Малюнки на його тілі

Роздумуючи над тим, звідки у такого, здавалось би, педантичного Спартака стільки тату, Женя дивиться в ноутбук, перечитуючи нотатки перед подкастом. Ну як звідки? «Він не такий і педантичний.» – роздумує Женя. Все одно ж якийсь неординарний, як і його тату. Парадокс, який відкрив для себе Женя, дивував його не менше, ніж їх стосунки з Спартаком: чим довше знаєш цього чоловіка, тим більше образів-символів помічаєш у тих тату на руках. Схоже на те, як у новому місті згодом починаєш помічати більше цікавих місць. Його друг піднімає голову від зошита, де він, наче Ягамі Лайт, записує постійно щось з мудрим видом, посміхається Жені, і той якось забуває про ці роздуми з приводу цього мистецтва. Воїн з рук Спартака дивиться прямо в душу.

Через тиждень Женя помічає бутон троянди на біцепсі Спартака. Це викликає якесь тепло у душі і здивування. Через три дні потому поглядом виділяє череп у бутоні однієї з троянд. Це викликає у нього ще більшу цікавість до малюнків на тілі.

Наступного разу роздуми з приводу тату застають його у роздягалці спортзалу, де Спартак – нарешті – не застібнув усі ґудзики своєї бездоганної чорної сорочки. Женя стоїть з рушником у руках, спостерігаючи за тим, як той переодягається. Помічає на біцепсі жінку, що склала руки у молитві. Дивно. Спартак же не віруючий?

– Що ж ти мене роздивляєшься? – раптом кидає Спартак з посмішкою.

– Та цей… – Женя ковтає в’язку слину, стискає тканину в руках, втративши всю впевненість вмить. – Тату! Ну, твої…

– А-а-а, – Спартак кокетливо піднімає брову, проводячи однією рукою по іншій, наче погладжуючи ці тілесні картини, на які пішло немало терпіння і грошей. — Подобаються?

— Та-а-ак, – протягує Женя без тіні сарказму і іронії.

Йому подобається, але не зовсім тату, а скоріше той, чию неординарність вони прикрашають. Женя чомусь уявляє собі, що на спині у того зображені крила, проте того дня теорію свою він не підтверджує, бо Спартак переодягається стоячи обличчям до нього.

Через тиждень приходять дивні сни, після чергового дня вечірнього подкасту. Спочатку уві сні якась дівчина гола бігає по квартирі Спартака, а потім тікає в його чорно-білу ванну, гримнувши дверима з дивними дірками. Женя біжить за нею не відчуваючи ніг. Невідома дівчина без обличчя сідає у ванну до Спартака, який сидить, обійнявши свої коліна. Він дивиться скляними очима на Женю, поки ця дивна дівчина натирає йому спину білою, як все навколо, губкою. Женя придивляється до спини і помічає, що малюнки змінюються з кожною секундою, стаючи куди жахливішими. Спочатку вилазить крінжовий вовк у ялинках, потім ловець снів на всю спину, а згодом нескінченність з підписом “мементо морі”. Його починає нудити уже уві сні від цього всього, аж раптом дівчина змиває губкою всі ці картинки, здираючи шкіру Спартака.

Женя сіпається у ліжку, втримуючи крик у горлі, хоч і лякати у порожній квартирі йому нікого. «Треба терміново дізнатися, що там за тату на спині у Спартака, щоб кошмари більше не мучали!» – гарячково роздумує він, сидячи у темній спальні. Всю ніч потому йому сняться поні, на яких вони катаються з Спартаком по нічному Буковелю.

Коли вони знову сидять на кухні перед приставкою, Женя нервує. Сіпає ногою, кидає купу гейських жартів, хоч вони вже без публіки і можна заспокоїтися, але по-іншому не виходить. Спартак відповідає таким же блакитним гумором, добиваючи його персонажа у мортал комбат. Женя знову кидає погляд на комірець футболки, помічаючи тільки тоненьку сіточку вишивки біля карку (прим. це кадик). «От би ще трошки нижче був цей комірець, ззаду, то було б видно що на спині.» – думає знову Женя. І не помічає, як все більше нахиляється у бік Спартака. Той сприймає це якось по-своєму, дивиться в очі Жені. Женя нервово видихає, думаючи, що це дуже незручна ситуація, але раптом вчиняє так, як не очікував від самого себе навіть у страшному сні: цілує Спартака!

Той, замість того щоб послати його під три чорти, цілує у відповідь. Женя червоніє, нервово обдумуючи те наскільки далеко зайшли жарти про анальну пенетрацію, а сам тягне цю ненависну чорну водолазку на себе. Спартак здивовано видихає, сплітаючи їхні язики. Мабуть, він від себе теж такого не очікував. Нарешті Спартак залишається без верхнього одягу. Женя обмацує його сильну спину, пальцями намагаючись відчути контур малюнків.

Вони скочуються на підлогу і Спартак встигає упасти на руки, Женя у напівтемряві вихоплює малюнок на мускулистій спині.

– К… київо-Печерська лавра? – Женя намагається втримати сміх всередині, але він виривається назовні поштовхами повітря з заїканням. – Боже… Це наче досі кошмар продовжується.

– Що? Ну так, – Спартак перевертається на спину, дивлячись як Женя нависає над ним, закриваючи рот рукою. Лице його червоніє і пашить сміхом. – Набив її колись, бо…

– Б… Бо що? – Женя пирхає посмішкою.

– Бо спор програв! На велику суму…

Збудження у обох злітає в одну мить. Женя злазить з Спартака, сміючись на всю горлянку. Спартак і сам починає сміятися, згадуючи непереконливі обставини події минулого.

– Бляха, я і подумати не міг, що у тебе як у тій пісні купола на всю спину і лавра!

– Я чоловік-загадка, – кокетливо говорить Спартак. – То був останній спор у моєму житті, повір.

Після того кошмари з татуюваннями більше Жені не снилися, а проте самі тату були не такими важливими. Куди важливіше було те, що почалося між ними після відкриття святині на спині Спартака.

Valeria

Я писала це, бо Clarissa сказала писати. А вона шарить.