Мені 73 минав…

Глава 1

“Як продать слона”

Оптімус Прайм був поважним феодалом на Кібертроні. Коли він вирішив наняти крипаків, він не знав до чого це призведе. Малому Тарасу Григоровичу Шевченко було усього 73 роки, коли він потрапив у крипаки до пана Прайма. Оптімус одразу нього, щось йокнуло в його богажнику, він одразу закохавя в його пишні вуса. В нього був фетіш.

Оптімусу не вистачало 3 копійки, тому він звернувся по допомогу до його вірної подружки.

– Арсі. Купи слона.

-Ти опять виходішь на связь мудила?! – розсержено запитала вона в комунікатор.

– Не час для жартів! Купи слона в россрочку!! – Оптімус блогав, але Арсі була непокалібіма. Вона зажала переносицю

– Леся солнц, поговори з ним ти, він кончений. – На задньому фоні було чутно як хтось передає комунікатор. Він смутно здогадувався кому.

– Це заради кохання! Жінко! Кто б ти не була! Я тебе не звав…?

– К-к-к–кохання? – ніби нечуючі повторила Леся. На тлі чулись вигуки “ой, дідько, то заразне..”, але вони не звертали на це уваги. Через декілька хвилин в Оптімуса не було слона, але були гроші. І це не Арсі дала йому гроші, вона ж нормальна. Прайм обікрав сусіда. Цим сусідом був Альберт Айнштайн.

– Ти знайшов грошіі – мужьно промовив Шевченко. Вони стояли під вербою. Він пас слонятко за селом…