Небажане знайомство

Що ми знаємо про переживання сучасних підлітків? Зовнішність, авторитет, суспільство і ще багато інших страхів, що засідають десь глибоко всередині кожного з нас і лише час від часу висовують свою голову щоб нагадати про своє існування. Кожен має свою власну форму та колір. Ось наприклад переживання. Воно розмальоване жовтим з яскраво вираженими цинамоновими плямами, що переливались із брунатними. Форма його мінялась від хлипкої невиразної краплі, яка необережно впала на папір під час уроку каліграфії, до чітко вираженого прямокутника, кути якого пом’якшувались і гострились кожну секунду. Вони наче танцювали вальс переплітаючись один з одним і вимальовуючись у самі незбагненні фігури.

Якщо у когось з нас були б супер очі чи надздібності, він(або вона) обов’язково помітили б колір, який оповитує кожного з перехожих. Він неповторний, єдиний у своєму існуванні, адже не буває такого, що людина відчуває лише одну емоцію, зазвичай вона переплітається з вітами інших, можливо не настільки яскраво вираженими. Не дивлячись на це, навіть невеличкий відтінок іншого кольору міняє все кардинально.

Азирафаїл зараз був наче розмальований всіма кольорами і відтінками що існують в світі одразу. Він був і дуже схвильований, і мрійливий, і насторожений, і ображений, і зляканий… сподіваюсь, ви зрозуміли, адже описувати кожне його почуття на даний момент було б дуже важко і муторно. Всі вони бились наче у вихорі, стараючись насісти на іншого і придавити його своєю важкістю і силою. Цей вихор був спричинений перемінами у житті Азирафаїла. Невеличкий бізнес його матері стрімголов розрісся на різні міста. У кожному з них потрібно було знайти привітний персонал, який не буде змішувати відвідувачів з лайном як тільки ті переступлять поріг дорогого ресторану, а також й облаштувати. Хоча мати і була проти того, щоб Азі переїжджав з нею, він сильно наполягав. У колишній школі навчались дуже грубі і злі діти, що так і хотіли познущатись над янголом. До речі, «янгол» це не кличка чи порівняння, як ви могли подумати, Азирафаїл насправді був ним, як і його батьки. Весь цей світ поділений на 2 верстви: Світла сторона і Темна. Янголи і Демони. Раніше вони не жили разом у світі, проте після перемир’я 1997 року їхній запал боротьби трішки вщух. Звичайно демони і янголи старої закалки ненавиділи один одного і це було зрозуміло, адже все життя їх цьому навчали. Стереотипи по типу: «Янголи повинні бути бездоганні, а демони так сяк» чи «Демони це лише зло і злі емоції, а янголи лише добрі» або наприклад «Янголи не вміють злитись чи ображатись, адже це емоції демонів» давно вже застаріли. Так вважали більшість, але не батьки Азі. Що матір, що батько були негативно налаштовані до нечисті, адже у кожного з них був поганий досвід з ними… з одного боку, їх можна зрозуміти, але ж часи змінюються!

Азирафаїл їх не розумів… Хоча йому і було комфортно наодинці, проте він не був проти завести декількох друзів нехай це буде янгол чи демон. Так думав він, а батьки його у цьому не підтримували і строго-на-строго пригрозили не зв’язуватися з нечистю. Азирафаїл був слухняним сином, тому вирішив прислухатись, ховаючи власні погляди далеко у шухлядку свого «потаємного».. батьки ж краще знають, так? Вони ніколи не хочуть чогось поганого..

Шлях до нової школи був недовгим. Вона знаходилась буквально біля їхнього нового дому. Це дуже радувало білявого, адже не потрібно було використовувати автобус чи метро для того, щоб дістатись до навчального закладу. Кожне використання подібних засобів пересування накривало Азирафаїла новою хвилею напруги і некомфорту. Багато людей, які топчуться тут і там, деколи наче спеціально наступаючи тобі на ногу. Чи картка, яку ось-ось впустять через велику кількість людей чи навіть через те саме хвилювання. Такі невеликі дрібниці розмальовували наступні години цього дня не дуже яскраво і радісно…виходило зазвичай навпаки. Саме тому Азі був до чортиків задоволений розташуванням їхнього нового будинку.

– Гей, хлопчино, тебе випадково не Азирафаїлом звуть? – досить холодний але у той самий час веселий голос привернув увагу молодика. Він повернувся на джерело звуку і побачив там високого шатена, який усміхався на всі зуби. Невелика напруга відразу охопила білявого з ніг до голови, неначе змій закутуючи у свої кайдани. Змія здавлювала і не давала розслабитись. У такі моменти він не міг поворухнутись чи видихнути.

