Моя прекрасна няня

— Так, я шукаю няню, яка зможе сидіти з моєю дитиною буквально з ранку до ночі. Так, я готовий платити більше звичайної ціни. Ні, не потрібно мені скидати резюме на пошту, я хочу сам провести співбесіду з претендентами і впевнитись в їх компетентності. Завтра після дванадцятої влаштує? Чудово, підготуйте все на найвищому рівні, — Юнгі закипає на на жарт, тому що питання з пошуком няні для його крихітної дочки стоїть ребром вже близько місяця. Жінка середнього віку, що працювала тут раніше, виявилася просто огидною нянею: провівши одного разу камери відеонагляду, встановлені в квартирі, Мін миттєво втратив самовладання і віру в те, що він не самий найгірший батько в світі — бета вдарила його дочку за те, що вона розплакалась. В той день гнів альфи пізнали всі, хто зустрівся йому на шляху додому, а няню миттєво звільнили, і агенство само запропонувало подати на неї до суду. З того дня малеча залишалася під опікою у молодшої сестри, Юнджи, але та зовсім скоро вертається в Тегу, і слідкувати за крихтою знову буде нікому.

 

Альфа сидить біля ліжечка, де спить його дочка, і слідкує за тим, як вона спокійно сопить, любовно укрита теплою дитячою ковдрою. Вона агукає тихенько, чим смішить татка, але оченята не відкриває, напевно бачачи чудовий сон. Мін простягає руку до її обличчя і гладить трішки шершавими подушечками пальців м’яку щічку дитини, захоплюючись її здоровим рожевим відтінком. Малеча принюхується до присипляючого феромону батька, смішно двигаючи носом-кнопочкою, посміхається крізь сон, оголюючи зовсім чарівні передні зубки, і продовжує спати. Юнгі від такої картини плавиться, стає м’яким, ніби зефірка, тому що слідкувати за своєю малеча, щасливою і захищеною від будь-якого негативного впливу, безмірно приємно. Мін поправляєковдру ніжно-кремового кольору з великим малюнком ведмедика, милу подушечку, цілує доньку в лоб і йде в кабінет, щоб розібрати решту папіру.

 

Зрозуміло, Юнгі затримується до пізньої ночі, і прокидається в ліжку зовсім розбитим і стомленим.  В області скронь неприємно пульсує, а очі все ніяк не хочуть відкриватися, і тільки тихий плач дитини, що доноситься з дитячої кімнати, змушує альфу схопитися з ліжка, про що він одразу шкодує, тому що чорні кола перед очима ніхто не скасовував навіть у його  молодому віці і піти до малюка.  Юнгі дбайливо бере її на руки, вітається ласкаво, хоча, якби перед ним хтось із підлеглих, він би вже давно накричав на нього за порушення блаженної тиші.  Крихітка простягає руки до обличчя папочки, сміється заливисто, підсвідомо передчуваючи швидкий сніданок, і радіє ще дужче, коли її нарешті міцно обіймають, укладаючи голову на широке плече.

 

Батько годує її підігрітою до потрібної температури сумішшю, притримуючи пляшечку так, щоб малюк зміг торкатися її маленькими пальчиками, вивчаючи, і хвалить за кожен зроблений ковток.  Дитина пищить досить, знову лащиться, вимагаючи обіймів, а потім знову починає ледь чутно пхикати, коли Юнджі забирає її з рук улюбленого тата.

 

— Твоя співбесіда незабаром почнеться, збирайся, я наглядаю за нею.  Так, зайчик?  Відпустимо татка?  – дитина затихає, перестаючи плакати, і зацікавленим поглядом розглядає тітку, бігаючи очима по її обличчю.  Маленьке сонечко з’явилося в їхньому житті зовсім несподівано: Мін тільки недавно досяг підвищення на роботі, орав цілодобово, щоб досягти більшого, але його омега, вирішивши, що час будувати повноцінну сім’ю, наробив голкою дірок у презервативі, і завагітнів.  Юнгі сердився довго, тому що все це зовсім у плани не входило, а коли нарешті зміг змиритися з тим, що незабаром стане батьком, почалися проблеми: Мінхо не розмовляв з ним тижнями, закочував істерики, мовляв, альфа сам у всьому винен.  Постійні набряки, нездужання вранці, що супроводжується неприємною нудотою, пізніше болі в попереку і зіпсоване розтяжками тіло, – все це вибило його з колії, адже реальність не завжди відповідає життю, показаному в блоці «Ідеальний татко», і, зрештою, відразу  після пологів, омега покинув малюка та альфу разом з ним.  Юнгі тоді плакав довго, стоячи перед сестрою на колінах розбитий, і стискав пальцями поділ її спідниці.  Згодом усе налагодилося — Мін, як і раніше, багато працює і приділяє дитині мало часу, але як тільки з’являється вільна хвилинка, він біжить до малюка, щоб подбати про неї.

