Ми з тобою зустрінемось

Я не вмію писати красиві вірші,
Малювати, стріпати смачні борщі.
У мене оцінки стоять “за очі”,
Та я знову стою на даху.

Переді мною моє рідне місце.
Про нього не співатимуть оди.
Але тут ми були усі ці роки,
І постійно дивилися на синії води.

Тут ми знайомились зі словом “життя”,
Вчилися в школі, дивилися погані фільми,
Але були справжніми, вільними,
Як і наша рідна земля.

Тепер все змінилось: місце палало,
Воно чорніло і загинало!
А ми були свідками,
Як люди гинули під своїми будинками.

Зараз с тобою ми дуже далеко:
І я чекаю мить,
Коли ти спочатку обіймеш мене легенько,
А потім нас не розділить цілий світ.