Мушлі

Глава 1

Це було фантастичне підводна місто, воно було заховане в коралах, що було складно помітити людям. Але якось туди проникла людина і викрала велику кількість мушель з дорогоцінними коралями. За деякими з них наглядали і ось одна з головних героїнь нашого фанфіку і була наглядачкою за мушлею, тому як тільки вона помітила, що мушлю викрали, вона поплила до місця, де зазвичай зупинялися кораблі. Це було вкрай небезпечне місце, адже там якраз і ловили рибу. Тому вона одразу попала в сіті, але раптом помітила істоту, що пливла за нею. І раптом вона заплуталася і почала задихатися, вона кричала. 

— НЕ ПІДПЛИВАЙ БЛИЖЧЕ! ТИ МЕНЕ НЕ ВРЯТУЄШ, ТІЛЬКИ ЗАГИНЕШ САМА!

У неї потемніло в очах, і то їй здалося, що то секаелія, істоти яких русалки призирали. І вона знепритомніла. 

Прийшла русалка в себе вже на ліжку. Вона розплющила очі і роздивлялася навколо, кімната їй була незнайома, тут запливла Секаелія і сіла поруч. 

— О, ти прийшла до тями. Це добре, а то я вже перелякалася, що своїми силами не врятую. 

— Навіщо, ви мене врятували? 

— Ти, що, хотіла померти?

— Нні, мені треба було до людей, я маю повернути мушлю. Без неї моє життя…

— Повернути мушлю? Заради цього? Так, ризикувати не слід. 

Русалка відвернула голову, бо з очей потекли сльози від осмислення, що мушлю не повернути і сильного болю в ребрах. Осьминога протягнула їй до зябр заспокійливу водорость, та трохи вдихнула і глянула на секаелію. 

— Боляче в ребрах? Може знімеш ракушки? 

— Мммм, мгм. 

Секаелія дістала легеньку тканину і простягнула русалці, відвернувшись. 

— На, зніми і накрийся.

Русалка так і зробила. Секаелія знову сіла поруч. 

— Добре, розкажи як тебе звати, хто ти, і що сталося. 

— Ева, я одна із прислуг-охорони, графині Троя, мій обов’язок охороняти мушлю, що викрали люди. Тому я мушу її повернути інакше мені кінець. 

Секаелія зітхнула. 

— Не хвилюйся, ти в логові мекаелії, Кейт, сюди  ніхто з русалок без мого дозволу не потрапить. Я тебе врятувала, тож тепер не здам тебе на вірну смерть. В тебе жахливі поранення на хвості, я їх всі обробила і заклеїла. Також твій плавник на руці сильно пошкоджений, він потребує зашиття. І також треба оглянути твої ребра. У тебе є вибір, або я тебе відпускаю у море, і ти переховуєшся, але швидше за все помреш, або ти лишаєшся тут, я тебе виліковую, а потім житимеш у мене і допомагатимеш мені з моїм фармацептичним бізнесом на краю вашого міста. 

Русалка оглянула кімнату. 

— Лишаюся тут.

— Добре, тоді, я тебе огляну зараз. 

Русалка кивнула, секаелія зняла тканину з тіла і обережно прощупувала і оглядала ребра. Вона взяла мазь і намазала подряпини від сітки, потім перейшла до плавника, і обережно його роздивлялася, у русалки з очей потекли сльози. Вона витерла з її очей сльози. 

— Зрозуміла, без обезболюючого ти не витерпиш. Зараз принесу. 

Кейт випливла із кімнати. Русалка осмислила все, що сталося. Русалки зазвичай вважалися вищою і кращою расою, більшість русалок зневажало секаелій. Тому Кейт перепитала, але Еві вже все рівно було, де жити і з ким. Вона повернулася до кімнати і піднесла Еві обезболююче. Та з‘їла і вдячно дивилася на Кейт. Кейт сіла поруч і розглядала руку. 

— Зараз воно трохи подіє і почну. 

Русалка кивнула. Секаелія взяла її руку обережно і приснула їй оніміваючий засіб зі своїх щупалець. Русалка розслабилася остаточно, та ніжно почала їй зашивати руку. 

— Ти дуже красива. 

На русалці з’явився рум’янець. 

— Правда? Дякую. Я не відчуваю руку. 

— Так, я зараз заш‘ю і все буде добре. Декілька днів відпочиватимеш, з ліжка не піднімайся. 

Русалка розчаровано дивилася на стінку і ледве не плакала. Та зашила плавник, а потім ніжно обійняла і поцілувала в голівку. 

— Не бійся, я зла не заподію я буду поруч, все добре. 

Раптом для Еви стало спокійно вона пригорнулася до неї і заспокоїлася. 

— Пані, як ви тут почали жити, і чому вирішили мене врятувати? Я ж русалка.

— Живу, я тут майже з народження, я пробувала віднайти секаелій, але, на жаль вони мене не прийняли зовсім. Тому повернулася сюди і зробила бізнес. До мене тут також непривітливо ставляться, але хоча б можу працювати.

Знаєш, було б непогано якби ти погодилася бути продавчинею у мене в аптеці, так більше клієнтів буде. 

Русалка кивнула. 

— Ви перша, хто так ласкаво ставиться до мене. 

Кейт посміхнулася. 

— Можеш називати мене на ти, ми одного віку. 

Русалка кивнула і накінець теж всміхнулася. 

— Я дуже вдячна, що ти мене прихистила, щось треба робити? 

— Поки що, лежи і не вставай з ліжка. Пізніше, я тобі розкажу все, покажу, і будеш мені допомагати. 

Вона оглянулася навколо. Вже було доволі пізно. Тож вона почала розкладати подушки на маленьке кріселко. 

— Єдине, що мене турбує вони можуть почати розшукувати мене і тоді мені треба переховуватися. Пані, вам напевно не зручно там спати, я займаю твоє ліжко? Я б могла лягти на кріслі, або я не проти спати разом. 

— Добре, тоді я ляжу поруч, бо ліжко простогне. Не хвилюйся, дитинко, я все владнаю, твоя схованка буде у мене вдома, я знаю такі методи, дякуючи яким, тебе не впізнає ніхто. 

Секаелія переклала подушки назад на ліжко, і вляглася поруч. Русалка посміхнулася і прижалася. 

— А тепер спи, сонечко, тобі потрібен відпочинок, від таких ран. 

— Ти мені подобаєшся, але це напевно тому, що ти перша хто до мене так відноситься. 

З цими словами русалочка заснула, а секаелія ще довго дивилася на неї. І думала, яке чудо вона спасла.