Мовчазні вбивці

Я зараз головою билася б об стіну

Так сильно, сильно до крові билась головою…

Не розумію що творю,

Голова пуста коробка без думок без мрій

Я вже не бачу перед собою ніяких надій,

Що люди зміняться.

Якою ж бездушною тварюкою треба бути,

Щоб дивитися як люди помирають?

Як жінки кричать благаючи,

Як діти плачуть, не знаючи любові своїх батьків.

Ким може бути та людина якщо не вбивцею?

Вони убивають поглядом тихо,

Мовчазний суд над нещасною жертвою йде.

А де ж справедливість,

Де правда яку мій народ хоче донести?

Чому люди мовчать?

Коли інші від болю кричать…