 

— Так, уже йду.  Спасибі, Юнджі, я справді сподіваюся, що знайду сьогодні підходящу няню, — альфа винно схиляє голову, бо розуміє — у сестри не той вік, щоб із дитиною сидіти майже двадцять чотири на сім.

 

— Все вийде.  Люблю тебе!

 

На співбесіду Юнгі спізнюється на дві хвилини сорок три секунди, і його це бентежить – він звик приходити заздалегідь, але чарівна донька, з якою він прощався цілу вічність, і заповітна пігулка від болю в голові, яка все ніяк не хотіла перебувати, порушили ідеально розпланований день.  Будівля виглядає досить презентабельною, незважаючи на невеликі розміри, всередині чисто та затишно, все виконано у світлих тонах.  Привітний менеджер Сокджин проводжає його в невелику кімнату, де вже чекають три претенденти на роль няні, і шанобливо кланяється, пропонуючи сісти на диван і розпочати співбесіду.

 

— Отже, добрий день.  Мене звуть Мін Юнгі, і, як ви вже, мабуть, здогадалися, мені потрібна нянька для доньки.  Їй лише десять місяців, так що мені потрібна справді відповідальна людина, яка любить маленьких дітей.  До того ж, я рано-вранці їду і повертаюся лише пізно ввечері, тому однією з вимог є повний робочий день і можливість іноді залишатися на додатковий час, як правило, це вівторок та п’ятниця.  Зрозуміло, я доплачуватиму вам за кожну зайву годину, проведену в моєму будинку.  Щось на рахунок приготування і прибирання від вас не потрібно – виключно догляд за дитиною, але, якщо захочете перекусити, кухня і продукти у вашому розпорядженні, холодильник завжди сповнений.  Я поставлю кожному з вас кілька запитань, якщо всіх влаштовують виставлені мною умови, і, якщо ви згодні, сьогодні ж укласти договір, – альфа намагається бути дружнім, але вже знає, визначивши по особах омег, що сидять перед ним, що виходить у нього досить огидно.  Найімовірніше, Юнгі виглядає злим і втомленим, отже, загалом, ніякого особливого ставлення до себе він не чекає.

 

За підсумками один з омег самостійно відмовляється, аргументуючи це тим, що в нього самого є дитина, і йому хотілося б проводити з ним якомога більше часу, так що повний день, та ще й з додатковим годинником, нехай і щедро оплачуваним, його не влаштовує.  Другий здається впевненим у собі, але недостатньо досвідченим, на думку альфи.  Третій підходить ідеально – витончені риси обличчя, миловидна посмішка пухких губ, блискучі очі і не дуже різкий запах паленого цукру, як у попереднього претендента – такий і приховувати не доведеться, його маля любить аромат імбирного печива.  На всі питання омега відповідає трохи несміливо, але, загалом, досить впевнено, щоб не сумніватися у його теоретичних знаннях.  Чесно зізнатися, все йде настільки гладко, що Юнгі на мить навіть стає страшно, чи не відмовить йому через складний графік.

 

— Як далеко знаходиться твій дім, Чіміне?  – Альфа в черговий раз ковзає поглядом по милому білому светрі і вельветових штанів кавового відтінку і не може не відзначити, що хлопець виглядає чарівно.

 

— У двох зупинках, пане.  Дорога у ваш район зазвичай не займає у мене більше п’ятнадцяти хвилин, – голос у омеги високий, приємний, таким можна спокійно співати колискові і не боятися, що дитина прокинеться через занадто низькі або хрипкі ноти, як це було спочатку у самого Міна.

 

– Добре.  Тебе точно влаштовує графік роботи?  Фактично, тобі доведеться п’ять днів на тиждень жити в мене вдома, — альфа востаннє ставить питання, вже тримаючи в руках одну з копій договору, і щиро сподівається, що хлопець згоден.

 

— Все гаразд, у мене немає своєї сім’ї, а навчаюсь я на заочному.  Якщо ви не проти, я принесу декілька підручників і займатимусь, поки маля спить, так що все гаразд.

 

— Добре, якщо це не завадить тобі дбати про неї як слід, можеш робити все, що забажаєш.  Тоді, пане Сокджине, гадаю, що ми можемо підписувати договір, — альфа сяє, дивлячись на не менш задоволеного менеджера.

