Назавжди..

1.Назавжди…

Дзвінок телефону змусив прокинутися вночі. Лише годину тому я заснула,а зараз різко підірвалася.

Декілька слів змусили мене завмерти.В наступну секунду телефон впав на землю, а я закривала рот руками.

-Цього,не може бути.-шепотіла дивлячись у стіну.

Декілька днів тому її хлопець безслідно зник,а сьогодні його визнали мертвим. Тіло не знайшли..

Його батьки втратили віру в те, що він повернеться, тому прийняли таке рішення. Завтра відбудеться похорон Фешиара Драгоція…

*****

Ніч сліз помітно відобразилася на зовнішньому вигляді дівчини. Вона встала з ліжка та ледь ідучи направилася у ванну. Голова різко закрутилася,і якби не раковина, рудоволоса лежала б на землі.

-Все буде добре.-пообіцяла собі дівчина,стримуючи сльози.

Наступну годину вона витратила на водні процедури та вибір одягу. В результаті обрана довга чорна сукня та такого ж кольору взуття. Руде волосся було зібране в низький пучок. Макіяжу не було взагалі, але навіть якби він був, його ніхто б не помітив. Обличчя дівчини ховала чорна вуаль,а руки обтягували шкіряні рукавички.

На годиннику 10:00 – час сніданку в сім’ї Огнєвих. Як завжди Василина запізнилася на 5 хвилин. В їдальні знаходився лише батько дівчини.

-Який привід твого запізнення?І що за зовнішній вигляд?-запитав Нортон Огнєв поїдаючи яєчню.

-Загинула дорога мені людина.-спокійно промовила вона сідаючи за стіл.

-Василино,я розумію,перехідний вік і все таке,але досить називати співаків дорогими тобі людьми.

-Я прислухаюся батьку. Фешиар Драгоцій був прекрасним співаком.-з сарказмом в голосі сказала дівчина.

-Досить говорити нісенітниці. Я вчора говорив з Діаманом.

-А я сьогодні говорила з Селеною.-Василина піднялася.-Дякую,мені час йти.

Поки Огнєв думав,його дочка дзвінко стукаючи шпильками вийшла з будинку. Таксі уже чекало,тому вона поспішила сісти в автомобіль.

Новенька іномарка неслася вулицями Києва. Дівчина,що сиділа в середині була налякана. Її справді було страшно коли вона уявляла те,що чекає її через півгодини.

 ***

Автомобіль плавно зупинився. Молода дівчина поспішила покинути його. Від неї віяло грацією та гордістю,але насправді це була лише маска. А середині цієї “бездушної” леді знаходилася маленька дівчинка з заплаканими очима. Їй було дуже боляче,але вона ніколи в житті не зізнається в цьому.

Василина Огнєва не помітила скільки людей розглядали її. Тихо підійшла до батьків Феша і зупинилися біля них. Через декілька хвилин вона вирішила заговорити.

-Я знаю,співчуття вам не потрібні,тому розумію вас. Він завжди буде поряд. Тримайтеся.-дівчина поспішила відійти.

Вона зайняла місце недалеко від могили,там,де було мало людей. Хоча стояла поряд з журналістами,це все ж було спокійніше,ніж стояти з купою неприємних людей.

О 12:00 почався основний процес. Безліч людей говорили однакові слова, співчували Драгоціям та поверталися до спокійного життя. Від розповідей про те,який Феш був добрий та хороший,Василину нудило. Вона могла запевнити, що ніхто з них не знав справжнього Феша Драгоція. Тому половина слів пропускалася повз вуха. Сама ж дівчина нічого не коментувала,мовчки стояла і чекала поки можна буде попрощатися з ним.

Вона перша покинула кладовище. На прощання сказала всього одне слово: “назавжди”.Саме це слово описало все,що хотіла сказати Огнєва.

Назавжди – я закохана в тебе,

вічно – залишуся вірна тобі.

І все це усупереч небу,

бо заборонити кохати нам не змогли..

2.Нове знайомство.

(Вересень, два місяці після зникнення Феша)

Цього року вересень вирішив дивувати нас. Саме тому, в кінці вересня, стояла жахлива спека. Багато людей раділи цьому, але точно не одинадцятикласники, які й так помирали від нудьги, а тут щей спека. Погодьтеся, це жахливо. З початку навчального року їх почали готувати до екзаменів, вони були «дуже раділи» цьому.

Понеділок.Одинадцятий клас сидить на хімії. Більшість з них сидить в телефонах, або просто помирає він нудьги. Рудоволоса дівчина переписувалася з кимось.

Двері, без стуку, відкриває директор. Розгніваний вчитель повертається, але бачачи хто стоїть перед ним заспокоюється і привітно киває. Учні заінтересовано поглянули на Міракла.

-Доброго дня, одинадцятий А. Як ваші справи? — запитав директор.

Почулося буркотіння, декілька учнів підняли великі пальці в гору, а хтось жалівся на жахливу спеку. Василина посміхаючись дивилася на хресного, ось хто точно міг знайти спільну мову з усіма.

-Я радий, що у вас усе нормально. Але поспілкуємося іншим разом. У вас новенькі.-в клас зайшло декілька учнів.

У класі відразу стало шумно. Шатенка привітно посміхалася, а хлопець в окулярах не виражав емоцій.

