Можливо я буду сумувати

1

Ніч була довгою, а у Натаніеля знову безсоння. Через те хлопець вирішив по розбирати папери яких було надто багато. Після того як чарівник став міністром в нього стало занадто мало часу.

Як тільки-но хлопець сів за стіл і взяв у руки папери, в ту ж мить до нього в кімнату ввірвався Бартімеус.

–Ти не думав, що саме в цей момент я міг спати.-спокійно запитав хлопець.

–Але ж ти не спиш!–весело промовив його опонент.

–Хах…… Бартімеусе, що тобі потрібно?–не вдоволено запитав чарівник.

–Ну…… Допустимо…….. Що я хочу з тобою поговорити.–театрально відповів джин.

–Це ти зараз серйозно?–роздратовано запитав хлопець.

–Так, цілком серйозно. Я хочу дати тобі зараз пару питань.– Бартімеус який тільки-но стояв на порозі кімнати, вмить весело пішов до ліжка і вмостився як йому зручно.

–Гаразд. Але тільки одне питання. – роздратовано промовив хлопець – і взагалі-то це моє ліжко.

–Так, так я в курсі, що це твоє ліжко. І чому так мало давай не одне а два?

–Тому, що в мене мало часу.-міністр зітхнув і промовив-гаразд давай не одне а два.

–І так перша запитання: коли ти мене відпустиш?

–Завтра в вечері.

–І друге питання:які твої улюблені квіти?

Останнє запитання дуже здивувало хлопця. Навіщо цьому джину знати які квіти він полюбляє. Пройшло десь 10 хвилин а ніхто так і не промовив ні слова. Бартімеус сидів і очікувально дивився на свого опонента.

–Фіалки–різко відповів чарівник–мої улюблені квіти це–фіалки, а тепер попрошу щоб ти вийшов звідси.

Джин швидко підвівся з ліжка і побіг до дверей, перед ти по махавши юному міністру рукою.

2

//Натаніель//

З горем по половині я все таки зміг заснути але поспати вдалося не довго.

День у офісі пройшов досить швидко.

Як тільки-но я опинився перед дверима свого кабінету на мене хтось наскочив.

–Ай, ой вибач. Давай швидше відпускай мене.–швидко проговоривши це джин потягнув мене до кімнати для виклику духів.

Як тільки-но ми опинилися в цій кімнаті смуглявий хлопець вмить опинився в пентаклі.

–Все бувай, можливо я буду сумувати.

Тільки після того як я відпустив джина мені в ту ж мить стало спокійніше.

Після цього я хотів ще трохи попрацювати але зрозумів, що дуже втомився.

Зайшовши в кімнату я побачив на ліжку……… Фіалки?

–Це він зробив?-розгублено запитав я у себе.

Взявши квіти в руки я довго на них дивився. І все ніяк не міг змиритися з думкою, що мені приємно, мене зігріває думка про те, що джин зробив це спеціально для мене.

–Дякую–прошепотім я в тишу.

Все таки я не викинув квіти в смітник а поставив їх у вазу. Колись я обов’язково викличу Бартімеуса щоб подякувати йому за це.