Надто гарна, щоб бути живою

“Два дні тому, неподалік міського звалища були знайдені тіла трьох дівчат. Розтин показав, що вбиті вони були за одинакових обставин. Поліція повідомила, що рани були ідентичні з тими, які знайшли на жертвах злочинів, що стались минулої осені. Відмінною рисою жертв є відсутність шкіри на ключицях та лопатках, невеликі ділянки вирізаного скальпу на потилиці та гематоми на зап’ястях. Слідів сексуального насилля не знайдено.”

***

Яскраві зелені вивіски цілодобових аптек сліпили очі. Було близько четвертої години ранку, і Єва ледве тягнула в друзки п’яну подругу, а попереду, шпортаючись та хитаючись, йшли іще дві. Вона знала куди йшла, коли погодилась на вечір танців у клубі на іншому кінці міста. Бути єдиною непитущою з чотирьох – дійсно важко. Потрібно ще й було прослідкувати, щоб усі розійшлись по домівках, а не лишились валятися десь по вуличках.

Холодний осінній вітер тягнув по ногах в панчохах і плечах, прикритих тонким піджаком. Єва тремтіла і пихтіла одночасно, тому що все ще намагалась привести до тями свою подругу. Невже вони думали, що, випивши стільки шампанського і численних коктейлів “за рахунок закладу”, їм допоможе  ранішня прогулянка? Чи що вони повернуться в клуб, почекавши до ранку і остаточно протверезівши? Це ніколи не спрацьовувало, не спрацювало і сьогодні. Навколо не було ані душі, вулиці порожні та мокрі від нещодавнього дощу, майже не освітлені. Десь далеко, за черговим будинком завжди мерехтіло світло, але щоразу це були вікна людей, котрі “люблять” вставати зрання і снувати по дому. Лише добре, що подруги, що йшли попереду, пам’ятали дорогу як “Отче Наш”. А от особа, що повисла на руках Єви, схоже, своє ім’я б не змогла назвати. Зараз Єва намагалась однією рукою втримати подругу, її сумочку-клатч і мобільний, а іншою спиралась на стіни, щоб не впасти під вагою цього п’яного тіла.

Єва була тендітною дівчиною з волоссям кольору пшениці, бурштиновими очима і розсипаним по переніссю та щоках ластовинням. Вона вже точно була слабшою і меншою за подругу – кучеряву плавчиню зростом 175. Та де там, всі три дівчини були успішними в різних видах спорту. А Єва була всього-лише фотографинею-аматоркою, без заробітку і досягнень, без медалей і грамот, просто дівчинка, котра любить пейзажі і хоче закарбувати їх на знімках. Хоч ранок невблаганно наближався, а сонце навіть не думало показуватись. Було все ще темно, холодно і мокро. Дівчата зупинились біля закритого газетного кіоску, щоб перепочити і поправити підбори, які ледь не ламались від п’яної ходьби. Єва стояла неподалік і тримала кучерявий жмут волосся. Вона відвернулась, але запах і звук цієї гидоти все ще оточував її. Здається, блювотинням просмерділись всі її речі, її подруги і навіть це місто. Як же набридло тинятись цими брудними і огидними місцями, хотілось підкорити столицю, познайомитись із творчими людьми, поїхати з цього звалища назавжди. І ось, коли остання з подруг сховалась за ворітьми свого двору, Єва зі спокійною душею могла повернутись додому і лягти спати, поки матінка не прокинулась до роботи і не побачила що її улюбленої слухняної донечки ще нема.

Вона вирішила скоротити дорогу, пройшовши протоптаною стежинкою поміж старих гаражів.  Її зненацька схопили за руку і сіпнули зі стежки у кипу, здається, осіннього листя, притиснули до рота і носа якусь тканину і вона втратила свідомість.

***

-…ртів клофелін, як же він смердить. Так, треба швидше закінчити, бо до світанку ще півгодини.

Дівчина лежала зв’язаною на підлозі і не знаходила собі місця від страшенного болю, що пронизував плечі. З її лопаток ніби зробили точилку для ножів.

-Ааа, дідько, прокинулась. Так, дорогенька, мені тут крики не потрібні.

За спиною почулося шарудіння. Різкий удар по скроні і знову втрата свідомості.

-Ось так, хоч боляче не буде.

І він заходився обережно, міліметр за міліметром зрізати шкіру з ніжних і тоненьких ключиць. Потім взявся за шкіру на шиї, починаючи від вух і нижньої щелепи, і закінчуючи ямкою якраз над ключицями. Шкіру спереду і позаду залишив. -Відмінний матеріал, прекрасний аромат. Яка чудова модель. Він повернув Єву на живіт, розправив волосся по обидва боки голови і почав пальцями нащупувати скальп. Легко стукнувши двічі по обраному місцю, він перехопив цією ж рукою волосся і почав зрізати шкіру.

***

Того ранку мати не дочекалась донечку і пішла на роботу, залишивши сніданок на столі. Лише ввечері вона побачила, що їжі так ніхто і не торкнувся.