Моє натхнення
від Dyvachka_0Під зеленим світлом фар,
Ми з тобой кохалися,
Але наші почуття,
Миттю обірвались.
Розійшлися наші шляхи,
Так й не попрощавшись,
Тепер життя лиш – крахи,
Й не буде слова “закохавшись”.
Та кожен день я думав лиш про тебе,
Й не забував я ні на мить,
Як ми з тобою, в тебе,
Завжди були в кожну мить.
Та раптом доля дала мені знак,
Про що він був, той знак?
Я знать не знав.
І що робити далі, й гадки не мав.
І знову ти з’явився в моєму житті,
І знову кажеш : “Я тебе кохаю”,
Та у житті усі як ти – такі,
“Тебе я більше, любий, не кохаю”.
Ти взяв і плюнув мені в душу,
Тепер не люблю я це “мушу”,
Давай візьму і плюну я тобі у душу,
Як ти мені колись зі своїм “мушу”.
Після того легко мені було,
То, мабуть, й був той знак моєї долі,
І було, певно, так дано,
Написано й надано моїй долі.
Потім був я сам по собі,
І було в мене своє хоббі,
А ти зник з мого життя назавжди,
І не було в мене більш неправди.
0 Коментарів