– Так, а ви..?

– Я Гавриїл. Староста класу у якому ти навчаєшся. Не хвилюйся, я знаю твоє ім’я лише через те, що вчитель мені показував твою фотографію. А ти нічого такий.. кращий ніж на фото – погляд нового знайомого обволік Азирафаїла з голови до ніг.

– Е.. дякую, напевно?

– Ну що ж, якщо я вже тебе зустрів давай проведу тебе до кабінету і розповім про наш клас?

– було б дуже добре..

– Ну що ж.. – Гавриїл порівнявся з Азі і почав свій напівмонолог. – У нашому класі навчаються і янголи, і демони. Зазвичай ніхто нікого не зачіпає, а навіть товаришують, але не треба вестись на гарну картинку. Яке б яблуко не було ззовні, всередині воно залишається гнилим, чи не так? – шатен не чекав погодження і продовжив – ну, думаю, тобі було б краще спілкуватись з янголами? Твої батьки були б задоволені

– а звідки…- Гавриїл поспіхом перебив так і не закінчене речення.

– саме тому я пропоную тобі дружбу. Мені здається ти хороший і розумієш всю важливість існування янголів і демонів окремо.

Азі не погоджувався з ним, цей хлопець виглядав досить зухвало. Від нього так і віє «ти або зі мною, або я знищу тебе і твоє існування перетвориться у ніщо». Це лякало… здається він потрапив у не дуже хороше середовище.

– Ну… я ж про тебе нічого не знаю, як я можу називати тебе другом коли ми тільки-тільки познайомились?

– тобто ти відмовляєшся? – його тон неначе камінням по спині лупанув.

– давай для початку хоча б познайомимось, щоб дізнатись чи наша дружба справді має право на існування. Можливо ти взагалі надаєш перевагу малювати в книгах або підкреслюєш головне ручкою.. – Азирафаїл не любив нову моду серед читачів. На його скромну думку, книга має бути чистою від любих помарок і малюнків. Якщо є що записати, то воно може залишитись на папері якогось записника, що завели спеціально для книг і нотаток щодо них. Навіщо це робити в книгах?

Гавриїл посміявся.

– я тебе завірю, нічого з цього я не роблю.

Шатен ще довго розповідав про кожного з учнів класу, розповідаючи більше про янголів, а на демонах міг максимум розповісти ім’я, зовнішність і чим займаються. Не треба в воду дивитись, щоб зрозуміти всю неприязнь Гавриїла до демонів. Він їх зневажав, і це було видно. Говорив про те, що вони «занепалі», що не мають права на існування поряд з янголами і те, що нехай повертаються назад у свою нору.

– Я не погоджуюсь з тобою. Хіба є різниця хто ти янгол чи демон? Хіба вибирають ким народитись..

– ні, але повір. Ніхто б не вибрав народитись демоном, а це вже щось та і означає, чи не так? Ось візьмемо тебе. – він обійшов білявого і став перед ним, протягуючи руку вперед. Вказівним пальцем він легко підчепив підборіддя Азирафаїла і так само легко припідняв його вгору. – не думаю, що б ти вибрав народитись демоном. Чи стати ним. Чи не так?

Одна із самих великих причин чому Азі точно не хотів би бути демоном – батьки. Він боїться їхнього осуду, а також злості. Він боїться їх розчарувати і стати «тим самим хлопцем, якого кинули батьки». У нього поки немає роботи щоб піти працювати і перестати так залежати від батьків, тому мусить прогинатись під їхні принципи. Хоча, не думаю, що навіть після сепарації Азирафаїл перестане так хвилюватись за думку батьків про різні речі.

– у будь – якому разі, ти не маєш права доторкатись до мене без мого дозволу. Ми все ще не друзі – хлопець ступив крок назад, наче вибудовуючи стіну між ними двома. Вони точно не стануть ніким більшим, окрім знайомих, а можливо і неприятелями.

В очах навпроти на момент промигнув ступор, проте за секунду там знову запалав той самий вогник, що і на початку їхнього знайомства.

– Такими темпами і не станемо. – Гавриїл випростався, ховаючи руки в кишені. – Добре, ось наш кабінет. Далі розберешся без мене, ти ж великий хлопчик?

– Дякую за допомогу – рішення проігнорувати останню репліку знайомого було найкращим рішенням.

А тепер, у клас…

Сподіваюсь вам сподобався цей розділ! Ви також могли її побачити на ао3(це я там також виставляла).

Підписуйтесь на мій тг канал по Good Omens, я буду рада вас там бачити^^

https://t.me/kaominee

або по назві: kaomine