Молода панна

Скотт залишився вдома збентежений втечею свого любого. Думаючи про це, хлопець зрозумів що нічогісінько не знає про те де Волес пропадає більшість часу. Ким він працює? Де він працює? Скотт гадки не мав. Йому аж соромно стало, що живучи разом із Веллсом, він нічого про його роботу не знає. Щоб відволіктись від цих думок, він вирішив подзвонити друзям з гурту. Проте всі вони були зайняті. Кім і Стівен збирались на роботу. А Ніл певно ще спав, бо слухавки він не брав. Юний Ніл, як і Скотт, більшість часу байдики бив.
Від нудьги рудий вирішив прогулятись. Натягнувши свою улюблену футболку з логотипом свого улюбленого гурту та накинувши свою парку, Скотт вийшов з дому. Він доволі довго блукав вулицями міста, намагаючись втекти від своїх думок про Волеса. Зранку коли він поговорив із ним про свої хвилювання, все здавалось добре. Проте коли брюнет пішов без пояснень, страхи та сумніви гітариста загострились. З часів розриву з Енві слова “я люблю тебе” здавались Скоттові брехнею. Жалюгідною нісенітницею, яку люди кажуть йому, щоб бути вічливими. Чим більше він йшов, тим сильніше ставали його хвилювання. Вони ,немов фільтр камери, змінювали його спогади про стосунки з Енві та про дружбу з Волесом. Від цього Пілігриму стало фізично погано, він не хотів змішувати в голові свою лиху колишню та свого нового Амура.
Скотт присів на автобусній зупинці, аби перевести дихання. Втупивши погляд у плитку тротуару, він намагався сконцентруватись на мелодіях, що линули з його навушників. Та роздуми про амурні справи лізли до нього, наче нав’язлива реклама страждань.
До зупинки під’їхав автобус. Не задумуючись довго, Скотт зайшов до нього та сів на перше вільне місце, що приглянулось йому. В салоні було небагато людей, купка незнайомців, що сиділа то-тут то-там. Проте одна парочка привернула увагу Пілігрима. Жінка середніх років та дівчина поряд із нею. Пані мала коротке темне волосся та кругле стурбоване обличчя, що злегка було вкрито зморшками. На ній було довге бежеве пальто та коричневі штани, зпід яких виглядали сірі черевики. Руки в зелених рукавицях тримали великі пакунки, поки жінка теревенила з юначкою поряд. Дівчина мала роздратований вигляд. Чорні пасма волосся, що вибивались з охайно заплетоного хвостику, спадали на світле обличчя. На ногах в неї були теплі сірі колготки та темна спідниця в клітинку, яку придавив ще один пакунок. Дівчина щось відповіла жінці, як раптом з пакету випали книжки.
Скотт підвівся та рушив до них, щоб допомогти дівчині зібрати книги. Все відбулось так швидко, що старша з них встигла лише усміхнутись, побачивши як юнак збирає з молодшою книги.
Коли дівчина підняла на Пілігрима погляд, він побачив її круглі темні невинні очі. Він усміхнувся ніяково та представився:”Гей, ти вронила. Тримай… Мене звуть Скотт Пілігрим, а тебе як?”. Вона почервоніла та зашарилась. “М-мене звуть Найвз Чау”- прошепотіла вона, дивлячись на нього. Пані вирішила втрутитись у розмову та запросила Скотта сісти з ними…