На чужині

Сонце сяє, та не гріє,

Мов холодна та зоря.

Хоч і небо ясне, синє,

Відчуття – немов тюрма.

Світ навколишній лякає,

Він ворожий, він чужий.

Навіть те, що зветься домом

Має подих крижаний.

Розпалю гарячу грубку,

Грітиму свої долоні,

Та болять у мене скроні

Як болить в мене в душі

Бо далеко рідні люди

Я одна у домі цім

Я одна на чужині

І хоч начебто в безпеці

Моторошно тут мені

Моторошно буть одній

Як навколо чужі люди

Якщо ти на чужині