Метелик

Коли злетить метелик в останній політ,
Коли через крила попустить сонце.
Зупинить час свій вічний хід,
І дасть майбутньому заглянуть у віконце.

Чи зможу я там приховати себе?
Чи зникну назавжди з обіймів природи?
Можливо метелик вже зараз краде,
Мої поривання, що кануть у води…

Я слідую сміло за помахом крил,
І все ж сподіваюсь, що дійду до цілі.
Хтось вже там дістався червоних вітрил,
Але мої рухи все так не умілі.

Чи зможу я там споглядати весну?
Чи здатен метелик мене прихистити?
Я хочу побачити думку ясну,
Метелик теж здатен мене там згубити.