Наш останній раз

25 червня 1997 рік

Він збрехав їй. Драко не міг підвести свою сім’ю. Йому доведеться вбити Дамлдора і впустити Смертежерів. Вже скоро. Шафка майже полагоджена. Залишилося трохи.

29 червня 1997

Вже завтра. У нього залишилась одна спокійна ніч. Мелфой проведе її з Герміоною.

Вони знову ховалися у Кімнаті на вимогу. Поцентру приміщення стояв столик із вином та фруктами при червоних свічках. Її улюблені. Все для неї, бо вже завтра вона його зненавидить. По праву сторону було велике ліжко зі світлим балдахіном. Постіль по-слизеринськи смарагдова. Для нього. Ліворуч двері вели у ванну.

Спочатку Грейнджер і Мелфой випили та перекусили. Точніше, Герміона перекусила, Драко кусок в горло не ліз. Далі пішли поцілунки. Ніжні та палкі.

Юнак запустив руку у її волосся і легенько потягнув, як вона любить. Пристрасть переповнювала їх. У гру ввійшли покусування та язики. Драко підняв дівчину, руки підійняли її шкільну блузку і стягнули. Вона була без бюстгальтера. Темні соски вже затверділи і манили до себе. Груди швидко і високо підіймалися. Мелфой напав на її шию залишаючи больчі сліди, одразу зализував “поранення”, просячи пробачення. Поцілунки опустилися вниз. Губи, зуби та язик пестили лівий сосок, тим часом права рука стискала й викручувала правий. Герміона нагородила Драко тихими стогонами. Бедра почали несвідомо рухатись, намагаючись знайти тертя. Слизеринець не залишив без уваги і праву грудину. Потім поцілунки були на животі, язик обвів пупок, а зуби легенько прикусили ніжну шкіру. Грейнджер схлипнула. Член Драко сіпнувся, відповідаючи на цей звук. Драко зняв одяг, що на ній залишився і відійшов, щоб насолодитися її видом. Грудна клітка швидко піднімалася і опускалася, рот привідкритий, щоки рум’яні, на шиї, грудях та животі свіжі сліди. Бедра стискаються, щоб якось вгамувати шалену пульсацію між ніг. Від довгого споглядання Герміона смутилася і прикрила себе руками.

– Забери руки, будь ласка. Ти прекрасна. Дозволь насолодитися тобою, – тихо промовив Мелфой.

Його хороша дівчинка зробила так, як він і сказав. Хоробра ґрифіндорка. Драко швидко роздягнувся і припав губами до її вуст. Від доторку голих тіл пара випустила тихий звук. Він підійняв її, а вона обвила його талію ногами. Юнак поніс дівчину до ліжка і поклав її на постіль. Почав знову покривати її тіло поцілунками, поклоняючись їй. Гарячі вуста пройшлися по внутрішній стороні її бедер і припали до її лона. Спина вигнулась, стегна хотіла стиснутись, але Драко тримав її широко відкритою. Вона не стримувала стогонів. Смазка відчутно стікала по ногах, а Мелфой насолоджувався її тілом. Провів язиком від входу до клітора, обвів його і трохи натиснув. Пальцем зібрав соки і ввів палець у жарке тіло, натискаючи на передню стінку. Пошлі звуки хлюпання та стогонів ехом відбивалися від стін. Драко не зупинявся поки Герміона не викрикнула його ім’я, кінчаючи. Залишивши поцілунок наостанок, хлопець почав прокладати доріжку мокрих слідів вгору, закінчивши на її вустах. Зіткнення губ продовжив розпалювати вогонь пристрасті у пари. Драко завів однією рукою дівчачі руки їй за голову та переплів їхні пальці. Він притиснувся головкою до її входу, вільною рукою направляючи себе. Коли він увійшов, Мелфой і Грейнджер разом простогнали. Драко вийшов і знову протиснувся у її тепло до кінця. Почав нарощувати темп. Краплі поту стікали по вилицях. Вона була настільки мокра, що звуки хлюпотіння можна було почути за стіною. Хлопець продовжув вбиватись у Герміону, не сповільнюючи темп. Її бедра почали трястись і Драко зрозумів, що вона близько. Він поклав великий палець вільної руки їй на клітор і почав масажувати його. Ще кілька рухів і вона закричала. Стегна стиснули Драко, стінки запулюсували і хлопець пішов за нею. Він занурився у її шию промовляючи знову і знову “Я кохаю тебе, кохаю тебе, кохаю тебе”

У відповідь пролунало тихе :

– Я теж тебе кохаю, Драко,- і вона заплакала. Дівчина відчувала, що це кінець. Скоро його не стане.

– Ні, ні, ні. Не плач, будь ласка. Не треба. Я того не вартий, – витираючи сльози дівчини, промовив Драко. Йому було боляче чути ці слова. – Просто залишся зі мною на ніч і пам’ятай, що це було по-справжньому.

– Живи, Драко, будь ласка, живи, – крізь схлипи промовила Герміона.

Він не заслуговував її. І вона ще не знала, що завтра буде його ненавидіти.