 

Рано вранці, рівно о сьомій тридцять, омега стоїть біля потрібних дверей, все ж таки трохи нервуючи, хоча це далеко не перша дитина, яку йому доводиться доглядати.  Чімін не запитав у альфи, чи варто йому пити придушувачі, щоб малюк не звик до його запаху, і кілька разів перечитавши договір, не знайшов там потрібної інформації.  Зазвичай його просять виключити пігулки, мовляв, і для його організму шкідливо, і дітлахам він подобається.  Пак топчеться на місці пару секунд, видихає, а потім стукає в міру голосно, щоб ненароком не завадити сімейству.

 

Юнгі відкриває майже миттєво, ніби стояв біля порога і чекав рівно половини восьмої, напрочуд привітно посміхається і пропонує зайти.  Квартира в нього досить простора, але не величезна, що неймовірно тішить – омега часом почувається некомфортно в такому великому просторі.  Ремонт у світлих тонах з упором на матеріали з дерева, і на кількох полицях стоять живі квіти, що розповсюджують приємний ненав’язливий аромат по всьому приміщенню.

 

Кімната малюка виявляється невеликою, але дуже затишною — одразу видно, що її робили з любов’ю до майбутньої дитини.  На численних полицях розставлені всілякі м’які іграшки, у шафці навпроти ліжечка акуратно складені речі, деякі навіть висять на дитячих вішалках, що ще більше розчулює.

 

— Доню, прокидайся, пора знайомитися з нянею, — альфа тихо підходить до ліжечка і мало не пошепки просить дівчинку відкрити очі.  Чімін спостерігає за батьком уважно, подумки ставлячи галочку, що він не прогадав – Мін людина воістину дбайливий, просто дуже втомлюється, звідси і такий злісний вираз обличчя.  Дитина кілька разів гукає, сміється голосно, радісно простягаючи ручки до альфи, а потім ніби бурчить від захоплення, коли Юнгі міцно обіймає її, притискаючи до грудей.

Чімін повільно підходить, щоб не злякати дитину, але вже розуміє, що вони порозуміються – малюк принюхується, дивиться світло-карими очима розгублено, поки не розуміючи, хто перед нею знаходиться, а потім хапається за чужий палець, відразу намагаючись вкусити.

 

– Гей, малюк.  Не треба кусати Чіміна, — Мін усміхається яснами, і Пак помічає, наскільки дівчинка на нього схожа: його форма обличчя, повні губи, прямі брови, акуратний носик.  Тільки розріз очей трохи відрізняється, але це надає їй особливої ​​чарівності.  Омега бере малюка на руки, обережно притримуючи голову і міцно обхоплюючи другою рукою поперек тіла, розглядає дитину, щоб зрозуміти реакцію, але полегшено видихає відразу ж, як тільки розуміє, що маля притихло і знову почала закривати очі, засинаючи.  — О, ви досить швидко порозумілися, не чекав, — навіть з Юнджі донька не поводилася так спокійно в перші п’ять хвилин знайомства.  Та що вже там, вона і зараз час від часу вередує, не бажаючи бути обласканою велелюбною тіткою.

 

– Гей, Юнгі, няня вже прийшла?  — сестра заходить у дитячу і охає, відзначаючи, що хлопець — справжній красень, — А ви вже тут, Чіміне.  Ласкаво просимо, почувайтеся як удома.  На жаль, я сьогодні вже покидаю цього буркуна, — дивиться на альфу, — але сподіваюся, що він не дошкулятиме вам постійними дзвінками з роботи та розпитуваннями, як же там його сонечко поживає, — Юнджі регоче в голос, ледве встигаючи прикрити рот долонькою.  щоб не розбудити дитину, а потім переводить погляд назад на Пака, який, здається, явно не очікував побачити, як щоки Міна заллє рум’янцем.

 

— Все гаразд, пані Мін.  Я добре подбаю про малюка.

 

— Ні-ні-ні, заради Бога, тільки не пані Мін.  До мене так зазвичай звертаються, коли вважають за його дружину, — знову сміється, знаючи, що вони з братом справді зовсім не схожі.

 

– А ви не…?

 

— Та ні, що ти.  Я його молодша сестра.  Юнджі, до речі, — дівчина досить посміхається, коли хлопець трохи схиляє голову на знак знайомства, а потім покидає кімнату, не встигаючи зібрати валізи, як завжди.

 

Альфа прокашлюється, поки Пак укладає дитину в ліжечко, дбайливо накриваючи ковдрою, а потім пропонує провести невелику екскурсію по дому та більше розповісти про звичний розпорядок дитини.  Чімін ходить з паперовим блокнотом, і Юнгі справді здивований, тому що хлопцеві всього дев’ятнадцять, такі зазвичай у телефоні все зберігають, не витрачаючи час на рукописні нотатки.  Омега киває, іноді просить розповісти про щось докладніше, а потім взагалі завалює питаннями, які, як не дивно, все у справі.

 

— Мені варто пити подавлювачі, коли я приходжу до Суйон?

