Маленька інтрига

Червона:
-А що нам робити?
Т/і та Косач:
-Шукайте Яріка.
Деякий час ви обговорювали хто міг бажати зла. Після оперативки, ти трішки поговорила з Ольгою Сергіївною, а потім направилась до виходу. Твою увагу привернула розмова Альбіни та Стасіка.
Панчук:
-Так позви її кудись.
Шугаєв:
-Та ні, вона відмовиться.
Т/і:
-А ти попробуй.
Панчук:
-О, Т/і.
Т/і:
-Вибачте, я вас трішки підслухала. Кого ти не можеш позвати?
Шугаєв:
-Неважливо.
Т/і:
-…Ну добре.
Шугаєв:
-До речі, я пробив де останній раз був телефон Яріка. Він знаходився недалеко від школи номер 8.
Т/і:
-Скинь адрес Червоній та Римарю. Може вони хоч щось знайдуть.
Панчук:
-А ти?
Т/і:
-Мені потрібно вирішити деякі питання.
Панчук:
-Т/і, я б хотіла поговорити с тобою наодинці.
Т/і:
-Ну.. Добре?
Ви відійшли в місце, де не так людно. Альбіна дивиться на тебе з стурбованістю.
Т/і:
-Щось трапилось?
Панчук:
-Ти впевнена що хочеш бути наживкою для покидька який безжалісно вбиває дівчат?
Т/і:
-Так, тим більше Римар буде поруч. Я йому довіряю в цьому плані.
Панчук:
-А якщо..
Т/п кладе свої руки на плечі перебиваючи Панчук
Т/і:
-Альбіна.. Все буде добре. Довірся мені.
Після слів Т/і, Альбіна трішки розслабилась, але ще переживала за подругу. Попрощавшись з нею, Т/п приходить повідомлення від Яни.
Зайченко:
-«Візьміть з собою вашого друга. Потрібно приміряти костюм.»
Швидко відповівши, ти пишеш Ользі Сергіївні що потрібен Стасік. У відповідь отримуєш згоду та ідеш за Шугаєвим. Всю дорогу ви мовчки їхали. Хлопець ніяково потирає шию, ніби обдумує щось. Тобі набридає ця тиши, і починаєш говорити.
Т/і:
-Тебе щось турбує?
Шугаєв:
-Та ні, а що?
Т/і:
-Просто ти зараз в шиї дірку протреш.
Шугаєв:
-Кхм.. Це в мене звичка таке робити.
Т/і:
-Міг би придумати щось переконливіше. Якщо потрібна порада, то скажи відразу.
Шугаєв:
-Зараз не треба, але як буде потрібно, то звернусь.
Т/і:
-Добре.
Шугаєв:
-…А ти водити вмієш?
Т/і:
-Так, мене дядя багато чому вчив. Він єдиний брав участь в моєму житті після зникнення батька. Брат не чинив опір з приводу дитбудинку, а я туди не хотіла. Та ми з ним зараз не дуже спілкуємося.
Шугаєв:
-Чому?
Т/і:
-Нас Саша забрав двох. Звісно в нас були відносини як в інших, але після того, як він знайшов дівчину… Він вірив тільки їй. А вона мене доставала сильно, тому я обірвала всі дружні зв’язки з ними. Та якщо чесно, я не дуже то і засмучена. У мене була Альбіна. Ми з нею здружились сильно, тому я і не згадувала про нього… Хоча він ще згадає мої слова.
Шугаєв:
-Бачу ти не дуже сумуєш за тими, хто скоїв тобі боляче.
Т/і:
-Чому? Є винятки, але це повинна бути дуже близька людина.
Шугаєв:
-Тоді ця людина буде одною із щасливчиків.
На його слова ти тільки подивилась на нього посміхаючись. Хлопець відкриває рот аби ще щось сказати, як його перебиває дзвінок від Косач.
Т/і:
-Другий раз перебиває тебе. Так Ольго Сергіївно.
Косач:
-Потрібно по дорозі заїхати ще в одне місце.
Т/і:
-А де Тарас?
Косач:
-Вони поїхали до школи. Бажано, щоб ти сам туди поїхала. Стасіку ні слова.
Т/і:
-Добре.
На цьому ваша розмова закінчується. Тільки ти поклала слухавку, він дивиться на тебе.
Шугаєв:
-Що вона хотіла?
Т/і:
-Питала де ми. Все-таки зникнення Яріка поставило всіх на вуха. Ось вона переживає.
Шугаєв:
-Це на неї схоже.
Доїхав до місця призначення, вас зустрічає стривожена жінка.
Т/і:
-Вас щось турбує?
