Моєму другові

Мої книги відкриті на останній сторінці,
Що відірвана з неї з корінцем.
Як не загальмуєш на першій зупинці,
Продовжиш історію перед самим кінцем.

Мої руки тримтять, холодні й білі,
Наче хмари, у червні над сонцем палким.
Моє тіло вдає з себе риси милі,
Але серце у грудях залишиться блідим.

Подаруй мені образ вічної Мадонни,
Я віддала, що брала за довгі роки.
Коли бажання бьється у скронях,
Святой іпостаттю ти мене обізви.

Я кричала, благала, просила,
Щоб не тремтіти перед вогнем.
Але тіло моє покинули сили
Ще до того, як розчинитись під теплим дощем.

Дай мені хоча би шанс
Почути твій голос, ніжний мій друг.
Зустрінемося взимку на перехресті трас,
Перетнемо кордони з уявних смуг.

Віддай мені сили, щоб я не жалілась
Та тихі думки моїх почуттів.
Тяжка голова в молитві схилилась,
І руки склались в німій простоті.