морське серце, що зберігається на дні моря

– що ховаєш?- Хосок доскіпливо стоїть над душею, він— перший пан- пліткарка у компанії, а також директор дизайнерського відділку, у якому працює Фелікс. 

 

другий пан- пліткар після Хосока- Чімін, його найкращий друг.

 

Фелікс швидко закриває блокнот, у якому ховає свої сни та думки, свою депресію й минуле.

 

– дизайни нових меблів.- бреше він без єдиного червоного відтінку на обличчі.

 

Хосок знає, він бачив, що в блокноті не меблі, а людське обличчя, можливо на інших сторінках дизайни, тому підстав не вірити Феліксу немає.

 

– сподіваюсь, ти й далі продовжиш дарувати свої шикарні ідеї керівництву.- “дружньо” плескає Лікса по плечу й віддаляється, поглядом показуючи Чіміну що треба вийти.

 

«діди пліткарі знову в ділі.»- Фелікс відчуває, що наступним сюжетом пліток стане він і його блокнот, тому обіцяє собі, що більше не принесе його на роботу, а поки що ховає на дно шкільного, на вигляд, рюкзака і засипає своїм мотлохом- «щоб точно не знайшли».

 

навіть якщо Чімін знову буде ритися у феліксовому рюкзаку, як минулого разу, то знайде там тільки зірки з коробки пластівців, краплі блакитного молока, дитячі пластирі, пачку обгризених й згризених кольорових олівців та веселкову приколку, яка стала сюжетом минулих чуток.

 

Фелікс просто обожнює кольорові шпильки чи милі шпильки, весною та влітку завжди доповнює свій образ ними.

 

Фелікс зайшов у кондитерський магазин, купив найсмачніший торт, з карамеллю всередині та шоколадом зверху.

 

– Лі Фелікс!- хтось поклав йому руку на плече.

 

Фелікс повернувся, на його обличчі виднілися незадоволення тим, що його відволікають. він не здивувався що хтось незнайомий викрикнув його ім’я, багато хто знав його через соцмережі як “талановитого артера” та просто людину, яка надає послуги графічного дизайну онлайн.

 

– перепрошую?- він намагався бути ввічливим, але лице його видавало.

 

– я Хван Хьонджін, новачок у вашому відділку, ви якось врятували мене від Хосока.- хлопець забирає руку з плеча і кланяється, у знак привітання.

 

Фелікс згадує його ім’я, і те, як заступився за нього перед Хосоком, який полюбляє носитися й знущатися з новачків. аж руки зжав, врізати йому захотілося.

 

– ви тоді так швидко пішли, що не встиг подякувати.- хлопець кланяється вдруге, за ним падає його довге чорняве волосся,- дякую.

 

– немає за що. він же більше не знущався з тебе?

 

якщо знущався, то завтра- стане його останнім робочим днем. все ж таки, директор компанії- хлопець Джісона, а значить друг Фелікса, але не найкращий, бо цю посаду займає Джісон.

 

– ні, нічого такого більше не повторювалося…вибачте за ті чутки.- знову вклонився, на цей раз на 90°.

 

вибачення просить? але за що?

 

– по-перше, давай на ти., по-друге, які чутки?- Фелікс не розуміє про що мова, він чув щось пов’язане з новеньким, але й гадки не мав, що це зачепить і його самого.

 

– вибач..- “те” так і проситься.- ти не чув? говорять, що ти заступився за мене, бо ми зустрічаємося! – Хьонджін говорив тихо, не хотів розбудити дітей, що вже полягали спати.

 

Фелікс й не помітив, як той витягнув його на вулицю.

 

– що?- Фелікса пробиває на сміх.

 

яка ж маячня, як Ліксу може подобатися Хван, якщо йому подобається море Чан.

 

«подобається»- зізнається собі у думках.

 

– утім, не важливо, це маячня, брехня чистої води і ясного неба. забудь про це, і не звертай уваги, а на плітки не звертай уваги, тим, хто їх розпускає не довго лишилося.- Фелікс закінчує з посмішкою кутка губ, чим лякає Хьонджіна.

 

– тобто не довго?- перепитує той

 

– тобто працювати у компанії,- Фелікс доповнює, бо дійсно звучало двояко.- але ти це нікому не говори, тим паче тим двом.- Фелікс збирається приготувати сюрприз центру розпусти пліток, але спочатку зробить сюрприз сестрі.

 

Хьонджін прощається з Феліксом і йде далі по своїм справам, перед цим взявши його номер.

