .