Маяк частина 1 (Хвороба)

Занадто вітряна погода, на кордоні Денкеля. Хмари збиралися в дощові, ніби кажучи, що буде сильна злива. Генеральский загін розташувався на закинутій рибацькій базі, яка складалася з декількох невеликих домівок, недалеко від хвойного лісу та селища, у якому кипить життя. Більшість воїнів сиділи біля вогнища, співаючи пісні та пивши чай з трав, що назбирали у лісі. Генерал Хронос та її помічник сиділи у наметі, між дерев’яними будівлями, та обговорювали стратегію наступного походу, план дій та інформацію від розвідки

– І що ми можемо з цього винести?
– Ровена стомлено потирала перенісся

– Як мінімум те, що нам доведеться змінити маршрут, оскільки ворог міг розставити пастки та влаштувати засаду. Пропоную піти через ліс, там має бути ще одна ріка, краще піти вздовж неї, та потім перебратися на інший берег – Генрі обережно склав папери перед собою, відсьорбнувши трохи чаю

– Перейти на інший берег кажеш – Ровена взяла мапу до рук – Там є міст, він кам’яний та нещодавно ремонтувався, тому коней та провізію ми переправити зможемо. Це майже кордон, але там хороша видимість, тому зненацька на нас не нападуть – Вона роздратовано потирає лоба. В голові дзвенить від болю

– Кхм, Ровена, мені не дає спокою один момент

– М?

– Ти точно в нормі? Кров ураженого «драконьочою гарячкою» дракона, потрапила до твоїх ран майже 2 тижні тому, і – Генрі стурбовано подивився на подругу – я розумію, що симптоми проявляються десь за 3, а то і 4 тижні, але в купі з твоїм регулярними безсонням і стресом, вони тільки пришвидтяться

– Генрі – Вона тяжко видихнула – Кажу тобі, зі мною все в порядку

– Вибач, я просто хвилююся за тебе

– Щось тут душно, піду подихаю

Ровена встає з-за столу. Крок. Два. Вона падає безтями на холодну землю

– РОВІ!? – Герні миттю вскочив, та підняв генерала. З нею на руках він вибіг з намету – ЛІКАРЯ, ШВИДКО! ГЕНЕРАЛ ЗНЕПРИТОМНІЛА
Ті, хто сиділи біля багаття підірвалися з місця. Серед них був лікар, який хутчіш направився за Генрі в один з дерев’яних будинків

***

Пекло. 5 коло. За 2 тижні до цього.
Ровена іде до стаєнь своїх драконів, перевірити, чи все в них добре. Останнім часом, багато диких драконів хворіють на «драконячу гарячку». Її це занадто сильно турбує

– І як ви, мої дракончики? – Радісно звертається вона до ящурів, що сидять у майже відкритих стайнях
Вона підходить до кожного, жодного не залишаючи без уваги та любові. Ровена обожнює диких драконів, її знайомі іноді бояться підіймати цю тему, бо та може розпочати годинну лекцію

– ОУОУ, СТЕРЕЖІТСЯ

З ішого кінця стайні вилітає демон, який стежить за драконами, під час відсутності генерала, у слід за ним збожевілий дракон, з купою відкритих ран. Ровена вскакує, та за лічені секунди, намагаєтся підняти стіну з землі, але марно, дракон несеться далі. Жінка зависає в повітрі, розшукуючи дракона поглядом. Той вже опинився за її спиною. Мить. І Ровена не встигає ухилитися, оскільки дракон виявися занадто швидким, та той проходится по її спині своїми кігтями, залишаючи там масивні рани
Саме в той момент до її організму потрапила інфекція

– Засни – Рові використала не слабке заклинання, але воно подіяло на розлучену тварину і та з тяжким гуркітом падає на землю. Слідом падає Ровена
Її ловить та ставить на ноги Генрі, якого покликав доглядач драконів

– Гей ти як? Все гаразд? Тобі не занесли ніякої болячки? – Іноді Генрі був занадто стурбованим

– Я в нормі, тільки спина трохи болить – Рові тяжко зітхає – Іще один… Треба покликати лікаря, щоб йому дали препарати, його ще можна врятувати

– Добре, але тобі теж варто до нього сходити – Генрі накидає свій піджак на плечі генерала – І перевдягтися, твої сорочка і піджак вже нікуди не годяться

– Мгм, вертайся в штаб, як прийду – вирушаємо

– Зрозумів

На цьому вони розійшлися. Через декілька годин генерал Хронос і її загін вирушили в у дорогу

***

Військовий лікар оглянув Ровену, яка ледь не задихалася від лихоманки. Він з повною впевненістю міг сказати, що за хвороба її вразила
Стурбований Генрі наматував кола по кімнаті, чекаючи діагноз

– Що з нею? – Нарешті подав голос генерал-лейтенат Ловар (Генрі)

– Я чув за нещодавний інцидент з драконом генерала – лікар тяжко зітхнув – в неї «драконяча гарячка». В більшості випадках хворі вмирають за декілька днів, як з’являються симптоми… Але знаючи нашого генерала, в неї є шанси одужати. Їй потрібно, як мінімум, близько тижня, щоб хоч трохи прийти в норму

