Напівдорозі до обіду

  Існують такі створіння маленькі і підступні. Вони плетуть павутину на смерть для інших жучків, а коли жертва потрапляє в засідку то павук неспішно з’їдає її живцем.

  А якби він був півтора метри зростом, стояв на вашій кухні, і рухав своїми мандибулами над вашою кашею? Потім різко вкинув туди ріпу, взяв довгий ухват і…
– М-Ма! МА! – тривожно закричав павук

…І упустив горщик з добром на підлогу.

На ґвалт швидко підійшла жінка, що одразу прийнялась його сварити.
– Фрумлі! Я тобі казала що б ти сам з ухватом не вправлявся чи ні!?
– Казала, мамо… – пожурено дивився він на безлад
– Горщик розбив ще і каша по підлозі всій, це ж тепер всім невзгодам двері у нас відкриті! – лаялась поки збирала глиняні уламки

Фрумлі перелякався
– То… Може ми вночі пісень поспіваємо або хороводи водитимимо… – придумував як виправити

– Сонечко – встала мати біля нього – візьми ріпи в торбу та іди виміняй її на новий горщик. Як будемо голодні то ще більша біда буде.

Він обійняв її швиденько обома руками і побіг прихвативши торбину в село.

  Занепокоєння розповзлось по тілу Фрумлі. Так як його вісім очей не мають повік навіть крізь сон він бачить що відбувається навкруги. Тому іноді коли приходять нічні відвідувачі, нишпорять біля хати і сують пальці поміж ставнями то йому доводиться тихенько лежати в жаху, адже якщо вони прознають що хтось не спить то стануть нервувати.

 Він почав озиратись забиваючи голову чимось іншим. Навкруги стояли сіруваті мазанки з чісаними стріхами. Де інде вони мали кам’яну огорожу зі сторони входу, вистроїну із утоплених камнюків. Зазвичай вони топчуть поля і урожай а так захищають від непроханих гостей. Дорога по якій він йшов була м’яка трохи в’язка. Осінь в їх селі завжди дружить з багнюкою і лисими деревами.

  Час рухався до обіду, люди ще працювали. Аж тут роздався високий хлопчачий крик: товстуватий дяк гнався за братом з віником із будяка-колючки поки хлопець не помітив Фрумлі і не сховався за ним. Він був небагато нижче павука тому повністю був ним закритий.
Обурений дяк підійшов до них і злісно промовив:

– УХ, ТИ – ЧУЧЕЛО! ХИТРЕ, СЛИЗЬКЕ! Я З ТЕБЕ ВСИХ БІСІВ ВИЖЕНУ – пригрозив він віником

– Що ж він наробив, дядьку Качан? – поцікавився Фрумлі

– А ні чо і не робив! – гордовито відповів хлопець посміхаючись.

– НУ, НАЧУВАЙСЯ ПАСКУДНИК

Качан завів руку за Фрумлі і переніс хлопця через його голову.
– ААА! РЯТУЙ! – запанікував він
– Стривай но! – Фрумлі спробував врятувати брата схопивши за ноги проте ненароком стягнув з нього штани відкривши зад для лупцювання.
Хлопець вже заверещав

– Агоф! Качан, Ізекіль що са гамір! – гукнув їх низький схожий на чоловічий голос – чого це ви людей лякаєте, га?

Качану навпроти стала м’язиста дівчина. Вона була молода. На її товстій шиї сиділа прямокутна голова з високим чолом. Зверху на світлій голові стирчали два звіриних вуха. Її нижня щелепа дуже помітно виходила вперед тому гострі нижніх ікла часто випирав із під губ.

Скориставшись нагодою Фрумлі висмикнув Ізекіля із руки дяка і вони вдвох впали на землю.
– Полегше! – сказав Ізекіль брату. Тепер на його обличчі з веснянками була і багнюка.

– Оцей от – схопив за руку хлопця – мої пиріжки вкрав!

– Ізя, це правда? – спитала дівчина

– Неправда! Я не знаю хто це зробив, чесно!

– ЩО Ж ТИ БІЛЯ МОГО ДОМУ ШВЕНЬДАВСЯ!? СЛИЗЬКО ТИ БРЕШЕШ, ХЛОПАК!

– Поки протилешне не буде доведене… ееее… цим… фактом, підозрюваний залишається невинуватим – цитувала уривок

– Нєпєлка, твої начитаності от зараз недоречні! Як він не винуват всеодно прочухан йому на користь, хіба ні! – відповів Качан

Вона відвела погляд в сторону відмовляючись відповідати. Ізекіль лиш на це обурено вскрикнув: Е!