 

— Ні, все гаразд.  Твій запах досить ненав’язливий та приємний, тому не бачу жодних проблем.  До того ж, якщо ти добре справлятимешся, я сподіваюся на довготривалу співпрацю, і, якщо маленька пані Мін прив’яжеться до тебе, буде тільки краще, — альфа посміхається, згадуючи, як крихітна дівчинка час від часу командує всіма, і одягає піджак, вже  стоячи в передпокої.  – Ще питання?

 

– Нема ніяких.  Не турбуйтеся, все буде гаразд!

 

– Гаразд.  Тоді буду до десятої приблизно.  Кожні дві години надсилай мені фото чи відео, хочу бачити, чим займається Суйон.

 

— Добре, пане.

 

– А, і ще, Чімін.  Просто Юнгі, я ненабагато тебе старший, так що давай без формальностей, – Мін усміхається наостанок і з чогось легкою душею йде в офіс, допомагаючи Юнджі, що нарешті зібралася, з валізами.

 

Чімін залишається на самоті, замикає двері на всі три замки, вимикає у передпокої світло і повертається у вітальню.  У будинку досить чисто і охайно, але, найімовірніше, альфі було ніколи всім цим займатися, і постаралася його сестра.  Меблів небагато, але достатньо для того, щоб створити затишну атмосферу.  У повітрі витає лише запах самого господаря будинку і менш яскраво виражений феромон Юнджі, отже, можливо, чоловік самостійно виховує дитину, що змушує посміхнутися — про дитину так добре дбають, навіть працюючи до пізнього часу.

 

Пак ще раз оглядається, бере з холодильника яблуко, що сподобалося, і проходить в дитячу, щоб краще вивчити гардероб крихти.  Коли вона прокинеться, потрібно буде погодувати її сумішшю, хоча омега і є прихильником природного вигодовування, він усе розуміє, потім трохи поспати після сніданку і прогулятися алеєю біля будинку, поки погода тішить сонечком.  Чімін апетитно хрумтить яблуком, перевіряючи, наскільки дівчинка чутлива до сторонніх звуків, але та повністю його ігнорує — не дивно, адже її тільки недавно незаплановано розбудили.

 

Виявляється, що Суйон — дитина напрочуд спокійна і слухняна, але іноді прокидається папковий характер, і на дні красивих карих очей палахкотять іскорки.

 

– Сонечко, я не винен, що на вулиці прохолодний вітер, нам треба надіти курточку, не вередуй, – омега натягує на дитину стильну річ, здається, з якоїсь новомодної дитячої колекції, і посміхається про себе – їй іде персиковий колір.  Легко піднімаючи малюка на руки, Пак прямує до коляски і вкладає в неї дівчинку, розправляє капелюх, щоб сонце не сліпило чутливі очі, і йде до виходу.

 

Надворі прохолодно, але приємно.  Сонячні промені зігрівають не приховані під одягом ділянки тіла, несильний вітер коливає волосся на потилиці, лоскочучи шию, а ненав’язливі аромати квітів, що розпустилися, надають весняному дню особливої ​​атмосфери.  Зупиняючись біля лавки в тіні дерева, Чімін дістає з кишені телефон із трохи тріснутим захисним склом, і робить кілька фото дитини, вибираючи, яку варто відправити батькові — та, що виявляється трохи змащеною через різкий рух маленької ручки, здається придатною, бо  саме на ній Суйон іскристо посміхається і дивиться прямо в камеру.

Як завжди, чарівна.  Їй не холодно?

 

Ні, все гаразд.  Ми одягли теплу кофтинку під куртку, а на ноги в’язані шкарпетки.

 

Добре.  Якщо втомишся катати коляску, йдіть додому.  Вона тяжка.

 

Виявляється, це досить приємно, що альфа подбав не тільки про крихту-омегу, а й про Чіміна.  Коляска і справді важкувата, але не критично, вони можуть погуляти ще трохи, а потім уже вирушити додому.

 

Юнгі сидить в офісі та нервово хитає ногою під столом.  Іноді наради бувають просто нестерпними — він не може вгамувати колектив, що розбушувався, тому що кричати не хочеться, а використовувати силу феромону тим більше, тому альфа просто кидає голову на стіл, боляче вдаряючись чолом, чим привертає увагу.  До пів на одинадцяту робочий день нарешті добігає кінця, і Юнгі буквально біжить до автомобіля, щоб скоріше повернутися додому — Суйон вже давно спить, а Чімін просто сидить на дивані у вітальні, дивлячись якусь програму по телевізору, завбачливо зменшивши звук.  Альфа справді не збирався переглядати камери, але, вже навчений гірким досвідом, все ж таки глянув мимохіть.  Омега весь день поводився спокійно, носився з його донечкою, як із коштовністю, іноді наспівував їй колискові, іноді читав якусь книгу, принесену з собою, кілька разів перекусив, але нічого серйозного так і не приготував, і Мін робить у телефоні замітку  подбати про няню краще.

