Марк

Відчинені металеві двері до її квартири виднілися ще зі сходів.

Обережно, дівчина дістає пістолет, заправлений у джинси, схований за чорним жакетом. Привідкриваючи тихо двері, оглядає квартиру настільки, наскільки це можливо. Заходить всередину випрямляючи руки, в яких міцно тримає зброю. Вона вже не один рік володіє стрільбою, тому ні страху, ні хвилювання зараз не відчуває. Спальня чиста, ванна кімната теж, в кухні нікого, йде до вітальні..

В кріслі, перед вікном до підлоги, сидить чоловік, дивиться кудись вперед.

• Ти запізнилась на.. 14 хвилин 54 секунди. – каже він.
• У мене немає комендантської години, щоб можна було рахувати, на скільки часу я запізнилась. – холодним голосом відповідає дівчина, намагаючись роздивитися, чи озброєна людина перед нею. Але, якщо при ньому немає навіть ножа, в її голову ціляться біля десятка снайперів точно. Тож вона ховає пістолет туди ж, звідки взяла.
• Це було дотепно, визнаю. Елен, як так? Як така прекрасна миловидна дівчина набрала собі стільки проблем?
• Якщо ви дали мені знати, що знаєте моє ім’я, то ви аж надто впевнені в своїй силі та в моїй слабкості, та вам не варто забувати, що миловидна лише моя зовнішність.

Чоловік встає, запалює цигарку та йде прямо на Елен, не відриваючи погляд від її зелених очей.

Перед нею постає постать з чорним волоссям, кольору воронячого крила, коротким, та не надто. На його обличчі видніється трьох-денна щетина, професійно виголена, але видно, що по салонах він ходить не часто, оскільки тоді б приховали його стомлений від кримінального життя вигляд. Шкіра у нього блискуча та без жодного недоліку. Нижня губа пухкіша за верхню, але вони не зразу привертають увагу при першому погляді. Вії довгі й чорні, а очі карі, немов темна нічна пустеля ховається в них та дозволяє побачити такий колір. Скули наче коляться своєю гостротою, за рахунок такого ж підборіддя. На шиї зліва приваблює погляд родинка. Опускаючи погляд нижче, дівчина помічає широкі плечі, досить накачані руки й прес ніби намагається виставити себе на показ крізь чорну сорочку, розстебнуту настільки, що ключиці можуть дозволити собі манити очі, і заправлену в класичні чорні штани.

Вона ж твердо стоїть на місці та відповідає жорстким поглядом, що мав би залякати співрозмовника, якби вони були не з одного світу.

• Якщо тобі цікаве ймення людини, що так вдерлася у твою обшарпану квартирку, я – Марк.
• Мене більше цікавить, чи не було вам лячно так вдиратися у мою обшарпану квартирку, з огляду на те, що я вбила вашого батька, Марк. – Елен злегка посміхнулася, виказуючи всю свою зневагу.
• Ти справді дотепна, мені такі подобаються. – з його уст полився сміх, викликавши не таку вже й здивованість у дівчини. Вона вже бачила, як син убиває власного батька, а племінниця свого дядька. Не дарма люди в цьому світі такі тверді, холодні та безжалісні. Їх такими виховують. – Мій батько був ще тим поганцем, тобі я тільки вдячним можу бути.

Сказавши це, Марк опинився вже надто близько, буквально відчував її подих та аромат, що зводить з розуму. Він одночасно був гірким та солодким, гострим та ніжним. Відчувався так, наче дурман заповнив голову та мозок переставав на мить чітко працювати. Чоловік нахилив голову до шиї Елен, рукою забрав її волосся з лівого плеча та вдихнув ще раз. З посмішкою глянув в очі дівчині. Вона була дещо розгублена, але  не подавала вигляду. Ворогу не можна бачити твоїх емоцій, інакше він ними скористується на свою користь.

• У тебе приємний запах, шкода буде світ, коли він втратить такий аромат.
• Якщо я вас так ощасливила, чому погрожуєте мені?
• Ох, ну що ти. Я не погрожую тобі, я тебе попередити прийшов. – відігравши співчуття, вернув посмішку назад.
• Попередити про що?
• Ти ж не надіялась, що взагалі ніхто не захоче поквитатися з вбивцею мого батька?
• Я завжди готова прийняти гостей. – після цих слів, у навушнику Марка роздається голос: «Пане, наші снайпери, вони мертві. Людей, які стерегли будинок, знайшли з перерізаними горлянками, залишилась тільки наша команда, що нам робити?».
• А ти більш продумлива, ніж я очікував, я в захваті. – чоловік зняв навушник, кинув на підлогу та роздавив своїм взуттям. – Проте я тобі не ворог, ти могла й не вбивати моїх підлеглих.
• Думаю, вам варто заново розглянути значення слова «ворог», тому що на друзів не дивляться крізь мушку автомата.