– Краше давай допоможемо справжнього злодія знайти – запропонувала Нєпєлка

– Так ви ж втрьох нерозлий вода! Зараз ви почнете його покривати а потім скажете що то моя бабка-покійниця була!

Качан постояв, почесав потилицю. Ізекіля відпускати він не хотів.

– Добре, але як я вам доведу що він гад то ви з ним водитись не будете

Фрумлі та Нєпєлка переглянулись
– З братом? – спитав Фрумлі
– З братом друга? – спитала Нєпєлка

Дядько Качан знову розлютився і потягнув хлопця за руку а іншим приказним тоном сказав: Пішли!

***

З подивом вони увійшли до нього в хату, вона була обставлена пустими бочками, кукурудзою в мішках і горщиками різних розмірів.
– Ого, я думав ти живеш як всви … – Качан зиркнув на Ізекіля що тому розхотілось шутити – Ой, у тебе тут так чисто і опрятно!

– Так, то все мені домовичок допомагає. Краще ніж жінка мене від сморчеварства відволікатиме. Он він доречі – показав на пічку

На ній сидів низенький чоловічок у якого голова майже із тулоба шла, тонкі руки і ноги на круглому пузі, волосся до середини вух, пухкі губи навколо маленького рота. Своїми широко відкритими чорними очима він витріщався у кут. Коли рєбята звернули на нього увагу він припідійняв руку щоб привітатись і далі собі сидів і дивився кудись.

– То доречі йому пиріжки я і спік! – ображено сказав

– Так фсе тут сталось?
Нєпєлка стала біля підвіконня з іще теплими пиріжками
– Ось ше вони!

– Дурепа, то друга частина! Я коли їх доставав з пічки, повертаюсь, а на вікні вже нічого немає! І тільки я за поріг вистрибую як Ізекіль вже п’яти салом мастить!

– Та то все обман і збіг! Я проходом мимо був аж як ти на мене вилетів!

– Може вони з іншої сторони звалились просто? – запропонував Фрумлі

– Ні. Ні, не впали – обійшла Нєпелка вікно з іншої сторони

– ЗВІСНО НЕ ВПАЛИ!

Нєпелка покрутилась на місці трохи оглядаючись
– Ось значить тут був злодій, він ось так бере пиріжок, і… що далі? Я б на місці його з’їла, ось так – і їсть його, а потім – Хм, не зрозуміла, ну ка, ось так і ось так – повторила вона дії і ще з’їла один

– Гей, ти що робиш!? – вскрикнув Качан

– Я думаю я зрозумів що сталось – Ізекіль підставив руку під підборіддя – ти пиріжки на південне вікно поставив, от і навлік біду…

– ТО Я ЩЕ І ВИНУВАТЕЦЬ! – обурився дяк і дав тому підзатильника

Домовик повернувся на них і плямкнув губами.

Ізекіль взявся протирати голову а Фрумлі здригнувся, адже страшне показалось із братового рукава. Тоді павук тихенько йому шепнув: ти точно не брав у нього пиріжки?

Ізекіль розійшовся у весь голос: Не брав! Годі всім мене підозрювати! Я не якийсь там злодюжка!!

– “Та у тебе прямо зараз пиріжок стирчить!!” – подумав Фрумлі
– ТА У ТЕБЕ ПРЯМО ЗАРАЗ ПИРІЖОК СТИРЧИТЬ, ЙОЛОПЕ! – заволав Качан

Ізя жалібно посміхнувся і застиг на місці

– Давайте, не згадувати бід. Краще, дядько, дістаньте самовар щоб лихо вас більше не спіткало – панічно переводив розмову

– Слушна думка, Фрумлі – поглажувала Нєпєлка себе по грудях – а то шось розслідування вашко йде…

Качан подивися на пусту миску на підвіконні, потім знову глянув на братів.

– Добре, буде вам – люті в ньому наче і не було – ходіть всі сюди

Качан відкрив дверцята в підлозі. Як тільки трійця зайшла в низький погреб з бочками дяк одразу вкинув їм світящий камінець і закрив прохід. З іншої сторони почулось як на нього щось важке зверху поставили.

– ВСЕ! СЛІДКУЙТЕ ЯК СМОРЧ БРОДИТЬ

Вони посідали на підлогу. Кімнатка освітлювалась тусклим зеленуватим кольором. Ізекіль доїдав пиріжок.

– Все хотіла тебе спитати, а нашо ти з собою носиш торбину з ріпою?

Фрумлі перевів погляд з неї в пустоту
– Ой.

А тим часом вдома сидів батько – голодний і стільцероб, але кашу йому так ніхто і не подав.