 

дзвінок у двері чути на вулицю, це звук співу пташки, Феліксу знайомий спів, але кому належить- не пам’ятає. двері відкриває зведений брат, на його лиці красується явне здивування й очікування пояснення Феліксового приходу.

 

– мене сестра запрошувала.- він навіть імені сестри не знає, що вже говорити за брата.

 

Фелікса залишили у вітальні, а самі господарі будинку жужать, як бджілки над кульбабою, на кухні. Лікс ходить по кімнаті- розглядує сімейні портрети та фотографії.

 

– а я всі викинув.- шепоче в обличчя батька на фото.

 

– мама теж вчора хотіла викинути їх вслід за батьком.- маленька дівчинка стоїть по праву руку від брата.- дякую за тортик, він з карамеллю, мій улюблений.

 

який же збіг, Фелікс купив цей торт по тій же причині: він його улюблений.

 

після зустрічі з Феліксом біля супермаркету мачуха з батьком влаштували сварку: жінка прагнула пояснень і лютувалася на правду, вишвирнула старика з будинку разом з його мотлохом, хотіла сімейні фотографії за ним вслід, але діти умовили вирізати його з усіх фотографії, повирізати його голову, та замалювати чорною фарбою, щоб виглядав як пляма, яка не відмивається.

 

– то, чому ви мене запросили?- навпроти нього сидять три пари винуватих очей, старші з них- дивляться в підлогу, молодша- Феліксу в очі, а вони їй.

 

– ми з тим вироком вчора поговорили після зустрічі з тобою.- жінці ком в горлі стає.- він розповів усе: від того як пішов від вас і обманув мене, до того, як ігнорував твої прохання і говорив мені, що ти просиш його повернутися назад, хоча насправді ти просив про допомогу- жінка не хоче виставити себе жертвою обману, хоча насправді являється нею, тому говорить обережно.

 

Фелікс тяжко зітхає.

 

– що далі?- він ображений на батька і не хоче знаходитися там, де він сто відсотків протирав яйця нічого не роблячи, а ще ця жінка, що до болю нагадує маму..

 

– твоя мама хворіла на меланому?- сестра питає не замислюючись.

 

– це теж батько сказав?

 

він дивиться на найстарших з трьох, ті кивають головою.

 

– хворіла, а через холоднокровність батька померла.- чашка з кавою всередині помітно тріскається від сильно стискання в руках Фелікса.

 

якби цей виродок допоміг, то маму це б можна було врятувати.

 

– Сойон теж на неї хворіє.- у кімнаті настає тиша і тільки цокання старого настінного годинника.

 

ось чому Феліксу в ніс вдарив запах смерті як тільки він зайшов у дім.

 

– це карма.- брат заговорив тихо й до жаху спокійно, певно вже змирився зі смертю сестри.- не просто ж так говорять, що діти відповідають за гріхи своїх батьків.

 

тепер зрозуміло, цю до жаху, й мурашок по шкірі холодну манеру речі сестра перебрала від рідного брата, того що по матері.

 

Фелікс мовчки розглядав обличчя: на лиці сестри не було ніяких емоцій, окрім смутку. по лиці мачухи котилися сльози. а у брата не було ніяких емоцій, навіть тієї, що була присутня у сестри.

 

Фелікс потягнувся у кишеню за телефоном, там у телефоні є контакти хороших лікарів, які продовжили життя феліксової матері на рік. так мало, але мама встигла побувати там, куди Лікс обіцяв її відвезти як виросте.

 

– дякую сонечко, але вже занадто пізно. ми перепробували купу лікарень, побували у багатьох лікарів, але шансу на ще один рік життя- немає.- мачуха тримала листок з номерами, іменами та адресами лікарів і лікарень.

 

– і скільки їй залишилося?- Фелікс стояв у дверях, взувався.

 

– максимум 2 місяці. вона не доживе до своїх тринадцяти.

 

шокований хлопець йшов нічним мостом, що вів через ріку самогубць. якби не Джісон, то Фелікс став би частиною другої назви цього моста. у голові перебирав купу варіантів як розфарбувати останні сірі дні свої сестри- у райдужні кольори, те що життя Фелікса було сірим не означає, що майже закінчене життя сестри має бути таким же. навіть якщо Фелікса не було поряд з нею з самого її народження, навіть якщо Фелікс тільки сьогодні дізнався як її звуть і скільки їй років- не означало, що вона не його молодша сестричка.

