Мій улюблений смак

 Це був, здавалося б, звичайний суботній ранок. Більшість учні готувалися до сьогоднішнього походу до Хогсміду або просто відпочивали у гостинних своїх факультетів. Але для тебе воно пройшло не дуже звичайним. Почнемо з того, що більшу частину цього ранку ти як завжди проспала. Здавалося, що ти відсипалася за весь тиждень. За всі ті безсонні, через нічні прогулянки або велику кількість домашніх завдань, ночі. І, можливо, якби не Герміона, ти б так і лежала в ліжку аж до обіду.

 — Хей, прокинься, соня! – пролунав голос подруги, змушуючи тебе покинути твої сни, хоч би якими прекрасними вони були.

 — А? Герміона? – напів-охриплий, тихий голос, очі, що все ще злипаються, і нерозуміння, що відбувається. Повний набір, що дає зрозуміти, що тебе щойно розбудили.

 — Вибач, що розбудила, але мені треба вже бігти і в мене більше не буде часу сьогодні, щоб навчити тебе користуватися гігієнічною помадою, – швидко протараторила Грейнджер.

 — Та нічого. Стривай, гігієнічна щ… – Не встигла ти говорити як раптом тебе осяяло. Точно, подарунок Герміони! Ти, звичайно, не погано розбиралася в маглівських речах, але про подібне ти нічого не знала. Тож Гермі й погодилася тобі допомогти навчитися їй користуватися. – Ах дааа. Вибач, я зовсім забула.

 — Нічого. То ти встаєш чи вже не сьогодні?

 — Встаю, звичайно! Тільки 5 хвилин дай зібратися.

 Вставати зовсім не хотілось, тим паче в субботу. Може, полежати ще хвилину, Герміона певне не образиться.. Але хоч якою солодкою і привабливою не була ця думка, це все ж таки був найочевидніший самообман, а в Герміони часу було обмаль. З поваги до подруги, ти підвелася з ліжка і попрямувала до ванної, бо навряд чи ти до твого мозку буде доходити хоч якась інформація, якщо не вмитись холодною водою, хоча може треба як мінімум хльоснути себе крижаною водою, щоб остаточно прокинулась, бо навіть добряче вмившись все ще засинала на ходу. Почистивши зуби, ти нарешті вийшла до чекаючої тебе дівчини, сіла поруч і кивнула їй в знак того, що готова слухати, тому Грейнджер почала свою розповідь.

 — Отже, гігієнічна помада. Ті, кому ліньки вимовляти два настільки складні слова, називають її «гігієнічка».

 — Гігієнічко – повторила ти, щоб переконатися, що правильно почула та підтвердити факт, що взагалі слухала.

 — Так. Отже, це засіб, який зволожує губи та захищає шкіру від негативної дії сонця, вітру, низьких та високих температур, а також температурних перепадів. Крім того, хороша гігієнічна помада заспокоює та живить ніжну шкіру губ, загоює дрібні тріщини та рани, згладжує лущення.

 — Ага. Ти поспішаєш, але побути розумницею завжди знайдеться час, чи не так?) – Ти вирішила пожартувати, щоб розбавити таку кількість розумних термінів. Але тільки ти промовила останнє слово, до тебе дійшло.. Завжди ти так, кажеш перш ніж думаєш. Ти й не знала як Герміона може на це відреагувати, бо зі сторони жарт здавався досить образливим. Але вже було пізно, щоб промовчати, ну чому не можна було подумати що мелеш. Сподіваючись, що дівчина не образиться тільки змогла коротко випалити: – Вибач, я не це мала на увазі.

 — Нічого, я просто хочу, щоб ти розуміла, що наносиш на обличчя. – ти вже думала, що зачепила подругу, як тут вона посміхнулася, даючи зрозуміти, що жарт їй сподобався. Через що в собі ти видихнула від полегшення. – А, і ще. Я знаю, ти дуже любиш усе полуничне. Тому помада теж зі смаком полуниці.

 — Вау, серйозно? – з одного боку, ти була дуже здивована, що Герміона знає про тебе подібний факт, а з іншого дуже улещена, що вона взагалі звернула увагу на таку дрібничку. – Дуже дякую.

 Далі тобі пояснювали, як користуватися “гігієнічкою”. Купу фактів від Герміони і не так багато часу і ти знала про гігієнічну помаду майже все. Подробиці її змісту ви вдатися не встигли, адже час не стоїть на місці. Ти попрощалася з подругою, ще трохи покрутилася перед дзеркалом і вирішила нарешті розчесатись. Розуміючи, що назад вже точно не заснеш, переодяглася і пішла до вітальні. Озираючись по всіх боках, в одному з крісел ти нарешті помітила Джорджа. Ти вирішила непомітно підкрастись і “налякати” його, але…

 — Бу! – тихий і такий приємний шепіт просто тобі на вухо пролунав несподівано і викликав табун мурашок, але не налякав. Ти різко обернулася до Фреда обличчям і тепло посміхнулася йому.

 — І тобі доброго ранку, Фредді.

 — Отже, що ж тобі такого подарувала Герміона?

 — Гігієнічну помаду, – так, звісно хлопець вже чув назву подарунка. Ти знала, що він мав на увазі і хотіла його подразнити, але…

 — Ой, правда? Я думав помадочну гігієну. – Але ти забула, що це не будь-хто. Це ж один із близнюків Візлі. Він виведе тебе із себе набагато швидше, ніж ти його.

 — Гаразд, ти виграв, – ти підняла руки, показуючи цим, що здаєшся. На що Візлі лише посміхнувся.

 — Отже?

 — Отже. Скажу коротко. Загалом… це мазь, яка зволожує губи і надає їм смаку… – і тут тебе осінила просто геніальна, як тобі здалося одразу, ідея. Можливість і подразнити Візлі, і зрозуміти чи знає він про тебе більше Герміони. – Хоча… Ти казав у тебе гарна інтуїція. То здогадайся, який смак у цієї помади.

Цей план тобі здавався таким продуманим та ідеальним. Хитро посміхаючись, ти пильно дивилася на Фреда. Ти не знала, на що чекала, але розуміла, що це точно буде цікаво. І ти мала рацію. Адже не одна ти тут “геній”. Хлопця осяяла ідея не гірша за твою. Він посміхнувся і, швидко притягнувши тебе до себе, поцілував тебе. Все було так швидко. Ти не встигла майже нічого усвідомити, як тут Фред видає:

 — Полуниця! Здогадатися було легко. Ти обожнюєш полуницю, – він лише з усмішкою дивився на тебе, поки ти намагалася до кінця усвідомити те, що сталося. Головне, щоб Джордж…

— Доброго ранку!) – піздно.

 — Доброго, братику.

 — Ранку, Джордже.