Майбутне ніколи не помре

Я потонув у твоїх очах,

намагаючись перетнути прірву між нами

 Scorpions – The Future never dies

Озвучити те, що довгий час було німими словами між ними – складно. Але коли вирішується доля світу вже не до замовчувань і викруток – доводиться говорити прямо.

Кроулі й сказав.

Сказав, що вони друзі, що вони на своєму боці. Запропонував утекти разом.

Азірафаель звично гнув свою лінію про ворогів та протилежні сторони. Тільки цього разу він не збирався врешті поступитися, як раніше. В це було важко повірити.

Кроулі хотілося сміятися. Реготати до істерики, згадуючи все, через що вони вдвох пройшли. Разом. Усіх, кого вони бачили, кого знали та кого пережили. Під пеленою роздратування теплилася надія, що янгол просто вкотре упирається.

Він це несерйозно, правда?

Кроулі дивився на Азірафаеля, затамувавши подих. Сіро-блакитні очі навпроти не сяяли м’яко, не дивилися по-доброму – демон бачив в них відчайдушну рішучість. Слова янгола пролунали хльостко та уразили точно в серце. Кроулі здавалося, що вони розмовляють через товщу криги – бачать один одного ясно, а чують як крізь воду.

Зла образа ринула бурхливою хвилею й обпалила гіркотою нутро Кроулі.

Їхньої сторони немає. Якщо навіть і була, то вже ні. Більше немає. Все скінчено.

Вони просто янгол і демон, у яких і близько немає нічого спільного.

Як би ж то.

Кроулі був злий. Він не розумів як можна так довго заперечувати очевидне, як можна так довго вірити, коли роки, століття, тисячоліття оголили жорстоку маску Богині. Вона не відступає.

Азірафаель теж наполягав на своєму, а демон не збирався витрачати час на очікування заклику до останньої битви.

Хоча, кому він брехав.

Ти віддаляєшся – думками, душею і тілом, день за днем

Він справді відмовив йому. Не ламався за звичкою, не грав словами, не вдавався. Янгол справді мав намір поговорити з Нею і зупинити Кінець світу.

Кроулі не очікував такого. Він просто не міг повірити, що Азірафаель всерйоз здатний так з ним вчинити.

Горезвісне прощення обпалило освяченим залізом піднебіння, пройшлось по горлу й впало до низу. Він просто неможливий. До сказу неможливий, такий розумний, але такий дурний упертий янгол. І що з ним робити?

На обличчі Азірафаеля – страждання та біль. Він стояв і дивився услід чорній Бентлі. У роті було гірко, дихання зривалося, на очах блищали сльози. І як Кроулі не розумів у своєму прагненні втекти, що потрібно лише поговорити. Вона зрозуміє. Обов’язково зрозуміє. Демон просто давно втратив свою віру, але не Азірафаель. Він просто не мав права дозволити собі засумніватися в Ній та Її плані, тільки не зараз.

Інакше горіти цьому світу пекельним полум’ям.

***

Світ горів. Палав яскравим жовтим вогнем, дихав гаром і попелом, губився в чорному диму. Не світ, правда, а книгарня в Сохо. Не те, щоб Кроулі бачив різницю. Не те, щоб йому взагалі було до неї діло.

Все, що зараз мало значення – це янгол. Його добрий, світлий, але впертий янгол, якого він так відчайдушно кликав і так хотів знайти. Стукіт серця  гулко лунав у вухах. Полум’я з тріском пожирало дорогоцінні книги. Кроулі здавалося, що він чує цей тріск у собі.

Там, де у пекельному вогні тліла його любов до найкращого друга.

А потім він захлинувся власним криком.

***

Я помирав усередині, ковтаючи непролиті сльози

Кроулі пив, пив та пив. Чарка за чаркою. Він намагався втопити своє горе в алкоголі, тільки тонуло зовсім не воно, а сам демон. Йшов на дно, не  бачив і не чув нічого навколо за пеленою власного болю. Він обпалював йому горло, пускав розпечений метал по венах і різав вогнем очі. Очі, яким він не міг повірити.

Блискавка сяйнула розпливчастим силуетом Азірафаеля, й Кроулі здалося, що його серце завмерло та так і залишилося. Він примудрився розрізнити серед своїх відчуттів слабкість у ногах і був вдячний випитому за можливість відволіктися від емоцій і говорити.

І ось я стою на колінах. Тому що ти – все, що мені потрібно.

Життя, що в один швидкий болісний момент перетворилося на існування, так само швидко і боляче знову набуло сенсу.

Подумати тільки, взята як спогад книжка виявилася ключем до порятунку світу. Кроулі молодець. Кроулі зміг бути корисним.

Здається, людство ще має шанс. Тепер їм залишалося всього нічого –зупинити Кінець світу. Що ж, це, нарешті, мало значення.

