Наздогнати сонце

Нарешті сесія завершилася, Хьонджін сьогодні віддає останній борг з навчання і вже завтра зможе дихати волею на повні груди. Фелікс закрив сесію на одні п’ятірки й вже тиждень насолоджується літом майже на повну. Сьогодні п’ятниця, а це день до вихідних на роботі та день, до настання літа для Хвана.

– Ну що, ти здав їй всі конспекти?- голос Фелікса роздається з трубки телефону та так голосно, що Хван вимушений збавити звук.

– Здав, і конспекти, і пакет.- Хьонджін говорить тихо, бо все ще не вийшов з коридорів університету.

Хван і Лікс домовляються про зустріч після роботи, їм залишився ще тиждень до липня, а потім залишиться дев’ять днів до відпочинку.
Хьонджін вийшов з університету, сів у свою машину й поїхав до найбільшого магазину міста.

Хван та Лі сиділи на дитячій ковдрі під яблунею, на тій же горі в тому ж полі, що й минулий раз. Фелікс витяг з переносного холодильника холодне пиво, краплі води стікали по залізній пляшці спокушаючи Хьонджіна зробити декілька ковтків фільтрованої рідини, Хван ледь стримувався від спокуси випити, тому взяв фотоапарат в руки й пішов фотографувати те, що минулого разу малював. Фелікс посміхаючись відкрив фільтроване пиво, холодна рідина освіжала й охолоджувала, це саме те, що потрібно в спекотну погоду літнього вечора. Хвана повернувся з повним фотоапаратом пейзажі тоді, коли Фелікс відкривав пачку маршмелоу.

– Дай і мені- Хван протягнув долоню, а Фелікс кинув у неї декілька штук смаколиків.

– Не можу вже дочекатися наступного тижня,- Фелікс ліг на лівий бік, щоб повністю бачити Хьонджіна- настане перше число і вже менше треба буде очікувати десятого липня.- закинув в рот три маршмелоуки й закрив очі, фантазуючи про відпустку.

Хьонджін оперся об Фелікса й закинув ногу на ногу, насолоджуючись оранжевим заходом сонця й компанією Фелікса. Вже зовсім скоро вони відправляться в першу спільну відпустку, де будуть тільки двоє, й можливо саме там, в Хорватії, Хван зізнається Ліксу в почуттях, бо він вже давно не бачить у ньому просто друга.

– Знаєш, Хван,- Фелікс позіхнув, після пива й маршмелоу тягне в сон,- я от думаю, а ми тіки на море летимо, чи й на екскурсію підемо?- Фелікс ліг на спину, Хьонджінова опора зникла і він приземлився Феліксу на живіт змусивши того застогнати від болю.- Ти шо камінь?- Лікс скрутившись тримався за живіт, а Хьонджін тихо хіхікав.

– Вибач. Якщо захочеш, то підемо кудись.- Хван ліг на Лікса, прикриваючи його собою, ще з самого дитинства вони називали подібне “гамбургером”, але підростаючи сенс гамбургера змінювався на інтимну позу з книги, яку п’ятнадцяти річний Хьонджін знайшов у батьків і взяв за потрібне показати її Феліксу, так вони догортали до сторінки з позою “гамбургера”, то був останній раз, коли вони її робили.

– Ааа!! Давиш, ти мене задавиш!!- Фелікс махав ногами й руками як черепаха, яка перевернулася на панцир. Під мускулистою тушкою Хьонджіна Фелікс відчував себе мурахою, хоча сам теж був підкачаним не менше Хвана.

Хьонджін перевернувся на спину,- АЙ!-він відчув під собою залізну пляшку пива, швидко сів й почав чухати плечі,- Я ж просив викинути її в той пакет як доп’єш!- Хьонджін розізлившись кинув пляшку далі, а та покотилася з гори полями.

– Вибач!!- Фелікс потягнув Хвана до себе й зціпив в обіймах, перед цим швидко прибравши всі напої та їжу в сторону.- Давай сьогодні залишимося тут спати?- Фелікс вмістився на плечі Джинні й ще міцніше обійняв його.

– А якщо холодно буде?- Рука Хьонджіна приземлилася на голову Фелікса, пальці занурилися в волосся, намотуючи й відмотуючи його на пальці.

– Ляжемо в машину, до того ж я знаю що ти завжди возиш плед в багажнику.- Фелікс провів носом по шиї Джинні, змушуючи тіло Хьонджіна покритися мурахами.

– Добре. Раз ти хочеш, тоді добре.- «Для тебе хоч зірку з неба, любий» лунає в голові Хвана.