 

у холодильнику стільки їжі, а Фелікс все одно обирає пластівці у вигляді зірок, які зібрали з неба і розсипали по паперовим упаковкам, і все це діло заливає блакитним молоком, яке на смак нагадує лохину, але Фелікс уявляє що це смак хмаринок, а ложка- це літак, з зірками з хмаринками на борту, який повільно приземляється на свою орбіту, в насправді у рот Фелікса.

 

душ допомагає тілу й голові розслабитися, пом’якшити. ванільний гель розповзається по тілі, залишаючи мильний слід ванільного кольору. усі шампуні, гелі для душу та парфуми, які має Фелікс, та які дарував йому Джісон- солодкі та м’які, їстівні, прямо як зірки.

 

на свій страх і ризик Фелікс лягає спати без снодійного, він був готовий, що його знову спробує вбити якась чорна хмара з річки, потягне Фелікса за ногу на глибини у свою пащу й зжере.

 

але Море його врятує.

 

на здивування самого Фелікса він опиняється на морі, воно знайоме, але берег не той.

він заходить у воду по коліна, виходить і.. бачить пісок. немає ані слизького каміння, ані Чана, але є ще хтось. хтось, хто кладе йому руку на плече й обертає Фелікса до себе.

 

– я Мінхо.- каштанове волосся лежить рівно не рухаючись, очі пусті, скляні без ознак життя всередині. Мінхо трохи вище за Фелікса, його риси обличчя гострі, майже ріжучі.

 

– я Фел..

 

-Фелікс. я знаю.- Мінхо не дає договорити, перебиває й цим самим виводить Фелікса з себе.- будь ласка, не з’являвся більше на морі.

 

Фелікс дивується, його очі теж дивуються і від здивування стають більші.

 

– чому це?- Лікс намагається стримати агресію, яка горизонтально стоїть у його горлі.

 

– море— не місце для живих, це місце для мертвих. тому йди звідси, Фелікс.

 

Мінхо перетворюється на краплі води, злітає наверх і кружляє допоки не перетвориться у лазурит, а потім відлітає на середину моря і падає на дно.

 

– що це було..- Фелікс шепоче під ніс, й біжить в середину моря, а потім різко опиняється на кам’яному березі.

 

берег прикрашений гірляндами, а посередині стоїть стіл і два стільці.

 

– сюрприз!- Чан з’являється перед мокрим Ліксом, сміється, голосно, а сміх відбивається ехом по морю, де є тільки Море, Сонце і Серце моря.

 

– Чані~і- ніжно — низький голос сміється й усміхається вже забувши про дивака з лівого берега.

 

– минулого разу побачення зірвалося, тому- Чан показує рукою і стіл перетворюється на парк прикрашений гірляндами у вигляді ламп та зірками всередині.- ти ж не думав, що той дешевий стіл— і є наше побачення?- Чан сміється, а потім ніжно чмокає Фелікса в щічку.

 

– а друга?- Лікс підставляє праву щічку і відчуває на ній м’які губи.

 

вони гуляють по морському парку розглядаючи риб й акул, що плавають в небі; морських зірок, що ходять поряд з ним; восьминога, що дивиться на них одним оком, а потім тікає, бо Чан прогнав його хвилею.

 

все це- неймовірні й незабутні емоції та спогади, незабутнє відчуття приємних метеликів у животі.

 

по дорозі розташована морська крамниця блакитних відтінків, там продається багато чого, але увагу Фелікса привернула фарфорова лялька: довге кучеряве волосся білого відтінку, небесно- блакитні очі, під щокою елегантно розташована родимка, а губи рожеві й пухкі.

вбрання ляльки зачаровує ще більше: небесно- біле плаття з ажуром, блакитні балетки та діадема на голові, яка доповнювала образ принцеси.

 

– сподобалася?- Чан розглядає ляльку, й не бачить у ній того, що бачить Фелікс.

 

– дуже.- зачаровано промовив той. лялька напевно чарівна, раз не викликала у Фелікса огиди й страху до всього фарфорового, а тим паче ляльок.

 

– хочеш?- Чан бере її в руки й оглядає, погляд Фелікса пильно слідує за лялькою.

 

– дуже.- повторює Лікс.

 

– тоді вона твоя.- Чан протягує принцесу Феліксу, а той жадібно вириває її.- може ще щось хочеш?- Чан ладен купити весь світ, покласти його до ніг Фелікса, аби бачить його усмішку. аби бачити його щасливим.

 

– ні, цього достатньо.- нарешті Фелікс дозволяє собі підняти очі на Чана,- дякую.- й цілує його, жадібно, так самого як тримає в руках фарфорову ляльку, яка мала б викликати страх чи огиду, неприємні відчуття в животі й голові.