Марк зацікавлено та зосереджено глянув Елен прямо у вічі, це збентежило його, тому він відірвав погляд та з холодним виразом обличчя направився до виходу. Дівчина лише зараз помітила стікер на вікні.

• Там адреса та час. Прийдеш без запізнень, зустрінеш мою людину, скажеш, що від мене, вона відвезе тебе в одне місце. Тобі краще довіряти мені, тому приходь без зброї.

Дивлячись на стікер у своїй руці, вона могла лише лежати та думати про наступний день. Це офіційно найдивніший персонаж у її житті. Крім адреси та часу, був вказаний дрескод. Він давав ще більше підстав вважати Марка диваком. Ще ніхто не казав їй одягати сукню на кримінальну зустріч, що за фетишиста вона знайшла на свою голову.

Зібравшись з думками, дівчина вирушила у торговий центр. Не дивлячись на свою квартиру, яку годиною раніше назвали обшарпаною, на карточці у дівчини було чимало коштів. Обійшовши всі поверхи, Елен нарешті натрапила на потрібний їй відділ. Вона приміряла біля шести суконь, та припала до душі лише одна. Чорна сукня з декольте, обтягуюча тканина, яка підкреслює вигини талії та вільна спідниця, що має виріз на правому боці і оголяє повністю ногу від бедра. На Еллі ця сукня виглядала вдесятеро привабливіше, ніж на манекені. Не сумніваючись у виборі, вона швидко придбала її та аксесуари, підібрані в найкращому в країні ювелірному магазині.

Вранці її розбудив сигнал будильника. Час готуватися. Для початку Елен телефонує в автомобільний салон, замовляє машину на прокат, вона потрібна не для пафосу, аж ніяк. Цей салон використовує лише її світ, в багажнику подвійне дно, де легко непомітно сховати цілий арсенал. Хоча її й попереджали, страховка все ж потрібна. Приймаючи душ, дівчина все ще не могла повірити, що погодилась на цю авантюру. Вийшовши з душової кабінки, вона підійшла до запотівшого дзеркала, провела рукою, забираючи вологу та полишаючи широку лінію, що дозволила побачити своє відображення, поглянула собі у вічі та налаштувала себе на цей непередбачуваний день.

Оскільки машину їй доведеться залишити біля локації, адресу якої залишив Марк, Елен одягла пов’язку на прикриту спідницею ногу, туди ж сховала ножа. Взуття на сьогодні – вишукані підбори, які подарував їй їх ж всесвітньовідомий дизайнер. Люди з її світу повинні ходити на великі заходи та бути у хороших взаєминах з відомими особистостями.

Закінчивши з образом, вона вийшла з будинку, біля якого на неї вже чекала чорна Alfa Romeo. Закинувши в багажник автомат, дівчина сіла в машину. Там в бардачок поклала пістолет, другий сховала під сидіння з боку правої руки. Їдучи до перехрестя, вона могла думати лише про те, що, взагалі-то, мала б повернути наліво, в сторону аеропорта, щоб придбати білети, таким був її план ще вчора зранку. Як все різко може змінитися в одну годину. Елен повертає направо.

Припаркувавши авто та заглушивши двигун, виходить з машини. Як Марк і казав, на неї чекав чоловік в костюмі та чорних окулярах. Виглядав так, ніби пародіював людей у чорному, Елен про себе посміялась з цього та підійшла до машини, дверцята якої відкритими вже тримав той самий незнайомець. Поправивши сукню, дівчина сідає на заднє сидіння. Закриваються дверцята. Водій рухається з місця.

Коли автомобіль зупинився, їй відкрили дверцята та подали руку. Це був Марк. Тоді вона помітила перстень, якого не встигла розгледіти минулої зустрічі. Хоч чоловік і не любив свого батька, та бізнес перейняв, оскільки він приносив великі прибутки. Разом з сімейною справою, син перейняв і перстень, на якому була емблема їхнього кола. У цьому світі рідко трапляються такі кола, але шануються всіма, бо якщо зневажиш одного члена – тобі ні вмерти, ні жити спокійно не дадуть. Твоє життя стане гіршим за пекло. Жоден куток планети не сховає тебе від них. Однак, з Елен все було набагато легше й тяжче водночас. Батька Марка ненавиділо його коло, давно бажали його смерті. Лише одна людина завжди стояла за ним твердо й непохитно, проте імені цієї людини ніхто не знає, окрім самого його пана. Це й ускладнює подальше життя дівчини. Не знаючи свого ворога, неможливо себе захистити. Така анонімність й відокремлює це коло. Перстень срібного кольору, старовинний на вигляд, але голубий колір каменю, що часто вважається кольором незвіданості, виглядає таким чистим та глибоким, наче не старіє.

