Море, пірс, вітер

Прокидається Кирило у холодному поті. Він розуміє, що це все сон, але якось не по собі. Він повертається на бік, щоб взяти телефон і подивитися на якийсь час
*10:26*
Кирило з небажанням встає і в нього в планах поснідати, а далі … а далі він сам не знає, що далі робитиме. Коли він вставав з ліжка, на його бік щось натиснуло. Видно в кишені тієї самої куртки, яку так і не повернув він Ігореві щось є
-Та ну ні-в думках вимовляє Кирило і сує руку в кишеню. Там він намацує замшеву маленьку коробочку-Ні! Це маячня! Це сон! Як таке може бути? Він висовує руку з кишені з тією самою річчю і в нього округляються очі. Так, у нього зараз в руку справді червона замшева коробочка, в яку зазвичай кладуть обручку, щоб зробити пропозицію. – О боже! – Зірвавшись з місця він побіг до дверей, взувся, вискочив надвір і побіг у бік моря. Він біг із такою швидкістю, що міг перегнати будь-який автомобіль. Його серце стукало так сильно, як ніколи. Він знайшов обручку в куртці, як уві сні. Сон снився з четверга на п’ятницю! Раніше Кирило не вірив у всі ці сни, зірки, але такий збіг – бути не може. Буквально за 10 хвилин він уже прибіг на те саме місце. Все було точно як уві сні! Погода така ж похмура, на пляжі немає людей і лише одна людина стоїть на краю пристані. Кирило біг до нього з усією швидкістю і нарешті він позаду “незнайомця”, який швидше за все Ігор
-Ігор?-Звернувся Кирило, але той нічого не сказав, повернув голову-ІГОР! СТІЙ! НЕ РОБИТЬ ГЛУПОСТІ, БУДЬ ЛАСКА!-Він кричав крізь сльози, намагався його відговорити, боявся підійти ближче, чи мало
-Що? Я нічого не роблю… Просто насолоджуюся морем… Погода хороша…Хмари,хвилі,вітер…Можна мені побути одному?
-Ні! Ігоре, будь ласка! Я тебе люблю!
-Ні! Не треба! Я знаю, я у всьому винен! Я наркоман, я ненормальний, я заліз до тебе до хати, зморозив таку нісенітницю! Ти повірив! Я тебе дурив протягом 2 років. Говорив таку нісенітницю! Я жахлива людина…
-НІ! ГОР! НІ! Я ВСЕ РІВНО ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
-Любиш через жалість …
-Ні! Який жалю!? Я вчора всю ніч думав про тебе! Переварював все! Так, це все дуже дивно, тупо і… Я зважував усі плюси та мінуси! Плюсів виявилося більше! Я бісексуал, але я ніколи цього не визнавав … а з тобою все було простіше! Це все наркотики! Але через мене ти більше не куриш! Давай все забудемо! І почнемо з чистого аркуша!
-Ні! Не треба! Залиш мене! Так має бути! Прощай… після цих слів Ігор зістрибнув з пірсу в морську воду.
-НЕЕЕЕЕЕ!!!! ІГОР!!!-Кирило не замислюючись стрибнув за своїм хлопцем. Плюхнувшись у воду він відразу побачив під водою яскраво-жовту кофту, тому відразу ж пірнув за нею. Схопивши Ігоря та випливши на поверхню, він спробував плисти до берега. Це було дуже складно, Кирило не діставав до дна, а в руках з Ігорем пливти було складніше, але все-таки він дотягнув це тіло, яке було майже непритомним. Витягнувши його на берег і поклавши на пісок, він почав натискати йому на грудну клітку і через пару секунд Ігор почав кашляти, з його рота виплескувалась вода
-Навіщо? Кх кх … Навіщо ти мене витяг? – кашляючи запитав Ігор
-Я не зможу без тебе-Кирилл витяг з тієї самої мокрої куртки, яка була на ньому, ту саму маленьку коробочку-Ігоре, я згоден! Ти ж хотів зробити мені пропозицію? Я знаю, що це прозвучить зараз безглуздо, але мені наснився цей сон! Тож я тут! Я люблю тебе!
На очах парубків з’явилися сльози. Незграбне мовчання тривало кілька секунд, але таке відчуття, що це тривало вічно. Але через цей час Ігор підвівся і поцілував Кирила
Час іде, люди дорослішають. Ось і Ігор закінчив школу. Через 3 роки після того моменту вони одружилися, зіграли весілля. Батьки Кирила запросили у гості батьків Ігоря та поговорили з ними. Начебто все владналося, але все одно вони досі до кінця не можуть прийняти свого сина. Але Ігоря це не хвилює, адже у нього є Кирило і це найголовніше в його житті, адже він його сенс життя.