На екрані телефону було вже за пів на одинадцяту, Хьонджін, з руками під головою й навхрест складеними ногами, розглядав сузір’я на небі: Велика Ведмедиця, а недалеко від неї Маленька, і все. Це єдині сузір’я, які Хван вміє розрізняти, всі інші для нього- рандомно вистроєні зірки. Фелікс сопів під боком обернувшись до Джинні спиною й скрутившись в позі ембріона. Мурахи лазили по пледу й Хьонджіну створюючи дискомфорт, комарі кусали його всюди: в руки, ноги, обличчя, пальці, ніс, вуха, брови, чоло. Хьонджін весь чухався, а нові укуси від комарів та мурах з’являлися одне за одним, не витримавши такої кари Божої Хьонджін психанув й зірвався тікати до машини, перед цим розбудивши Фелікса.

-А плед з холодильником?..- сонливо бурмоче Лікс намагаючись попасти ногою в сандалю.

-Нікуди вони не втечуть до ранку.- зловісно шипить Хьонджін чухаючи обличчя.

Хьонджін спустив собі пасажирське сидіння, на заднє сидіння ліг Фелікс, забравши дві подушки- одну собі під голову, другу між ноги. За весь час проведений на пагорбі машина нагрілася, тому вкриватися запасними ковдрами не потрібно було, але Хван був вимушений включити на деякий час кондиціонер аби не відкривати вікно впускаючи зловісних кровосмоків всередину. Коли салон повністю охолодився Хьонджін заглушив мотор. Тепер в салоні було холодно, Хван змерз, але всіма ковдрами, які були в машині, вже вкрився Фелікс. Хьонджін скрутився як гусениця, засунув руки між ноги й через деякий час заснув.

Ранок почався о шостій ранку, коли в машині знову ставало спекотно й не можливо більше спати. Десь знизу лунав спів півнів й кукурікання. Хьонджін вийшов на вулицю, вид у нього був наче його переїхала ковзанка. Тяжко зітхнувши він рушив до яблуні під якою вночі залишив плед з холодильником, не дійшовши до дерева Хван помітив, що якісь діти заглядають в холодильник та смакують залишками дині та пива, Хван прискорився кричачи тим, щоб вони нічого не чіпали. Почувши Хьонджіна діти почали тікати з чужою ковдрою та холодильником. Хван побіг за ними, дітей було четверо: від першого вже й сліду не залишилося, другий і третій тягли холодильник і були вже досить далеко, щоб їх наздогнати, а от четвертий, наймолодший і з ковдрою, був на відстані ноги від Хьонджіна, не довго думаючи Хван дав йому копняка, той зашпотався і Хьонджін, не втрачаючи шанс, вирвав з його рук свою ковдру з ведмедиками. А коли ковдра була у нього- дав малому доброго потиличника, щоб той не тратив нюх.

Весь захеканий й спітнілий Хьонджін повернувся до машини. Фелікс, виспаний і бадьорий, стояв навпроти машини й потягувався, поки у Хьонджіна сіпалося око.

-Доброго раночку!- бадьоро протягує Лікс

-Доброго?!- Хьонджін оперся об машину, намагаючись привести дихання в норму.- Поки ти спав, від нас вкрали холодильник якісь малі гівнюки й ледь не вкрали мій плед! А ти кажеш “ДОБРОГО ранку”?- через нерівномірне дихання Джинні навіть кричати нормально не міг, тому те, що він сказав більше було схоже на шипіння кота.

Фелікс заліз в машину за пляшкою води, яка завалялася під водійським сидінням. Віддавши пляшку з теплою водою Хвану Фелікс стримував сміх, бо знав, що якщо засміється, то: або отримає пляшкою в чоло, або Хьонджін обіллє його теплезною водою. Фелікс впав на землю поряд з Хьонджіном, чиє дихання та серцебиття почало приходити в норму. Але не встиг Лікс вмоститися зручніше, як з-за пагорба з’явилися декілька селян з вилами та граблями в руках, а позаду них- ті самі діти, одному з яких Хван прописав копняка під сраку й потиличника за спробу вкрасти плед.

-Блять!- плювався Хьонджін застрибуючи в машину й заводячи мотор.

Фелікс застрибнув на заднє сидіння разом з ведмежим пледом, голосно гепнув дверцятами й Хьонджін рвонув з місця. В дзеркалах Хван бачив, як селяни біжать за машиною, а малі гівнюки кидають камінням. Дорога була земляною й нерівною, через що з’являлися додаткові складнощі зі швидкою втечею з пагорба.

-От се так адреналін зранку!- з захватом кричав Фелікс ззаду.

-АГА БЛЯТЬ!- але Хьонджін, чомусь, не був в захваті.

-ДИВИСЯ!- Фелікс тицьнув пальцем в небо, де вже яскраво починало сяяти сонце- МИ НАЗДОГАНЯЄМО СОНЦЕ!- радісно викрикнув той.

Коли земляна дорога змінилася асфальтованою Хьонджін з’їхав на узбіччя, щоб подивитися на ушкодження, які завдали його машині. Та була вся в подряпинах, місцями у впадинах, від каміння.

-А шоб вони срали далі чим бачать!- лаяв їх Хван.