Зайченко:
-Так, мені здається що за мною стежать.
Т/і:
-Не хвилюйтеся, у нас все сплановано.
Зайченко:
-А в ваш план входить моя смерть?!
Вся в сльозах вона заходить в приміщення. Через її переживання, починаєш сумніватися в плані. Трішки нервуючись, ти кладеш руку на лоб. Хлопець це помічає.
Шугаєв:
-Не хвилюйся, я впевнений все вийде.
Т/і:
-Сподіваюсь..
Заспокоївшись, ви заходите в середину. Примірявши костюми на вечір, Стасік запропонував випити по чашечці кави. Згадавши прохання Ольги Сергіївни, тобі довелось ввічливо відмовитись, сказавши йому, що потрібно затриматись. Перевірив місце, тобі нічого не вдалось знайти. Вернувшись в офіс, ти ідеш до Косач та розказуєш про її прохання.
Косач:
-Дивно.. Може нас пробують вести по хибному сліду?
Т/і:
-Мені також це здалось. Саме місце викликало підозру.
Косач:
-Добре, іди трішки пообідай.
Т/і:
-Добре.
Ти ідеш трішки перекусити. Там уже сиділи Тарас та Катя. Привітавшись, ти робиш собі чай.
Римар:
-Ти як?
Т/і:
-Все добре, а що? Повинно бути погано?
Римар:
-Твій друг зник. Зазвичай, коли зникає близька людина, то моральний стан погіршується, особливо у дівчат.
Червона:
-Тарасе… Хоча він правий.
Т/і:
-Важко звісно, але треба не суміщати особисте зі справою. Я відчуваю, він живий.
Римар:
-Мені б так…
Червона:
-Ну, якщо Т/і впевнена що він живий, то будем також так думати.
Шугаєв:
-О, бачу ви тут чаюєте.
Т/і:
-Є новини на рахунок Яріка?
Шугаєв:
-…Ні.
Червона:
-Ну то йди працюй.
Т/і:
-Та хай людина відпочине, він і так схожий на зомбі.
Тарас та Катя дивляться на тебе з єхидними посмішками, а Стасік робить собі каву гладячи своє волосся. Поки ти говорила з Римарем та Червоною, на вас постійно поглядав хлопець. Хоч він удавав вигляд що шукає інформацію, та коли відпивав каву зі своєї чашки, дивився на вас. Звісно ти це помічала. Коли він дивився на вас з-під густих вій, тобі здавалось це привабливим.
Римар:
-Добре, я тоді піду. Розважайтесь, молодь.
Коли він вже завернув за куток, ти перекривляєш його. На твій жест Катя розсміялась, а Стасік лише усміхнувся. Тут погляд Червоної впав на хлопця.
Червона:
-Стасік, а можна тебе дещо попросити?
Шугаєв:
-Дивлячись що хочеш.
Червона:
-Може відійдемо?
Шугаєв:
-Ну, добре?
Він допив останні краплі кави та ставить її коло мийки. Зробивши собі маленький бутерброд, ти дивишся їм в слід.
Т/і:
-*Цікаво…*
Пообідавши, ти стаєш мити посуд. Поки ти мила чашки, до тебе підходить Маша.
Небесна:
-Невже не було нікого іншого помити посуд? Давай я помию.
Т/і:
-Мені не тяжко.
Небесна:
-Ну добре… До речі, я до тебе. Як ти?
Т/і:
-Все нормально, звісно переживаю за Яріка, але треба ж працювати.
Небесна:
-Я не про те. Хоча і це мене цікавить. Краще скажи як рана?
Т/і:
-А, ти про це? Хм… Ну вона трішки пече, але сильного дискомфорту не дає. Працювати можу.
Кажучи останні слова, ти з усмішкою дивишся на жінку продовжуючи мити посуд. У відповідь ти отримуєш теплу усмішку, але перед тим як повернути голову, ти помічаєш як жінка дивиться на тебе з турботою. Деякий час ви мовчите, але через деякий час, першою говорить Маша.
Небесна:
-Може розкажеш Олі та перестанеш розслідувати?
Після її слів, Т/і закриває воду закінчивши мити посуд. Обпершись об мийку, вона декілька хвилин стоїть мовчки обдумуючи слова. Через певний час вона відповідає повернувшись лицем до Небесної.
Т/і:
-Добре, я їй розповім про рану… Але я продовжу розслідувати цю справу.
Небесна:
-Ти ж розумієш що вона тебе відправить додому?
Перед тим як відповісти, ти тяжко зітхнула.
