Моя солодка дівчинка

Виціловувати кожен міліметр її обличчя, ловити кожен вдих і видих. Впустити пальці у її волосся, перебирати кожне пасмо. Недбало-бездумно робити їй масаж голови, давати більше, більше відчуттів своїй надчутливій дівчинці.

— Ахх…, — вона, Лія , така прекрасна, коли червоніє.

— Сонце, — як же чудово це шепотіти це їй, — пам’ятаєш про що ми… ммм, люблю тебе.. домовлялися? Дай собі волю, моя крихітко, давай… Тобі можна, сьогодні все можна… Дай я тебе роздягну… Стогни, говори що відчуваєш… Не потрібно нічого приховувати, ти ж знаєш…

О, її цей погляд… Вона, вона надзвичайна. Тільки глянути не це рум’яне обличчя, на губи, що уже почервоніли, налилися кольором. Моя дівчинка прекрасна.

Я оголюю її тіло повільно, вона видихає мені в плече.

От уже верхня частина їх тіла повністю гола. Повертаю її до себе спиною, масажую їй плечі. Вона тихенько стогне, але зараз в цій кімнаті все звучить набагато гучніше, ніж є насправді. Від плечей плавно переходжу на спину. Там у неї багато родимок. І це те, що я пам’ятаю про неї найбільше — її родимки. На спині і на лівій щоці — там їх найбільше.

— Ти готова до холоду, сонце? — шепочу їй прямо на вушко. Лія стискає ноги, прямує рукою до низу живота. Їй добре, тож я починаю. Беру пакунок зі сметаною, починаю малювати на її спині. Вона здригається від перших крапель, але, уже кілька хвилин гола, грається з собою далі.

Торкаюся її шкіри язиком, вона здригається знову.

— Мм… Лада.., — від її стогонів у мене аж мурашки по шкірі… — Треба буде колись…ахх, повторити.

Моя мила така гарна. Я намалювала ґрати на її спині. А тепер повільно…

—мм, прекрасно, люба …

починаю злизувати. Потроху, з самого верху. Я звільняю свою любу із клітки. Із клітки сорому, з якої вона боялася вийти. Вона стискається, тремтить, розливається повінню навколо моєї ніжності. Вона тане, і я вилизую її спину скоріше. Вона стогне, уривчасто дихає, тане у колі моїх рук коли я, оголена притискаюсь до неї ззаду. Дихаю їй на вушко, кладу руки все нижче.

— Мм, ти така смачна… люба, я б з’їла.