-Захарра, сідай за четверту парту першого ряду.-сказав директор.-Денис, ти можеш зайняти першу парту.

Міракл попрощався і покинув клас. Рудоволоса розглядала новеньку, намагаючись зрозуміти на кого вона схожа. Чомусь, ця дівчина викликала позитивні емоції.

-Захарра.-представилася дівчина сідаючи за парту.

-Василина.- у відповідь представилася та.

Дівчата посміхнулися одна одній і хотіли продовжити розмову,але їм завадили.

-Юна леді, не бажаєте розповісти про себе?- посміхнувся вчитель.

-З радістю.-дівчина піднялася.-Я Захарра Драгоцій,мені 17,я перейшла до вас з 113 школи…

В голові Огнєвої склався пазл і вона нарешті зрозуміла чому дівчина здалася їй знайомою. Потрібно подзвонити Марку, щоб переконатися в цьому. Поки вона думала,її нова знайома закінчила розповідь і знову присіла.

-В тебе все добре?- запитала Захарра.

-А?Так,все нормально.-Василина спробувала посміхнутися, але ця посмішка видалася надто змученою.

-Виглядаєш кепсько. Якщо потрібно буде виговоритися звертайся.- вона легенько стиснула руку своєї сусідки по парті.

Pov Василина

Питань тільки побільшало. Мені терміново потрібно поговорити з Марком. Тільки він може дати пораду в цьому випадку.

Як поводити себе з Захаррою? Чи треба говорити їй,що я дівчина її брата? Чому вона така позитивна? Вона прикидається чи їй справді ок? Чому вона пропонує мені допомогу?

Я не знаю як реагувати на це все,щей погляди і шепіт однокласників дратує.

-Захарра,-я дочекалася поки дівчина поглянула на мене.-дякую. Ти класна.

Дівчина вигнула брову,як це завжди робить її брат, і посміхнулася. Я на секунду побачила перед собою зовсім іншу людину.

-Мені цікаво дізнатись яка ти. Ходімо гуляти після школи?-запропонували мені.

-Я не проти.-погляд на дівчину і я помітила,що вона постійно щось малювала.

Мій погляд помітили і трохи сумно подивилися у відповідь.

-Це мій брат.- кивнула на аркуш Захарра.

Я перевела погляд і побачила таке рідне обличчя. Дівчина дуже гарно малювала,що не залишилося без моєї уваги.

-Вау,дуже гарно.-сказала помітивши її пильний погляд.

“Напевно знову задивилася,або задумалася”- подумала я.

-Він зник два місяці тому. Його тіло..-дівчина замовкла,в знак підтримки я міцно стиснула її руку.

Знала б вона,що я відчуваю точно те ж саме. Хотілося міцно міцно притиснути її до себе і заплакати. Мені потрібна була така підтримка,але у мене її не було. Довелося пережити все це одній, але я не залишу Захарру одну.

-Його тіло не знайшли.- вона зажмурилася і усміхнулася.-Я потім розповім.

-В мене є пропозиція. Давай підемо гуляти замість уроків.-посміхаючись спостерігаю за її реакцією.

-Я за,але уроки..-на секунду засумнівалася вона.

-Обіцяю, все буде ок.Ти йдеш?-запитала я з дзвінком.

Не очікувала,що хімія пройде так швидко. Драгоцій піднялася і зібравши свої речі поглянула на мене. Я стояла уже готова.

-В тебе є куртка?- дивне запитання,але в цьому вся Василина Огнєва.

-Так,в гардеробі.А що?-відповіла вона.

-Чудово.-усміхаюся.

Pov Василина закінчений

Рудоволоса дівчина потягнула здивовану шатенку з класу. Найбільше Захарру дивувала кількість уваги оточуючих до них. “Напевне увазі сприяє Василина”-подумала вона.

Переконатися в цьому їй вдалося після виходу в коридор.

-Невже, Огнєва не сама?-говорив якийсь хлопець.

-Навіть не з Марком.Я шокована.-а це вже дівчина.

-Нарешті не буде одна.Бідна дівчи..-вона замовкла під попереджуючим поглядом Василини.

-Ви бачили?Вона посміхається!!-прокричав хлопець.

Кожен раз Огнєва закочувала очі і продовжувала шлях. Нарешті вони потрапили в гардероб.

-Ти тут типу місцева зірка?-запитала Драгоцій одягаючись.

-У мене дуже відомі друзі.Через те всі почали звертати увагу на мене. Це дуже дратує.-пожалілася Василина.

Рудоволоса уже одягнена чекала поки вдягнется Захарра. Нарешті дівчина була готова і вони разом пішли на вихід зі школи. Шоком для Драгоцій було, коли вони пішли на парковку. Але коли підійшли до мотоцикла вона не могла й слова сказати.

-Подобається?- запитала Василина.

-Дуже. Останній раз їздила з братом,тому трохи страшно.- відповіла дівчина.

-Обіцяю їхати не так швидко,як Фе..-вона замовкла і різко заплющила очі.-Феш..

-Стоп.. Звідки ти..?- Захарра зрозуміла, що говорять про її брата,як тільки Огнєва назвала першу літеру його ім’я.

-Давай поїдемо в парк,там все і розповім.-дівчина різко видихнула.