 

Взагалі-то, він не повинен нічого робити йому.  По суті, Пак – звичайний найманий працівник, просто більше інших наближений до його сім’ї через специфіку професії, але чомусь внутрішній вовк починає час від часу нашіптувати поради, як порадувати омегу, тому що, що тут приховувати, побачити його посмішку знову  однозначно хочеться.

 

Юнгі тихо захлопує за собою вхідні двері, сподіваючись, що зміг зробити це досить беззвучно, розвується, втомлено вішаючи піджак на гачок при вході, і проходить на кухню, де омега хом’ячить горішки.  На шум він повертається і іскристо посміхається, вітаючи хазяїна будинку.

 

– Це тобі.  На честь першого дня роботи в нашому домі, — альфа збентежено чухає потилицю, коли простягає няні букет квітів.

 

— О, Юнгі, боже, які вони гарні, — Пак схоплюється з стільця, забуваючи про ласощі, і мчить за приємним сюрпризом, одразу ж опускаючи ніс ближче до квіток, щоб відчути їхній аромат.  – Не варто було!  — Чіміну рідко дарують квіти.  В основному, звичайно, тому, що він примудрився ляпнути в компанії друзів, що йому стає сумно, коли квіти засихають і доводиться викидати, але все одно прикро.

 

– Все гаразд.  Можеш доїсти і вирушай додому відпочивати, тобі треба добре виспатися.

 

***

 

Тиждень минає за тижнем, і Юнгі тепер повністю довіряє своїй чудовій няні.  Чімін працює у них уже три місяці, і за весь цей час примудряється повністю взяти на себе обов’язки по дому – він готує альфі смачні вечері, тому що турбується – Мін порядком змарнів, а власних сил вечорами йому вистачає тільки на те, щоб швиденько скупатися  у душі, недовго посидіти з донькою, вдивляючись у її умиротворене обличчя, а потім завалитися спати, прибирається в кімнатах, протираючи пилюку на меблях, і час від часу поливає квіти на полицях, щоб не засохли.  Малятко про щось радісно щебече з Паком зрозумілою тільки їй мовою, але омега примудряється відповідати так, що вона сміється дужче, обіймаючи няню і зручніше укладаючись на його грудях.  Юнгі іноді дарує квіти, аргументуючи це тим, що Чімін робить набагато більше, ніж те, що передбачено договором, а від додаткової плати відмовляється, тому якщо альфа може зрідка радувати його маленькими подарунками, то чому б і так.  Одного разу Мін прокидається посеред ночі від несамовитого дитячого крику, дивиться на годинник — 4:40.  Суйон у сусідній кімнаті плаче, і альфа може заприсягтися, що готовий плакати разом з нею.  Маля вся горить, а сльози заливають пухкі щоки.  Дитина не заспокоюється ніяк, щоб Мін тільки не пробував.  У паніці, не зовсім усвідомлюючи своїх дій, адже настільки погано його дитині вперше в житті, він кидається до телефону, не випускаючи дівчинку з рук, і набирає вивчений напам’ять номер няні.  Чімін відповідає не відразу, тільки з дванадцятого гудку, голос у нього, звичайно ж, заспаний, але свідомо тривожний.

 

– Юнгі?  Щось трапилося?  Чому ти мені дзвониш посеред ночі?  — Чімін повертається в ліжку, виплутаючись із теплої ковдри, і сідає на ліжко, протираючи долонею очі.

 

— Ем, Чіміне, боже, я благаю тебе, ти можеш приїхати?  Суйон … вона … тихіше-тише моя дівчинка … вона так плаче і вся горить!

 

– Так, хьон, я скоро буду!

 

Омега поспіхом одягається, на якийсь час забуваючи про неприємний біль у животі, що недвозначно натякає на швидку течку, викликає таксі і спускається вниз, в останній момент згадуючи про необхідність замкнути вхідні двері.  Дороги зараз абсолютно порожні, тому доїжджає до місця призначення він буквально за п’ять хвилин, піднімається на ліфті у вже добре знайому квартиру і звично тихо стукає.  Мін відкриває одразу.  Його волосся все ще скуйовджене після сну, а очі розгублено бігають на всі боки, ніби він не знає, за що схопитися.  Юнгі обіймає дитину так міцно, що Чімін з першого разу навіть не може забрати дівчинку з чіпкої хватки.  Він оглядає малюка, міряє температуру і виносить вердикт, що все гаразд, просто зубки ріжуться болісно.  Альфа дивиться на нього тупо, ніби діагноз був очевидний, а потім знесилено сідає на диван, прикриваючи долонями обличчя, і чи не скиглить від власної безпорадності.  Омега укладає Суйон спати, маже їй ясна спеціальною маззю і заколисує.  Коли він повертається у вітальню, знаходить Юнгі там, він сидів все в тій же позі, не зрушив з місця ні на сантиметр.  Чімін сідає поруч, дбайливо гладячи по спині, і несподівано для обох вкладає голову на чуже плече.

