Надія

Не вір мені , бо я брехати вмію

Не вір холодним і сухим словам моїм

Коли дивлюся в твої очі

В душі моїй небачені вогні .

Не вір моїм стальним очам з суворими бровима

Не жди мене , бо я і так прийду

Я принесу тобі свою надію ,

А подарую смуток і біду ,

Бо проклятий я до віку , і щастя не знатиму, облиш .

Одна лиш ти моя надія , небачена , загублена в смутку ,

Зневолена моїми суворими очима ,

Замучена тяжкими думами й замерзла холодом повіяним із вій .