Місце прощання болюче, як шов

Раніше Ремус ненавидів Лондон. Надто тісне і холодне, це місто лише давило на нього кількістю жахливих спогадів та травм. Він завжди думав, що поїде геть, як тільки трапиться така нагода. Спочатку мріяв про кругосвітню подорож, потім хотів переїхати до Берліну або Амстердаму, та зрештою був готовий на що завгодно, лише б подалі звідси.

Він ніколи не думав, що зустріне когось на кшталт Сіріуса. Люпин взагалі не вірив, що заслуговує на любов, проте в їхніх стосунках було щось, що змушувало його серце жевріти.

Гультяй обожнював маґлів. Він любив їхні платівки з музикою, зручний одяг, цигарки й Лондон. Цей клятий нудний Лондон. Там, де Ремус бачив лише безвихідь і холод, Сіріус показував йому свободу та можливості. Здавалося, він пережив так багато жахіть, що це місце було його порятунком.

Де б Ремус був зараз, якби не зустрів Блека? Чи був би він взагалі? Чесно кажучи, його хлопець був ледь не єдиним світлом у його житті. Після всього, що трапилося, вони вже просто не могли існувати один без одного.

Тиждень тому до них надійшов лист від Андромеди. Вона просила Сіріуса приїхати, мовляв, якісь сімейні проблеми, необхідна присутність найрідніших. Ремус не хотів залишатися без нього, боявся, що за тиждень в пустій квартирі він не зможе дати раду своїм емоціям. Він не хотів знову переживати ті жахливі ночі. 

Стоячи на мокрій від дощу платформі, до останнього не думав про прощання. Ще хоча б трохи, декілька хвилин, ще одна розділена на двох цигарка. Половина. Остання затяжка. Тиша.

– Постарайся не сумувати за мною надто сильно, – Сіріус говорив тихо, ледь посміхаючись кінчиками рота.

Ремус мовчав. Він не знав, що казати в таких випадках. Розумів, що хлопець повернеться, що все не так погано. Це лише тиждень. Тоді теж минув тиждень. Він тяжко видихнув.

– Бережи себе, гаразд? – слова були незвично важкими і застрягали в горлі.

Сіріус кивнув, востаннє обійнявши його за плечі. Він не наважувався на більше, точно не тут. Зайшов у вагон і кинув останній погляд через запітніле вікно. Легкий помах руки на прощання. Протяжне гудіння. Потяг почав рухатись.

Лондон знову став надто тісним.