 

цей поцілунок наповнений соняшниками схожими на панамі Чана.

 

за це побачення вони поцілувалися п’ять разів, п’ятий з яких триває прямо зараз.

 

побачення закінчилося, а це означає, що обидва хлопці повернулися на правий берег моря.

 

– дякую тобі за цей сон. я буду мати що згадувати з усмішкою на обличчі як прокинуся.

 

шість разів.

 

– з розуму сходжу без тебе, Ліксі.- Чан залишає легкий поцілунок на чолі, той починає приємно палати.- кохаю тебе неймовірно сильно.- тепер палають губи.

 

сім разів.

 

– то давай зустрінемося в реальності й будемо завжди разом.- Фелікс мов маленький хлопчик вірить в чудеса, бо зустріч з Чаном в реальності — восьме чудо світу для Фелікса.

 

– не можна.- Чан цілує знову, тим самим перебиваючи Фелікса й не даючи йому спитати дурне, для Чана, питання.

 

вісім разів. за час першого побачення вони поцілувалися вісім разів, тепер їхній поцілунок теж восьме чудо світу.

 

як тільки підійшов час кінця початку, Фелікс здогадався – до речі, Чані, хто такий Мінхо?- очі Чана помітно збільшилися від питання, але відповісти не захотів— вигнав Фелікса зі сну.

 

Фелікс прокинувся з відчуттям що на нього дивляться, ліниво відкривши очі побачив перед собою фарфорову ляльку.

 

– таке взагалі можливо?- лялька була зі сну: той самий одяг та зовнішність ляльки, яка причарувала Фелікса не дивлячись на його педіофобію.- це як..- Фелікса розглядав в дзеркалі синій засмок на шиї, доторкаючись до нього— починала текти вода.- неймовірно,- Фелікс захоплено, наче божевільний, розглядав себе в дзеркалі.- це типу мітки чи що?- чомусь від усвідомлення цього ставало комфортно.

 

машина заглохла у дворі старого будиночку, що на вигляд розкладався, та всередині все ще виглядає чудово, ні єдиного пороху на підлозі, меблі чи шафах.

 

– наче ніхто й не помирав.- Фелікс розглядує старі настінні портрети та годинник, який зупинився на тій годинні, коли померла бабуся.

 

на найбільшому портреті зображена пара наречених: молоді бабуся й дідусь. на інших- прабатьки і їх діти: найстарша донька, яка розірвала всі зв’язки зі своєю родиною як одружилася; друга по- старшинству донька, що померла в п’ятнадцять отруївшись чадним газом; середній син, якого зарізали коли той повертався додому з бурси; та наймолодша- мати Фелікса, якій пощастило більше за сестру та брата, або то вони віддали їй залишки своєї удачі до того, як навіки покинули цей світ.

 

Фелікс повернувся до своєї машини (яку вранці забрав з ремонту після двох місяців продування там) й витяг торт з полуницею, яким збирається пригостити покійну матір з бабусею.

 

Лікс ніколи не розумів як модна любити торт з полуницею,

 

-“це ж не смачно!”- сперечався він з матір’ю та бабусею.

 

-“просто спробуй!!”- відповідали йому в унісон.

 

– “та ніколи в житті!”- огризався у відповідь.

 

Фелікса поділив праматір та матір тортом, – ваш улюблений.- проговорив Лікс дивлячись мамі й бабі в очі на могильному портреті, їх поховали поряд, біля тітки, вуйка й діда. -все ще не розумію як можна любити його навіть після смерті.- Фелікс спостерігав як торт магічно зникає, а від нього залишаються тільки крихти полуниці.

 

краєм ока помічає фігуру жінки, під пильним поглядом Фелікса та повертається, й дивується, так само як і Фелікс.

 

– що ви тут робите?- кричить їй той.

 

– на могилу до матері прийшла.- у відповідь кричить мачуха.

 

Фелікс без слів підходить ближче, дивиться на мачуху, а потім на могилу, біля якої та стоїть.

 

– то ми кровні родичі?- “Пак Хєнджі” пише на плиті, це найстарша тітка Фелікса і сестра його матері.

 

– що?- жінка все ще здивована зустрічі, а після висновку Фелікса— ще більше дивується.

 

– ця жінка,- показує пальцем на могилу- н

айстарша сестра моєї мами, і перша донька моєї баби. а ми з вами — кузени.- тепер дивується Фелікс від свого висновку.

 

– то це виходить..

 

– що ваші діти мої племінники.- доповнює він.

 

– але..

 

– у нас з Сойон один батько.Почніть писати…