Зник

Розділ 1

Мені почало не вистачити фізичного контакту між мною і Бінхе. Цей майстер минулого разу поранився під час сексу, а учень не зміг цього пробачити та втік. Не зразу звичайно, він допоміг: вимив, переодів та вклав у постіль; але це не змінює того факту, що втік.

-Мій милий і любий Бінхе, де ж ти є? – Що я тільки що сказав “милий і любий”, ну ми звичайно одружилися, але вголос я такого ніколи б не зміг сказати. Вірно ж? Я напевно дурію від цієї ситуації, але що робити, Бінхе вже тиждень ніхто не бачив. Куди б я не ходив. Ні в Демонічному царстві, ні в Божественому царстві. Залишається лише один варіат, Царство людей, але я там практично нічого не знаю, а допомагати мені ніхто не хоче, пряма цитата: “Ми й так достатньо проблем отримали від твого учні в минулому, нам справді шкода що твій чоловік втік від тебе, але ми ще більше проблем отримати не маємо жодного бажання.”

-Яке розчарування, ну чому це відбувається саме зі мною, з Шень Юанем, ніколи б не подумав, що втраплю у таку халепу, мій чоловік втік, хто б міг подумати. – Такс треба взяти себе в руки та піти на його пошуки, але куди? Треба попитати в Шан  Цинхуана, про місця котрі Ло Бінхе цінив в людському царстві.

__________________________________________

-ШАН ЦІНХУА!!! Друже — в мене є до тебе декілька запитань.

Відкривши двері ногою зайшов я до цього клятого автора, який спокійно собі попивав зелений чай, поки я через хвилювання місця знайти собі не можу.

-О Боже, чому саме до мене знову ти прийшов, я ж казав що ні я, ні Мобей не знаємо де він є. Тому, будь ласка, іди назад до своєї бамбукової та перестань тут все мені нищити, я ще минулий стіл не встиг як треба використати, як ти його зламав, а щоб купити новий, грошей немає! – почав махати руками автор цієї новели.

-Йой, вибач мені просто я починаю хвилюватися, а поговорити можу тільки з тобою. Я куплю тобі новий стіл, але відповіси лише на пару питань, і я піду, гаразд?- Швидко прикривши свій вираз обличчя віялом, я заспокоївся.

-Ну добре, радій що я тобі пробачив. Що саме ти хочеш запитати?

-Ти часом не пам’ятаєш місця з людського царства, які що не будь значили для Бінхе?

-Ти прийшов саме до того хто зможе тобі відповісти мій друже Огірочку ;).

-Гх. Не роби такий вираз обличчя та відповідай.- він мені підмигнув, якого фіга?

-А який мій вираз? Ладно пропустимо. Як я знаю, це може бути місце де його знайшли, або ж він пам’ятає місце, пов’язане з мамою. Насправді я ще думаю, що якесь з місць в якому ви були разом. Тому тобі варто перевірити їх. – спокійно сказав Літачок без запинок.

-Дякую, що сказав, але це буде важко, як на мене, трохи. Цих місць за купу років стало багатенько. – свій вираз обличчя я старався контролювати, але все ж Цинхуа це помітив.

-Агов! не засмучуйся, я думаю або його знайдеш ти, або він тебе. Думаю найважливіші місця для твого учня, ті коли він ще не впав у Нескінченну Безодню, — підійшов до мене Літачок, і почав поплескувати по спині.

-Гаразд, дякую ще раз. Тоді я піду готуватися до завтрашніх пошуків, та і ти не затримуйся, тебе ж теж очікують ;), — підмигнув я тому  автору та пішов до себе, але все ж краєм ока побачив його червону шию. Хах.

____________________________________

Зайшовши до бамбукової хижі, я почав збирати як на мою думку “найнеобхідніші речі”: еліксири, знаки із заклинаннями, навіть декілька мечів. Склавших їх у мішечок, який зачаклований таким чином, щоб бути нескінченним, я спробував трохи поспати.

Практично цілу ніч я крутився у ліжку, і ніяк не міг заснути. Вирішивши трохи пройтися я встав, та направився до дверей. Нічне повітря дуже освіжало та на деякий час відкидало усі хвилювання, та все ж бути на тиждень покинутим чоловіком, я змиритися не міг. Хоча під час нашого сексу все є болючим з часом можна привикнути та отримувати задоволення, але це прийшло з часом. Та зараз я відчуваю негодування, бо все ж це приносить задоволення, і коли я почав згадувати наскільки мені добре, мій член вирішив піднятися.

– Хаа. – Закривши обличчя віялом, я швидко попрямував у хижу, та сів у ліжко.

-Як можна думати про такі непристойні речі коли твій чоловік зник! – промовив я. Мої щоки та вуха були такими червоними, що я не міг цього усвідомити. Та все ж змирився з тим, що треба потерпіти, бо якщо учень взнає — буде ридати.

Змирившись з цими думками я вирішив вже шукати свого Бінхе, тому вирушив у шлях. Залишив записку для того аби шисюни* та шиді* не  хвилювалися.

Пояснення:

шиді — звернення до людини, котра молодша за вас або має нижчий статус;

шисюн — старший товариш по навчанню.