 

— Все добре, Юнгі, ти турбувався за свою дочку.  Все нормально, ти молодець, – Пак гладить чорне м’яке волосся, розчісуючи його пальчиками, масажує шкіру голови, заспокоюючи альфу, а сам не помічає, як починає активніше принюхуватися, повністю поглинений чужим, насиченим від хвилювання запахом.  У Юнгі феромон стійкий, шлейфовий.  Альфа пахне гірким шоколадом, який так подобається Чіміну, і той не може втриматись і не торкнутися чужої шиї наполегливіше.

 

Мін на це лише здивовано скидає погляд, тільки зараз помічаючи омежний запах, що посилився, і, все ще вражений усім, що відбувається, цілує чужі пухкі губи, трохи поранені від частих покусувань.  Вони такі м’які і податливі, що Мін не може зупинитися — він ніжно пестить їх своїми, зминає обережно, наче на пробу, опускає велику гарячу долоню на чуже коліно і дивиться на реакцію: омега сидить перед ним такий розчервонілий і зніяковілий, він очі прикриває від  насолоди, коли його гладять за вушком і знову притягують ближче.  Альфа трохи чутно гарчить, підхоплює тендітне тіло на руки, відчуваючи, що аромат знову посилюється, і, помічаючи невелику вологу пляму на шкірі дивана, посміхається, несучи в спальню ще один скарб.  Чімін не пручається зовсім, але й ні про що не просить, просто цілує у відповідь, прикушуючи чужі губи, а потім зализуючи ранки, що утворюються, скиглив ледве чутно, коли альфа придавлює його до матраца своїм міцним тілом.  Юнгі дозволяє тертися йому до свого стегна, і Пак готовий збожеволіти від того, наскільки це гаряче.  Чужі руки гладять його талію через футболку, приємно лоскочуть в районі ребер і знову цілують: сухими губами, повільно й тягуче.  Мін стогне, коли ручки омеги опускаються до його домашніх штанів, розв’язують шнурок на поясі і прослизають під одяг, огладжуючи орган.  Альфа штовхається в чужий кулак, не забуваючи залишати поцілунки на шиї Пака, насолоджуючись гладкістю солонуватої від поту шкіри, іноді кусає за ключицю, позбавляючи, нарешті, від домашньої майки, яку той не встиг переодягнути, зриваючись за першим покликом, а потім і зовсім опускається нижче, пестячи запалий животик.  Омега звивається, дихає через раз, зариваючись у чужу шевелюру пальчиками, вистонує ім’я альфи, штовхаючись стегнами в повітря доти, доки не відчуває, як з його стегон стягують піжамні штани одразу разом із білизною.  Чімін намагається долонями приховати збудження від пронизливого погляду Міна, але той любовно цілує чужі зап’ястя і майже беззвучно просить відкритися йому.  Він у рот бере обережно, повільно, відразу помітно, що досвіду в такому в нього мало, але всі претензії, якщо вони й були, випаровуються, коли альфа перевертає Пака на живіт і розмашисто лиже кільце, що стискається, з якого згустками виділяється мастило, забруднюючи все  довкола.  Юнгі бурчить, наче кіт, коли омега трохи піднімає стегна, стаючи на коліна, і одночасно з цим розчулюється, тому що ноги у того забавно роз’їжджаються в сторони, і Чімін роздратовано скиглить.  Мін занурює язик усередину вузької дірочки, злизує в’язке, солодке на смак мастило, і розтягує обережно, допомагаючи собі пальцями.  Коли омега вже готова і морально, і фізично, Юнгі, з останніх сил згадуючи про захист, розкочує по члену презерватив і повільно входить у розніжене ласками тіло.  Чімін під ним звивається, ллється спиною ближче до чужих грудей і просить більше обіймів.  Альфа спочатку намагається упокорити свій запал, дарує невитрачену ніжність, але потім остаточно втрачає самовладання і вбивається в чарівне тіло з усією пристрастю.

 

Вранці Юнгі прокидається в ліжку один, відчуваючи розчарування, перш за все, в самому собі, і прохолоду, що обпалює, від самотності.  У будинку, крім нього з донькою, нікого, і чужий запах, що тільки не вивітрився за ніч, нагадує про те, що сталося, змушуючи осісти на підлогу від усвідомлення скоєного.

