Маленький неприємний випадок

***

Дивлячись на своє худі, яке раніше було його, адже тепер максимум хто зможе вдягнути його це п’ятирічна дитина, Пітер не здивувався.

Він розумів і навіть передбачав, що щось приблизно таке й станеться.

Ще після того, як Тоні взявся приготувати їм яєчню і спалив штори на їхній тимчасовій кухні, Пітер почав підозрювати, що наставник не дуже пристосований до дорослого життя.

Ну як, приспособлений, але коли поруч є сотня геніальних технологічних винахідів, які допомагають йому виживати, і Пеппер.

Тому, маленька порада, коли ви наважуєтеся вирушити у відпустку разом із мільярдером у якусь несусвітну глуш, де немає ні П’ятниці, ні всяких наворочених роботів, будьте готові до таких казусів.

Пітер знову уважно оглянув своє худі і, набравши в легені якнайбільше повітря, прокричав: ЕНТОНІ ЕДВАРД СТАРК!

Через кілька довгих-предовгих секунд на сходах почулися неквапливі, повільні кроки і в кімнату просунулась голова Тоні, який з побоюванням поглядав на розлюченого підлітка.

– Пітер, – нервово хихикнув Тоні, – ти мене кликав?

Хлопець різко розвернувся на п’ятах і осудливо глянув на Старка.

— Містер Старк, — лагідно почав Пітер, — тільки не кажіть, що прямо в середині циклу ви вирішили переключити прання на «Гарячу воду».

Очі Тоні заметалися по кімнаті, не зупиняючись ні на чому конкретно.

— Я куплю тобі сотню худі,— швидко протараторив Тоні, все ще не дивлячись у вічі свого протеже.

Пітер видихнув і помасажував виски.

Він ніколи не міг довго злитися на свого кумира, та й взагалі злитися на цю людину.

Цей його напускний обурливий і розсерджений тон (або в народі «тон злої Пеппер») був використаний тільки заради того, щоб Тоні зрозумів, що так робити не можна, а то раптом повернеться у Вежу і вирішить випрати якесь супер-дупер-дороге плаття Пеппер.

— Тільки якщо ці худі будуть із Залізною Людиною,— промовив Пітер, намагаючись стримати куточки губ, що почали тремтіти і змушували його посміхнутися.

– Пфф, а з ким іще? — Тоні засяяв, — чи ти думав, що я куплю тобі худі зі щитами Кепа? — і вдавано зморщився.

Пітер не витримав і пирснув.

– А як же Тор? — посміхнувся Пітер.

– Він, взагалі-то, мій улюблений герой .., – побачивши, як брови Тоні повзуть вгору, і він вже відкриває рота, намагаючись висказати своє обурення, додав:

– Тільки після вас.

Тоні полегшено видихнув.

– Або ні, – хлопець підійшов впритул до Тоні, загадково посміхнувся і вийшов із кімнати.

– Дитино, ти ж несерйозно.., – почав невпевнено Старк, – чи серйозно? Хей, почекай, ми ще недоговорили!