Т/і:
-Так розумію.. Тому, напевно, не треба казати. Я скажу їй коли все скінчиться
Небесна:
-А сенс?! Ми не знаємо що буде за хвилину! Ярік зник! Ти та Стасік будете на затриманні. Я знаю, ти зможеш себе захистити. І Стасіка також зможеш захистити. Але… Що ти будеш робити, якщо все піде з-під контролю. Що якщо…
Т/і:
-Небесна Марія!…
Твій гучний тону, жінка була шокована. Зрозумівши що це було дуже голосно, ти трішки засумнівалася в собі.
Т/і:
-Вибач що накричала, але… Якщо я буду ще сильніше травмована, то значить така моя доля.
Більше нічого не сказавши, ти ідеш в кабінет до Косач. По дорозі до кабінету, мимо твоїх вух пролетіли пару слів. Вони привернули твою увагу.
Т/і:
-*Моя цікавість мене доведе.*
Підійшовши трішки ближче, ти готовишся уважно слухати. На лиці грала єхидна усмішка.
Шугає:
-…Але в мене немає часу. Тим більше… Спочатку потрібно завершити справу. Чи ти забула що нам погрожують?
Червона:
-…Ні… Але скажи що трапилось, в тебе є дівчина?
Але у відповідь він тільки мовчить. Це мовчання додає тільки бажання продовжити слухати.
Т/і:
-*Вперше в житті мені подобаються такі моменти. Хоча мені шкода таких любей.*
Шугаєв:
-Ні, немає.
Червона:
-Тоді чому ти не хочеш сходити на побачення?
Він деякий момент мовчить, ніби обдумуючи чи треба говорити. Його губи почали ворушитись, але ти не чуєш що він каже. В цей момент голова дівчини почала крутитися та боліти. Тільки ти хотіла повернулися до Маші, в надії що вона там, але перед очима починає темніти. Єдине що ти встигла побачити, так це як до тебе біжить Шугаєв та Червона. Отямившись, ти розумієш що знаходишся в лікарні. Перед тим як закрити знову очі, почувся доволі знайомий голос.
???:
-Прокинулась, як самопочуття?
Т/і:
-Голова трішки болить, а так нормально… Саш, відпусти мене… Мені правда краще.
Саша:
-Можеш іти, просто попробуй більше спати.
Т/і:
-Так це через це?
Саша:
-Ну так, а що?
Т/і:
-Якщо чесно, то я думала що втрата свідомості відбулась із-за рани.
Після твоїх слів, він розсміявся, але відразу заспокоївся. Хоч він перестав сміятися, але на його лиці була усмішка.
Саша:
-Ні, рівень крові в нормі. А якщо втрачати свідомість, то тільки якщо її не хватає. Нагадай мені, скільки ти спала останнім часом?
Т/і:
-Та начебто як треба, може трішки менше чим потрібно.
Саша:
-Угу.. А стрес або щось подібне ти не відчувала?
Т/і:
-Та ні, все як зазвичай.
Саша:
-І ще питання. Ти як їси?
Т/і:
-Намагаюсь так, як ти мені сказав.
Саша:
-Все, питань немає. Ти сама, чи тебе підвезти?
Т/і:
-Ну якщо ти не зайнятий, то буду вдячною.
У відповідь ти отримуєш усмішку та погладжування по голові. Поки ви їхали до агенції, постійно розмовляли на різні теми. Хоч тобі й здавалось що він був чесним та турботливим, але були нотки не зрозумілої емоції. Доїхавши до пункту призначення, на його лиці вже були щирі емоції.
Саша:
-Будь обережніше, я за тебе переживаю.
Т/і:
-Добре, бувай.
Попрощавшись, ти заходиш в приміщення. Всі були на оперативці. Всі настільки бурхливо обговорювали, що не помітили твій прихід. Не довго думаючи, ти заходиш до них.
Т/і:
-Тук тук.
Панчук:
-Т/і.
Хоч вона казала це здержано, але в її голосі чутно полегшення. Подивившись на решту, у всіх в них було полегшення і радість. Всі дивились на тебе посміхаючись, але Стасік положив свою голову на руки.
Т/і:
-Ви так реагуєте, ніби я пішла на той світ.
Римар:
-Що лікарі сказали?
Т/і:
-Більше спати. Хоча я не розумію трішки… Я начебто сплю нормально.
Косач:
-Може тоді підеш спати?
Т/і:
-Допоможу закрити справу, тоді відпочину.
Косач:
-Я надіюсь на це.
Шаблій:
-Якщо чесно, ми вже думали міняти план затримки того покидька.
Говорячи ці слова, на його лиці була тепла усмішка.
Т/і:
-Не дочекаєтесь. Я нізащо не покину вас.
-*Аж не віриться що він усміхається. Зазвичай скептицизм та суворість*