Мертва у мріях.

!дарк Гаррі!

    Я в його полоні; лабіринті, вихода з якого не існує. Моє тіло, душа і навіть думки заповнені ним. Для інших він герой, що рятує магічну Британію; «Вибраний»; порядна людина. Але тільки я бачу його справжній образ, наповнений моїм острахом. Любов-ненависть і злий жарт долі.

   Він мій найжахливіший страх, нічний кошмар, який продовжується навіть, коли я прокидаюсь. «Мені не втекти», — тільки такі несамовиті думки лунають у моїй голові, коли він фальшиво-ніжно цілує мене і обіймає, граючи на публіку. Він знає про мої таємні плани і бажання, але тільки почварно оскалюється, беручи мене за шию, коли я намагаюсь допомогти собі. Боляче стискає руку, до синьо-фіолетових синців і я знову відчуваю прилив нудоти від його бридких дотиків, що переслідують мене вже кілька років.
    Наївні дівчата з різних курсів і факультетів мріють, щоб він звернув увагу на них, томно зітхаючи за спиною, вважаючи його прекрасним варіантом. А я мрію лише про те, щоб він назавжди забув мене і я нарешті почала жити без вічних страждань. Милий і добрий Поттер виявився жорстоким дияволом, що на одинці зі мною втрачав над собою контроль. І я раз за разом нікчемно жалкую, що досі знову не викрила собі вени.
Після перемоги Гаррі Поттера над Волдемортом всі пророкують нам світле майбутнє, як впливовій парі Магічної Британії, але я надіюсь, що він знову покохає Джіні Візлі, з якою зустрічався, доки нас не познайомили. Ця дата навіки позначена у мене в календарі, як найгірша у моєму житті. Джіні рве на собі волосся, бо втратила своє кохання і вигідну партію, а я заздрю їй. Заздрю, бо він так з нею не поводився. Її він любив, а мною безщадно одержимий. Гаррі Поттер — це моє єдине майбутнє, іншого вибору не дано. Така-собі дівчинка у болючому неволенні. Він не дозволить піти.
Ридає у моїй лікарняній палаті в «Святого Мунґо», виправдовуючи мою спробу самогубства смертю бабусі, а потім знову погрожує, божевільно і по-володарськи дивлячись у мій бік.
Бабуся була єдиною людиною, яка могла мені допомогти. Скажімо, втекти назад у іншу частину Англії, звідки я родом, де всі близькі впевнені у безмежному коханні з хлопцем. А те, що їм довго не приходять письма списують на підготовку до важких екзаменів.
Навіть, коли я прямо прошу про допомогу, надіючись на останній шанс, ніхто не вслуховується. Це ж Гаррі, Гаррі Поттер! Він — добро, смертжери — зло! По-іншому й бути не може. Правда ж? [HELP]