Ти – сенс буття. Не дозволь мені впасти, утримай.

***

Нам треба об’єднатися. Тому що кожному потрібне любляче серце.

У Азірафаеля в голові стукало голосніше пульсу тільки одне питання.

Навіщо?

Навіщо знищувати світ, такий прекрасний світ? Навіщо знову вбивати людей, усіх і зараз? Навіщо добиватися війни, яка не принесе нічого, крім страждань та руйнувань?

Де сенс у всьому цьому?

Янгол спостерігав, як діти силою своєї віри під керівництвом Антихриста долають Вершників. Все не могло бути так легко.

А потім з’явилися Гавриїл та Вельзевул.

Азірафаель слухав як вони вмовляють хлопчика почати Армагеддон і відчував гнітюче розчарування. Ось тобі й сторона добра, яка бажає воювати, вбивати й руйнувати не менше, ніж їхні супротивники. Його роздуми перервав землетрус. Злий татко піднімався, щоб поговорити з сином персонально.

Що ж, ось і Кінець.

Кроулі скрутило й він звалився на землю. Навіть для демона відчувати стільки зла за раз – дуже важко. Азірафаель тримав у руці свій меч і найбільше у світі хотів жбурнути його так далеко, як тільки можна. Треба було щось робити. Ось-ось гряне Армагеддон, і янгол втратить усе, що любить.

Все не може закінчитися так.

Хіба ти не бачиш, що або зараз або ніколи?

“Я більше ніколи не заговорю до тебе!” – звучало прокляттям у голові, затьмарюючи й заглушаючи усе, що відчував демон. Азірафаель не дивився – благав. Благав про чергове “маленьке демонічне диво власного виробництва”. Тільки тепер янгол не встряв у халепу по наївності, а на кону не книжки й не життя парочки нацистів. На карту поставлені мільярди – смертних і безсмертних. Це не гра. Це – Кінець.

Нам просто нікуди більше йти

Кроулі примудрився створити диво, й вони з хлопчиком опинилися поза часом на мить. Тут був їхній шанс врятувати Землю. Тільки тут і ніде більше.

Азірафаель відчув трепотіння крил за спиною, і його затопило полегшення. Як же добре знову відчути їхню силу, почути шарудіння, побачити сяючу білизну. Вони з Кроулі, як могли, пояснили Адаму, що робити й їх жбурнуло назад. Туди, де їх вже чекали.

***

Все сталося швидко. Адам прогнав Сатану, Армагеддон офіційно скасували й ось Азірафаель та Кроулі п’ють з однієї пляшки і чекають на автобус.

Демон вже не думав про те, через що він пройшов і через що ще доведеться пройти – вони з янголом там, де мають бути. Вони разом, а разом можна впоратися із чим завгодно.

Кроулі дивився на Азірафаеля і бачив у його кучерях спалахи полум’я. Під шкірою голками кололося відлуння того почуття, що накрило його, коли він побачив пожежу в книжковому магазині. Янгол був поруч, такий справжній та живий. Він знову щось говорив про їхні сторони, і в його очах Кроулі бачив зірки, які колись допомагав створювати.

Ніч була темною та теплою. Азірафаель вдихнув на повні груди і зайшов в автобус. Вони мали розгадати пророцтво та врятувати себе від покарання за зірваний Кінець світу. Що ж, вони були разом, а це вже було схоже на надію, що все вийде.

***

Вони впоралися.

Азірафаель не міг стримати посмішки, дивлячись на демона. Він був такий вродливий, такий рідний. Грудну клітину розпирало від ніжного почуття, що наповнило її, але дихалося на диво легко. Були чутні тихі розмови та мелодійний звук фортепіано, а повітря було тепле та смачне. Рітц здавався навіть кращим, ніж був.

Погляд Кроулі відчувався на шкірі мурашками і відливав рум’янцем на щоках. Янгол схилився до демона, торкнувся його руки. Кроулі був теплим і приємним на дотик. Азірафаель погладив великим пальцем його долоню, подивився на демона. Розрізнити ласкавий погляд золотих зміїних очей було дуже легко навіть крізь темні окуляри.

Кроулі посміхався.

Він відчував прохолодну руку янгола на своїй, дивився на м’яку посмішку та сяйво блакитних очей. На нього дивилися з ніжністю, від якої щемило серце. Вони впоралися з такою надзвичайною катастрофою, примудрилися зберегти стільки життів. Вони врятували свій дім. Очі янгола обіцяли – доки вони живі, вони триматимуться разом. І приходитимуть на допомогу світові, який люблять.

Демон все дивився в світлі люблячі очі й бачив у них майбутнє.

Вічне та безсмертне.

Крихітко, тримайся, допоки нас не зустріне вічність

Ми живі

І майбутнє ніколи не помре

В твоїх очах

Майбутнє ніколи не помре