Поки вони доїхали до міста Хьонджіновий рот не закривався ані на секунду, Феліксові вуха почали в’янути від такої кількості лайки. Хьонджін припаркувався навпроти їхнього під’їзду. Фелікс зайшов в під’їзд першим, він живе на другому поверху.

Хьонджін залишився ще раз оглянути машину, обдумуючи що ж робити з тими подряпинами й впадинами. А потім вирішив, що буде розбиратися з цим ввечері, бо зараз у нього в пріоритеті прийняти душ та лягти спати. На годиннику було за дванадцяту дня, Хван піднявся на свій десятий поверх, зайшов у квартиру і вже з порогу почав знімати з себе брудний одяг, а потім кинув його в козину для білизни й поліз в душ. Ванна кімната наповнилася гарячим паром, по чорному волоссю стікали краплі води й падали на плечі. Хьонджін провів рукою по запрілому дзеркалі й тільки зараз побачив свої мішки під очима.- А на його..- прошепотів він обхопивши лице руками. Спальня Хвана знаходилася навпроти ванної. Хьонджін гепнувся на ліжко й так заснув, з рушником на стегнах.

На дворі вже сідало сонце, воно ховалося за будинками залишаючи багряні сліди після себе на небі. Хьонджін прокинувся від відчуття голоду, живіт бурчав вимагаючи його нагодувати, Хван ліниво підняв голову з матраца, в кімнаті було душно навіть не дивлячись на те, що вікно було відкрите й з початку літа не закривалося. Рушник прилип до тіла, а матрац під Хьонджіном намок. Джинні піднявся, натягнув на себе труси, а потім й шорти, і вийшов в коридор, температура там була прохолодніше ніж в кімнаті, повернувши на право він зайшов на кухню яка була об’єднана з гостиною. Хван зробив собі пізній сніданок: насмажив яйця та сосиски, піт стікав з його чола, гарячий пар зі сковороди обпікав його лице, запах смажених яєць та сосисок заполонив кімнату, то ж Хьонджіну знадобилося перенести вентилятор зі спальні в гостинну. Повечерявши сніданком Хван спустився на поверх Фелікса, постукав у його двері й той пустив його всередину. Холодне повітря вдарило в обличчя Хьонджіна, до носа донісся приємний запах Феліксового парфуму Lazell Aqua, вишуканий аромат поєднує в собі пристрасть та м’якість. Вперше цей парфум з’явився у Фелікса завдяки Хьонджіну, нотки лимона та м’яти ідеально підходять Ліксу, адже підкреслюють його божественну красу.

Хьонджін вмістився на табуретці оббитій тканиною, підгорнувши ноги під себе сидів спостерігаючи за Феліксом, той крутився на кухні дістаючи щось з холодильника.

Лікс налив Джинні холодний лимонад й підсунув тарілку з печивом.

-Сам пік?- спитав Хьонджін розглядаючи нерівне, місцями припечене печиво.

Лікс помахав головою- Мама спекла.-надкушуючи кокосове печиво бурмотить той.

Крихті печива впали на скляний кухонний стіл, десь в кутку почулося дзижчання мух, а з сусідньої кімнати, в якій жив дідусь Лікса, доносилося цокотіння старого настінного маятникового годинника. В коридорі працював кондиціонер, його холодне повітря лоскотало шию.

-То у тебе є білий лак?- Хьонджін догризав останнє печиво з тарілки.

-Є, ща- Фелікс сховався за стіною позаду Джинні, а через декілька хвилин повернувся з маленькою баночкою білого лаку для нігтів.- Ось.- він протягнув лак Хьонджіну.

-Супер!

Фелікс стояв з ліхтарем над машиною і Хьонджіном, вуличні ліхтарі ще не світили, Хьонджін замальовував чорні подряпини білим лаком, перед цим протер їх ацетоном. Неприємний запах лаку та ацетону стояв у носі, Фелікс час від часу відвертав голову, щоб вдихну свіже повітря. Температура на вулиці впала і було вже не так жарко. Хьонджін зафарбував останню подряпину й вирівнявся, у його колінах захрустіло, довге чорне волосся прилипло до шиї та лиця, чоло було мокре, піт стікав на підборіддя, зупинявся там на декілька секунд, а потім падало на білу майку, створюючи на ній пляму солоної води. Подивившись на Фелікса- Хьонджін знову здивувався, бо той був повністю сухий, його жовте спалене волосся не прилипло до чола та шиї, по його вилицях не тік піт, а футболка була повністю суха. Хьонджін стряхнув головою й закрутив банку з лаком, ще раз подивився на машину і потім разом з Феліксом зайшли в під’їзд, Фелікс пішов сходами, бо не бачив потреби користуватися ліфтом живучи на другому поверху. Хван залишився чекати на ліфт, який якраз їхав з десятого. З ліфта вийшов сусід, він йшов на вечірню прогулянку зі своєю собакою, вони привіталися і Хван зайшов в ліфт, а через хвилину, яка тривала наче вічність в замкненому просторі, вийшов на своєму поверсі.