минуле
від Ілля СергійовичЯк тебе звати? Га? Маноло? Як того кубінця з фільму Обличчя зі шрамом? Ти чимось на нього схожий, правда.
Га? Що-що кажеш? Минуле? Блін, пробач, не розчула одразу, але ти все одно схожий на нього. Ти мені навіть подобаєшся,
не переймайся, я маю старших братів, та ніхто з них не нюхає кокаїн, і ніхто не буде тебе вбивати.
Обличчя зі шрамом? Що? Га? Як того фільму не бачив жодного разу в житті? Ти подивися обов’язково, він класний.
Сей хеллоу ту май літл френд, скажи, Минуле, я схожа на Аль Пачіно? Трошки… Мій тато, коли сердиться, схожий на Аль Пачіно.
Давай скажу щось сердите? Га? Ну послухай будь ласка, мені цікаво! Я ладна вбити комуніста й за так.
Схожа? Га? Я сказала це не сердито? Факін кокороч. Пробач, Минуле, я більше не буду лаятись, я не думала, що ти теж знаєш англійську.
Ти ж не дивився Обличчя зі шрамом… Як це пов’язано? Га? В сенсі? Ну я англійську вивчила тільки після перегляду того фільму.
Хочеш, подивимось разом, Минуле? Я запрошую тебе, я складу тобі компанію, ну господи, та й що, що знаю тебе ледь-ледь?
Ти живеш тут, Минуле? Маєш Нетфлікс? Я маю, брала підписку на двох, та так і не знайшла, з ким поділитися.
Так, цей… Пробач, що так мене занесло, я йшла і випадково вийшла сюди, я думала, що це острів, на якому ніхто не живе.
Ти любиш дику природу? Він виглядає так, як місця, куди тато мене водив гуляти в дитинстві. Це наче одне з його недоторканих творінь.
Острів Минулого, не знала, що твоє ім’я відмінюється, бач, я вже знаю про тебе більше, думала, буде типу Острів Минуле.
Минуле, я хочу знати про тебе більше. Я обожнюю знайомитися з новими людьми під перегляд старих фільмів. Пішли?
Пішли. Чому я боса? Я так краще відчуваю тепло, яким насичується земля, це Літко навчила мене, моя тітонька. Мене і сестру вона вчила.
Дякую, браслет це подарунок татка, він створений з білих ворон, серйозно, блін, я не жартую, Минуле!
Як мене звати? Джун. Що? Га? Як ім’я першого місяця літа? Точно, дякую, що нагадав, а то я все не могла згадати,
що ж мені нагадує моє власне ім’я.
Ваша замальовка так дивна і водночас такий стиль заворожує.
вона не найдивніша, але мені подобається загравати з цією
имерністю. добре, що має такий вплив на читача. дякую!
Вау, яка ж ніжно-повітряна замальовка, а ще цей ритм і ліричні поділи на абзаци, я просто в за
ваті. Дякую Вам!
багато, старанно і довго працюю над таким стилем і над цією ліричністью, над тим природним ритмом. приємно, коли це помічають, дуже дякую!