Молодий лорд

Молодий лорд елегантно покрутив пальцями палицю.Палиця була чимось схожа на лорда.Точніше, не чимось, а майже усім.Скажу більше, вона була повноцінною копією лорда.

Повернімося на декілька хвилин раніше.Лорд відсвяткував свій День народження.Сьогодні йому виповнилося рівно 15.До речі, завтра буде річниця з того дня, як загинули його батьки.Це сталося рік тому.Точніше, майже рік тому, оскільки річниця цього дня буде лише завтра.Так, вже майже рік лорд сам править державою, відомою як трохи бідна, трохи небезпечна, трохи переповнена таємницями, що вертяться навколо вбивств, злочинів, політики і торгівлі, словом, все потроху.Лорд вірно служить цій державі.Так, він є вірним правителем, незважаючи на те, що змушений перебувати на цій клятій посаді лише через те, що іншого вибору просто немає і не скажу, що він вельми піклується про свій народ, просто без посади цієї він пішов би жебракувати, а душа його є холодною, як перстень з бурштином на його пальці, можливо, тому, що несе лорд завеликий тягар, а можливо, він просто такий по своїй натурі, а бурштин той був такого ж кольору, як його очі.Так, в країні процвітала преступність, а репутація влади погіршувалася, але правителем юний лорд, без сумніву, був, як і його батько, чудовим.Незважаючи на те, що в його світосприйнятті всі інші були картами.Гральними, чи гадальними.Якщо відверто, влаштувався він непогано.Йому б не вередувати…

І так, лорд відсвяткував свій день народження.І раптом закричав хтось:
—Пане!Служницю вбили!Пане!
Лорд схвильовано зробив ковток чаю і побіг на подвір’я (не те, щоб його дуже хвилювала доля служниці, але такі ситуації можуть вигнати його з палацу прямо на шумну й людну вулицю, жебракувати), де на гарних осінніх листочках, що весело шурхотіли під ногами, лежало тіло дівчини років 25 і червоне листя було забруднене червоною кров’ю.Важко сказати, що червоніше: листя чи кров.А поруч стояв вбивця — друг дитинства лорда, 19-річний керівник сусідньої держави, який приїхав привітати лорда.Отже, повертаємося на початок.Лорд взяв свою дерев’яну палицю, елегантно покрутив її пальцями.А тоді і вбивця дістав палицю і вони билися ними, як шпагами, тоді дзвінко засміялися і затихли.За цим усім спостерігав слуга лорда, який і сповістив про вбивство, адже побачив труп, коли вийшов поливати квіти, а точніше, були білі троянди.Не те, щоб слуга був шокований такою реакцією лорда.Тоді лорд, який переміг в фехтуванні, взяв білу троянду з волосся служниці, яка була романтичною і мрійливою особистістю і зранку вирішила додати квіти у свою прекрасну зачіску, квіти з того куща, який щойно полив слуга.Щодо слуги, все просто: серце у нього розривалося, адже кохав він ту дівчину більше за все, але прекрасно усвідомлював те, що на більшість слуг тут чекає саме така доля, або щось подібне.А лорд наколов квітку на палицю і продовжив елегантно крутити її в руках, дивлячись на бордовий захід сонця з елементами кольору, схожого на бурштин.Сама ж та палиця була тонкою, але міцною, і красивою, з якоїсь світлої деревини, з рельєфом і невеличким узором.Виглядало це все доволі велично і витончено, але була та палиця холодною та не володіла жодними властивостями живого і складалася повністю із дерева.Тому вона була точною копією лорда.