Моя мила Кетрін, Ви прекрасні!

Почніть писати…

Свого нареченого Катерина побачила тільки через декілька днів. Генріх Валуа завітав до неї на ранковий туалет, навівши безлад серед її фрейлін.
– Господиня, принц Генріх у Ваших покоях. Бажає познайомитися!
Катерина ще не знала, що її чоловік все життя буде для неї тягарем, ніколи не буде думати про її спокій та інтереси. Катерина наспіх одягла зручну, просту сукню білого кольору, до неї гарно пасували крупні перлини її намиста. Одна з фрейлін зробила їй високу зачіску, обрамивши личко гарними локонами, поки інша фрейліна нафарбувала тонкі губи червоним бальзамом, та підвела очі Катерини темною підводкою.
– Люба Катерина, – високий, темноволосий, дуже гарно складений молодий чоловік, поцілував білу руку Катерини та склонився перед нею в реверансі, – нарешті Ви прибули. Радий знайомству з Вами.

Катерина відповіла злегка тремтячим голоском:
– Мій принц, нарешті я бачу Вас! Я чекала на зустріч з Вами!
Не хотів турбувати Вас, поки ви не відпочинете після довгої подорожі. Зараз Ви виглядаєте свіжою та виспаною. – відповів наречений. З його репліки Катерина зробила висновок, що він бачив її при приїзді до Лувру, але чого він не вийшов зустріти її?
– Я сподівалася Ви зустрінете мене хоча б у Луврі.

Прошу, не ображатися на мене, серце моє! У мене були невідкладні справи. Я сподіваюся, Ви зможете пробачити мені. – Генріх розмовляв з інтонаціями бувалого придворного, без тіні справжності. Дівчина не могла не замітити це, що дуже сильно знівечило перше враження. Катерина звісно бачила портрет Генріха, але знаючи майстерність придворних художників, можна було очікувати все що завгодно. Портрет самої Катерина добре підправили, зробивши її специфічні риси обличчя гармонійними. Генріх був набагато гарніший свого портрету. Він виглядав міцним та впевненим, його теплі чорні очі палали буйною енергією юності.
– Я не буду Вам на дошкуляти своєю присутністю, Катерина. Зараз відбуваю у Шенонсо на полювання. Прибуду вже на наше весілля, на яке очікую з нетерпінням! – Генріх ще раз поцілував руку дівчини. – Підготуванням свята займається король та його фаворитка. Тому Вам немає про що турбуватися. Відпочивайте, якщо Вам буде щось потрібно звертайтеся до мажордома Філіпа де Монтескью. А зараз мушу відкланятися. – Генріх поклонився та щез у темному коридорі Лувра.
Катерина не встигла навіть відчути чи сподобалася вона своєму нареченому. Тільки зрозуміла, що цей привабливий юнак хитрить з нею, та не збирається налагоджувати відносити.
Не встиг Генріх покинути двір зі своєю невеликою свитою, до Катерини завітав дофін Франциск. Старший син короля Франциска, якого він назвав у свою честь, був не тільки спадкоємець, а й улюблений син короля.
– Моя мила Кетрін, – звернувся до Катерини дофін на французький манер – Ви прекрасні! Моєму відлюднику брату повезло. – Франциск – молодший  був теж високим, широкоплечим, світловолосим, мав світло-карі очі, рівний ніс та пухлі губи. Його головною прикрасою була густа пшеничного кольору шевелюра. Він зігрів Катерину своєю посмішкою.
– Чому відлюдник? – спитала Катерина.Моєму братові не подобається двір, він залюбки відправиться на охоту до віддаленого лісу, ніж танцюватиме з дамами на балах. Хоча для Вас, це напевно, на краще.
– Мені б дуже хотілось здружитися з Генріхом.
– О, Кетрін це складно. Але я готовий Вам допомогти, усім чим зможу. Це не легко, покинути рідну домівку та переїхати до чужої країни. Ви залишилися без підтримки! Не хвилюйтеся Катерина, я допоможу Вам зорієнтуватися у заплутаних справах двору.
– Дуже вдячна Вам, дофін! – щиро відповіла Катерина, та зробила реверанс.
– Кетрін, – посміхнувся Франциск – я гадаю ми з тобою потоваришуємо! Як у Вас складуться відносини з вашим майбутнім чоловіком, складно прогнозувати. Єдине що б я Вам порадив, не розчаровуватися ні у Франції, ні у моєму братові та не робити нічого на емоціях. Життя при дворі короля Франції різноманітне, цікаве та складне.
– Я дякую Вам за підтримку, Франциск.

Запрошую Вас від імені короля Франції на сьогоднішній бал. Буду радий бачити Вас зіркою цього балу! – молодий дофін розкланявся перед Катериною на прощання.
Катерина відчувала якісь змішані почуття. З однієї сторони підтримка короля та дофіна, а з іншої сторони відчуженість нареченого. Він навіть не буде на балу, що б познайомитися з нареченою та презентувати її придворним.
– Мілена, приготуй плаття з золотої парчі на сьогоднішній бал,  діамантові сережки та кулон, які мені подарував мій дядько.
– Добре, моя леді. – молода фрейліна побігла готувати все для зборів до вечірнього балу.