Місяць сьогодні гарний…

Джісон дивився на великий повний місяць у вікні. Він був таким близьким, що здавалося його можна рукою торкнутися. Поруч сидів ще дехто — Мінхо. Він також задивився на місяць у величезному вікні. Старший хотів було щось сказати, та молодший його випередив.

— Місяць сьогодні неймовірно гарний, чи не так? — сказав Джісон японською.

Мінхо обернувся і побачив напроти своїх очей очі Джісона, в котрих мерехтіли чарівні іскорки, які навіть не намагалися приховати те, що приховували вже давно. Чи, може, то відбивалося світло місяця — Мінхо точно не міг сказати. Здається, що молодший спеціально дивився так, щоб розбудити метеликів у легенях старшого. І Мінхо подумав, що немає сенсу їх стримувати.

— Так, місяць неймовірний, — тепер чарівні іскорки з’явилися і в очах Мінхо, Джісон точно це помітив.

— А я знаю когось, хто точно неймовірніший за сьогоднішній місяць, — Джісон підсунувся трохи ближче — зовсім трохи, але Мінхо вловив цей порух — і якось по-дурному усміхнувся.

— Справді? І хто ж це? — Мінхо також трохи подався вперед.

— Ти, — Джісон підсунувся ще сильніше, розриваючи зоровий контакт. Мінхо, наче кіт, спостерігав за кожним порухом хлопцця напроти. Коли молодший знову поглянув у темні карі очі, їх губи були на відстані подиху.

— Знаєш, — продовжив він, — я дуже хочу тебе поцілувати.

— Цілуй.

З видихом губи Джісона накрили губи Мінхо. Старший давно вже марив тим, які на смак ті вуста, що завжди усміхалися йому. Поцілунок смакував, як жуйка бабл-ґам, яку Мінхо дав йому напередодні, і як ванільне морозиво. Ці губи хотілося куштувати знову і знову.

А Джісон відчував, як метелики зі шлунку підіймаються все вище і вище. От вони вже заповнили все його єство, і він почав дрібно-дрібно тремтіти, але відсторонюватися не поспішав. Він ще не до кінця розпробував губи Мінхо, хоча єдиним присмаком була кава, яку старший випив ще пообіді. Однак він все ж помітив тремтіння Джісона.

— Гей, — прошепотів він у чужі губи, — все добре?

— Так, просто, — почув Мінхо чужий захриплий шепіт, — просто… Та я навіть не знаю, просто поцілуй мене ще раз.

Мінхо не зміг йому відмовити.