Наручний годинник перестав цокати в момент його смерті

Ти реально не хотіла їхати.. На стільки звикла до цієї боротьби за його життя, що зараз здатися – здавалося самогубством.. А він просто хотів піти.. На відміну від тебе – сильної та вірячої – він здався.. Набридли ліки, набридли лікарі, що давали місяць, потім ще місяць, потім ще.. Немає сил дивитися на твої небесні очі, що стали ще глибшими океанами від сліз, яких він не бачив.. Ваші розмови до ранку про те як жити синові, як жити їй..

Поки кохана вирішувала чергові робочі питання – ти дивився на неї і не міг зрозуміти чому саме вона? Адже були і кращі і талановитіщі і піддатливіщі.. Але вона жовтим сонцем увірвалася в його сіру буденність. Захопила своєю посмішкою увесь його простір та кисень довкола.. Він рятував її – а тепер вона рятує його.. Лише сили не рівні.. Сьогодні вона поїде – а він порине у спокій.. І своїй Тетянці теж дасть спокій…
***
– ти знаєш.. Я його речі кожного року перекладаю в інше місце.. Наче показую Йому, як змінився наш будинок.. І кожного разу беручи до рук годинник, з жахом дивлюся на стрілки.. Вони зупинилися, поки я стояла у Запоріжжі .. . І я так боюся, що він знову зацокає.. Бо тоді виявиться, що моє життя, ці майже 10 років, дорослий син, Ти – то все сон.. А отже жах не закінчився і мені знову потрібно боротися… А я так хочу Жити…