 

***

 

Чімін прокинувся на початку сьомої ранку, відчуваючи, що все тіло добряче ломить.  Шия трохи болить, наче її кусали всю ніч, а мокра білизна, любовно натягнута на пишні стегна, просочилася вологою.  Омега розплющує очі і з подивом згадує, як учора його попросили приїхати, тому що мала Суйон погано себе почувала, потім він уклав її спати, скориставшись гарною маззю для ясен, щоб полегшити дитині біль, а потім повернувся до альфи, щоб заспокоїти його.  Але замість цього поцілував.  А потім усе, як у тумані.  Спазм у животі, що віддає збудженням у паху, неприємно нагадує про те, що насичений запах альфи спровокував тічку на кілька днів раніше, і зараз не залишається нічого, окрім як випити слабкі подавлювачі, які у нього завжди з собою, незалежно від дня циклу й від часу  і швидко поїхати додому, поки Юнгі сам його не прогнав за таке.

 

— Боже, Пак Чіміне, це ж треба було так, а.  Спокусити батька дитини, за якою ти наглядаєш.  Господи, сподіваюся, я хоч би не просив його кінчити в мене.  А що, як просив?  — омега заливається фарбою, збираючи свої речі з підлоги, перевіряє про всяк випадок дівчинку, що мирно спить у своєму ліжку, запиває гірку пігулку водою з-під крана, а потім з усіх ніг мчить сходами на перший поверх, бо соромно нестерпно.  До того ж, тепер йому ще й тест доведеться зробити через якийсь час, щоб переконатися, що нічого такого не сталося, і він не стане молодим татком у свої неповні двадцять.  Омега незграбно погладжує живіт, думаючи, що мати дитину альфи всередині він, загалом, не проти, але тут же жмуриться, намагаючись прийти до тями, і, тихо закривши вхідні двері, сідає в таксі.  Вдома він добре миється, розтираючи шкіру майже до крові, аби змити шоколадний запах, бо той збуджує нестерпно, використовує пахучий гель для душу, щоб заглушити нотки чужого феромона, а потім укладається в ліжко, захоплюючи на шляху невеликий вібратор з комоду навпроти ліжка  .  Як пояснити альфі, що сталося, він не знає, але це зараз і не важливо, Пак вимикає телефон і кидає його на підлогу, включаючи іграшку на середню швидкість.  Взагалі, Юнгі Чіміну подобається.  Дуже.  Він ввічливий, дбайливий, такий ніжний зі своїм малюком, та й із самим омегою теж.  Він його їжу нахвалює, хоча Пак вміє готувати тільки щось простеньке, то де не потрібні особливі навички, дарує йому квіти стабільно раз на тиждень і щоразу різні, щоб не повторюватися, Юнгі йому компліменти робить час від часу і каже, як  Чімін добре справляється зі своїми обов’язками.  Йому, звичайно, часто таке кажуть, але від альфи чути подібне особливо приємно.  Приємно і його невигадливі дотики на собі відчувати, коли хьон по волоссю тріпає на знак вітання або обережно обіймає за талію, коли, стоячи на порозі квартири, неохоче проводжає додому.

 

Омега скиглити від такого ставлення до себе готовий, але почуття, що альфа робить все це просто з ввічливості, тому що за природою дбайливий, ніяк не виходить із голови.  Адже, можливо, Чімін — просто няня, яка завоювала довіру, а всі настільки приємні серцю жести — лише подяка?  Кілька днів минають у забутті.  Омега лише іноді відривається від непристойних думок, і не тільки думок, щоб сходити в душ і щось перекусити.  Через три дні він нарешті знаходить телефон, що провалявся весь цей час на підлозі і заряджає акумулятор.  На екрані висвічується кілька повідомлень від соціальних мереж, декілька пропущених від друзів, кілька гнівних повідомлень від Сокджина, мовляв, йому зателефонував клієнт і сказав, що омега пропав, а ще сорок шість пропущених викликів від альфи, доповнені одним єдиним повідомленням, яке Пак той же час відкриває, ледве стримуючи чи скулеж, чи вереск:

 

«Чімін, я сподіваюся, що з тобою все гаразд.  Я знаю, як виглядає все, що сталося, — я не стримав внутрішнього альфу і скористався омегою, у якої течка, і який прийшов мені на допомогу посеред ночі.  Я хочу вибачитись перед тобою, мені не варто було цього робити.  Але не варто лише тому, що ти не міг здорово міркувати і дати мені добре обдуману відповідь.  В іншому не можу заперечувати, що ти мені по-справжньому симпатичний, і я хотів би, щоб усе, що було, сталося між нами знову, але вже за інших обставин — коли я досягну твого розташування і дістану згоду бути твоїм альфою.