Подавши руку, Елен вийшла з авто, поправила сукню та почала розглядати місце, у якому опинилась. Це був справжній замок, всередині був бальний зал, сходи, що вели на балкон та на другий поверх цієї надпрекрасної будівлі, зачаровували своєю старовинною красою. Замок, що ззовні, що зсередини виглядав старим, але він не був занедбаним, від чистоти та влаштованого світла все блищало, а підбори, стукаючи по підлозі видавали зачаровуючі звуки. Чари цього місця так захопили дівчину, що та не стримала своїх емоцій та, посміхаючись, закружляла, розглядаючи стіни та люстру над головою. Вони були там наодинці, навіть водій переговорив з Марком та поїхав. Чоловік вставив пластинку з мелодією у програвач, поклав руки у кишені та з щиро м’яким поглядом і посмішкою дивився на красуню перед ним.

Дівчина зупинилась та, не забираючи посмішки, а лиш трішки заспокоївши себе, поринула у атмосферу, що створювала мелодія. Марк підійшов та жестом запросив супутницю на танець. Захоплено, вони дивились одне одному у вічі та бездумно насолоджувалися танцем. Коли хореографія заставила їх бути зовсім близько, Елен була розвернута спиною до чоловіка, той пошепки сказав: «Я ж казав тобі приходити без зброї. Зовсім мені не довіряєш?». Марк різко розвернув її та притягнув до себе, тримаючи однією рукою її за талію. Вона ж підняла підборіддя вище та пошепки відповіла: «Зовсім.». Він посміхнувся та вони продовжили танцювати.

Коли мелодія закінчилась, вони поклонились одне одному.

• Буду чесним, виглядаєш так прекрасно та вишукано, що в жодній мові світу не знайдеться слова, щоб описати цю красу. – Марк ще раз оглянув її образ.
• Те саме можу сказати про це місце. Замок належить твоїй сім’ї?
• Він належить лише мені. – на хвилину здалося, що й не про замок мова, та Елен швидко за це забула, нарешті згадавши, хто перед нею стоїть.
• Чому я тут у такому вигляді?
• Ти б воліла танцювати під таку мелодію в джинсах та футболці?
• Ти прекрасно знаєш, про що я. Чому ти танцюєш у своєму замку з вбивцею свого батька? З ворогом твоєї сім’ї?
• Ворогом мого кола може бути лише мій ворог. Я вже тобі казав, ми з тобою не вороги.
• Але й не друзі, чи закохані, щоб перебувати тут зовсім наодинці.

Марк наблизився , вдихаючи знову цей вабливий аромат.

• Це поки що.

Дівчина хотіла запитати, у якому сенсі та чому це було сказано, але її перебили.

• Елен. Я придбав тобі подарунок. – з цими словами чоловік витягнув з внутрішньої кишені піджака коробочку. ЇЇ форма вже давала знати, що всередині. – Цей браслет має підійти до твоєї сукні. Дай свою руку.

Оглянувши замок, свій вигляд та дії Марка, Елен пішла на вихід.

• Виклич машину.

Вона встигла вийти на вулицю і вже спускалась по сходинках, як  раптом спіткнулась через одну з них, та її підхопили.  Людина, яку вже не можна звати незнайомцем, міцно взяла дівчину за руку і розвернула до себе.

• Що сталось? Чому ти вибігла?
• Навіщо це все? Тобі весело? Ти ж заради забави мене сюди привіз? Чи може перевірити, як сильно я тобі довіряю або захоплена тобою, щоб скористуватися моментом та нашкодити мені?
• А ти захоплена? – з самовдоволеною посмішкою Марк оглянув її обличчя.
• Не будь таким самовпевненим. – його питання ще більше роздратувало.
• Люба, якби я хотів нашкодити тобі, я б не привозив тебе сюди, не запрошував би на танець та не купував подарунки.
• Тоді як поясниш цей вечір? Захопився моєю зовнішністю та минулим?
• Не будь такою самовпевненою. – у таких людей як Марк не може бути захоплень, тільки ідіот посміє захопитися чимось чи кимось, живучи таким життям. – Ти заспокоїлась? На балконі нам наклали вечерю, з’ясовувати стосунки краще на ситий шлунок, не вважаєш? – чоловік запропонував взяти його під руку, та Елен, гордо піднявши голову, пройшла мимо, викликавши у нього смішок. Швидко закривши собі рота, він попрямував за дівчиною по сходинках.

Опівночі Марк викликав машину, в довгій та пронизливій тиші вони їхали всю дорогу до міста.

• Я заберу своє авто і поїду додому сама. – промовила Еллі.

Потрапивши до переднього сидіння Alfa Romeo, дівчина відкинула голову на спинку, важко зітхнула та закрила очі. Довго вона так просиділа. Прокинулась вже від сигналу будильника. 5 ранку.