– Добре, дякую вам. Далі я розберуся

– Звертайтеся, як буде необхідна допомога

З цими словами лікар покинув будиночок
Ловар приніс теплу воду та полотенце. Після чого обережно кладучи вологе полотенце на лоба Рові. В нього у голові постійно думки змінювали одна одну «Що робити?», «Як далі піде операція?», «Треба розповісти її дружині», «Її треба як найшвидше доставити хоча б до найближчої бази». Аж раптом, в голові Герні з’являєтся чужий голос, такий знайомий і спокійний «Генрі, заспокойся. Довіряю цю місію тобі». На це, чолоків лише кивнув, тим самим говорячи «Так точно»
Якийсь час він сидів перед ліжком, на якому від хвороби, в першу чергу страждала його давня подруга. «Треба принести чогось поїсти і чаю» із цими думками Генрі вийшов з будиночку, прямуючи до багаття, на якому готувалася їжа. На генерал-лейтенанта були спрямовані декілька пристальних поглядів, які слідкували за кожною його дією. Всім присутнім було цікаво, що з генералом, але ніхто не наважувався запитати

– В неї «драконяча гарячка» – Раптом каже Ловар, поки набирає собі та Рові їжі – Заразилася під час інциденту дво тижневою давнини – «вона ж не сходила до лікаря, я правий?» Вже подумки додав він – Від тепер, місія під моїм командуванням. Через декілька днів вирушаємо – Провівши поглядом по присутніх він додав – Генерала Хронос буде доставлено до найближчої бази, де їй нададуть необхідну допомогу. Ми ж, повинні дотримуватися плану операції
Генрі приніс 2 кружки та тарілки з приборами до хатинки, ставлячи їх на стіл. «Все ще спить? Треба залишити його теплим, най поїсть коли прокинеться». Він сидів, їв, та не відривав погяляду від Рові. «Треба повідомити її дружині». Генрі дістав з невеличкої сумки, що завжди висіла на його поясниці, яскраво жовтий кристал, та зв’язався з Юджинією

– Привіт Юджи – Голос Генрі звучав, так само стомолено, як звучить голос Рові

– М? Генрі, щось трапилось? – Її вираз обличчя значно посерйознішав

– Рові, вона… – Тяжкий вздох – Заразилася «Драконячою гарячкою» і зараз в неї сильна лихоманка

– Чому ви обидва мені раніше не розповіли? – Юджи потроху почала дрвтуватися, але на агалася зберігати спокій

– Я сам тільки сьогодні дізнався, коли вона раптом знепритомніла. І, ти же знаєш Ровену, якщо з нею щось не так, вона хєр шо розповість – Він потирає перенісся

– Отожбо. То де ви? Я найближчим часом заберу її

– Ні, краще доставити її до найближчої бази армії Денкеля. Якщо забрати її в Елос, підуть чутки, і це може вплинути на хід війни. До того ж, я не впевнений чи витримає вона телепотртацію на таку далеку відстань

– Зрозуміла тебе. Може прислати когось, таємно, щоб доставили її до бази

– Було б добре. В нас і так не дуже великий загін, втрачати одразу двох людей не хотілося б. Скільки часу займе дорога, якщо відправити прямо зараз? Ми біля селища «Кан» на кордоні з Соньґулі.

– Дні 3 в обхід мертвих земель, якщо іти першою областтю то 2-2,5. Це від столиці до

– Чудово. Тоді будемо чекати. Дякую тобі

– Дякую тобі, що піклуєшся про мою дружину – На їх обличчях з’явилася легка усмішка – Тоді я відклчаюся

– Так, бувай

Картинка зникла. Генрі поклав кристал назад до сумки та відхилився на спинку стільця, закривши очі «Може посплю трохи»
Через декілька годин він прокинувся від жахливого холоду, який заполонив весь будинок. «Рові. Треба її накрити чимось». Розвернувши голову до ліжка, він побачив комок з крил, який трохи рухався вверх вниз від дихання «Замерзла». Легка усмішка промайнула по обличчю генерал-лейтенанта. Знайшовши ще одну ковдру Генрі накрив Ровену, змінив полотенце на її лобі, та пішов грітися до багаття
На вулиці, біля не дуже великого вогнища, сиділо людей 5-6, вони веселилися, співали пісні та розповідали історії. Герні просто сів поруч та слухав, іноді підспівував знайомим пісням та насолоджувався гарячим чаєм

– Генерал-лейтенант – раптом подав голос один військовий, що сидів поруч

– Так?

– Не зрозумійте мене не правильно, але – військовий підняв розгублений погляд на Генрі – що таке «Драконяча гарячка»? Я просто ніколи не чув цієї назви, тому мені стало цікаво

– Справді? – Генрі трохи був шокований таким питанням, але все таки вирішив відповісти на нього – Ця хвороба зазвичай уражує диких драконів, нажаль поки не відомо, як саме вона передається між істотами одного виду. Але до інших видів, наприклад нас, демонів, або інших рас, хвороба потрапляє через відкриті рани і кров. Якщо кров ураженого дракона, потрапить у твою кров, через якусь рану, то ти заразишся – Він відсьорбнув трохи чаю – Симптоми, у не дикого дракона, проявляються десь через 3-4 тижні, і нажаль коли вони з’явилися, то врятувати хворого вже не можливо, оскільки ліків від неї нема

– Тоді генерал?

– Ні – Генрі кинув трохи холодний, але стурбований погляд на багаття, яке вже потроху стухало – Генерал Хронос, не рядовий демон, хоч через втому, хвороба і почала прогресувати швидше, але в неї є шанси вилікуватися. На даний момент, все, що ми можемо зробити, це чекати, поки за нею приїдуть, щоб доставити до госпіталя, на найближчій військовій базі

– Зрозумів, дякую – в очах цього хлопчака запалали зорі

– Нема за що

Інша частина вечора пройшла спокійно. Раз на пів години, Генрі ходив перевіряти, як там Рові та намагатися, хоч якось збити температуру. Так пройшло ще декілька днів, доки Ровену не забрали військові королевського полку Елоса. Далі, генеральский загін та генерал-лейтенанта Герні Ловара, чекала місія, по встановленню спец маячка на кордоні