Мій особистий вбивця

Вони кажуть: “Сама винна!”,”

Нащо лізла?”,”

Ти сама нарвалася!”.

Він може вдарити через будь-що,

Через образу,

Через те, що ти його ненароком зачепила.

У нього ж є “сила”

Вдарити тебе щосили.

Ти відбивалася,

Бо вдарили тебе до болю в голові.

Горіла в голові “лиш помста” за рану завдану тобі.

Якщо можна кинути тебе об підлогу

І бити ногами по спині,

Руками бити по голові.

Так ж можна у нього більше сили,

А ти мучиш стримувати сльози.

Він може зачіпати, шантажувати,

Діставати.

А потім ти “промахнешся”,

Може почати бити.

Просто вдарити по голові до ґуль,

До запаморочення, до блювоти.

В очах почорніє, до присмаку крові в роті.

Ти готова вже була віддати душу Богові,

Як дзвонять в двері:”Відчиніть поліція!”.

Від криків і гуркуту тарілок,

Сусіди, які чули не раз в сусідній квартирі крики,

Вирішили викликати копів.

А далі суд,

Прикрита справа.

Його ставлять під заставу,

Якщо заплатять може вийти.

Її життя, яке було замучене вічними криками й болем.

Відчуло свободу над своїм тілом,

Вона зрозуміла, що більше ніколи не повірить словам “пробач на цей раз я змінився”,”заради дітей!”

Її очі ніколи не будь плакати ночами,

Вона вб’є в собі страждання

І буде жити безтурботними днями.

Сподіваючись, що її кривдник не вийде на волю.

Поліція безвідповідальна,

Вони випустять будь-кого за “хорошу поведінку”,”нещасне дитинство і долю”.

“Він ж неповносправний йому світить світла палата в психлікарні”.

Краще жертва помре, а вбивці залишаться безкарні?