Вибач мені, ще раз, я розумію, що накоїв дурниць.  Але, якщо тебе це трохи заспокоїть, ми охоронялися, тож жодних наслідків, окрім взаємних душевних переживань, не буде.  Ох, як жорстоко це прозвучало.  Вибач мені, Чіміне, я дійсно жалкую.

Напиши мені, якщо з тобою все гаразд.  Ми з Суйон дуже за тобою скучили»

 

Чімін вдивляється в кожну букву, відчуваючи крізь рядки, наскільки сильно альфа звинувачує себе в тому, що сталося, по суті, навіть не з його вини.  Так, він міг стриматися, але чи хотів цього сам Чімін, який спровокував зближення?

 

Пак упорядковується, п’є пігулку, щоб трохи заглушити запах, але не прибирати його повністю, і, одягнувши найчарівнішу сорочку, яка тільки в нього є, виходить з дому, вирішуючи до дому альфи прогулятися пішки.  Дзвонити не хочеться, адже так Чімін не зможе побачити емоцій на чужому обличчі, а писати повідомлення в подібній ситуації здається дурним.

 

Омега не знає, з ким залишилася мала, адже сьогодні п’ятниця, а це означає, що Юнгі може повернутися куди пізніше, ніж зазвичай, але сподівається, що дитина в будь-якому випадку гаразд, і про неї є кому подбати.  Чімін стукає у двері, чекаючи на відповідь, але не чує ні дитячого вереску, ні поспішних кроків, які стали такими рідними за кілька місяців, проведених разом.  Через декілька хвилин Пак стукає ще раз, трохи голосніше, і нарешті чує чуже копошіння.

 

Юнгі зовсім виснажений, з мішками під очима, що відливають синьовою, і розпатланим, вологим після душу волоссям, що звисає злиплими пасмами на високий лоб.  Альфа одягнений у домашню футболку, трохи забруднену зубною пастою в районі горловини, та злегка розтягнуті на колінах штани.  Мін дивиться кілька секунд на Чіміна впритул, а потім відходить трохи убік, пропонуючи увійти.  Пак бентежиться такої незатишної обстановки і виду домашнього Юнгі, але заходить у квартиру, прикриваючи за собою двері, роззувається, і сідає на той самий диван у вітальні, пропонуючи поговорити.  Він схвильовано мне ручками тканину сорочки, коли альфа сідає перед ним на підлогу і бере їх у свої великі, теплі долоні, і міцно тримає, не сміючи перебивати.  Омега ділиться переживаннями, не наважуючись приховувати взаємної симпатії, говорить про страхи, які переслідували його якийсь час після проведеної разом ночі, а потім вибачається щиро, ніби сам завинив сильніше за Міна.

 

Юнгі дивиться на нього з обожнюванням, торкається губами кожного маленького пальчика на чужих руках, а потім сплітає їх у замок, показуючи, що ніколи не відпустить.  Омега посміхається іскристо, стискається весь до стану грудочка, а потім ніяково цілує альфу – по суті, просто стискається м’якими, вологими від слини губами.  Мін обіймає пухкі щоки нянечки, погладжуючи їх подушечками пальців, але більше нічого не робить, тільки дивиться в очі.

 

— Поспиш із нами?

 

— Звичайно.

 

Чімін переодягається у величезну чорну футболку, яка відверто велика для його крихітного тіла, і шорти, що трохи сповзають з талії на широкі стегна, і слідує за Юнгі в його спальню.  На широкому ліжку, прямо в центрі, лежить чарівна дівчинка в новому костюмі і щось белькоче, граючись з улюбленою брязкальце.  Альфа укладається від неї праворуч, а Чімін — з протилежної сторони.  Дитина, почувши слабкий, але знайомий запах, тягнеться до омеги, смикає пальчиками за відросле світле волосся, при цьому захоплено вереща.  Малятко засинає між двох улюблених тіл майже миттєво, лише зрідка принюхується до змішаних ароматів батьків і посміхається крізь сон, оголюючи зубик, що прорізається.

 

— Чіміне, я буду неймовірно щасливий, якщо ти залишишся з нами не як нянька, а в ролі її тата.  Не зараз, зрозуміло, але, якщо між нами все складеться, я хотів би бачити тебе частиною нашої родини, — альфа заривається в чуже волосся пальцями витягнутої руки, а іншою погладжує животик доньки.

 

— Я вже частина вашої родини, Юнгі, — Чімін зморгує непрошені сльози і рухається ближче до чоловіка, щоб перекласти дівчинку на його міцні груди, а самому притулитися носом до запахової залози, і, уткнувшись в інтимне містечко, солодко заснути поряд із коханою людиною.