Магнолія

Магнолія

В маленькій кімнатці бабусі

Стояв аромат сповнений хвилювань

Маленька деревна паличка,

Стояла в парфумі магноліїї.

Ох, скільки ж страждань на мене взвалило

Згадала все я в одну мить,

І як ховалась від батька малою,

І як ставала між ним і мамою кволою.

В той день я гадала,що настав мій кінець.

У нього був ніж і влучний пістолет.

Повернувши ключ в дверному замку

Стала я першою в квартиру свою,

Проглянула всі кімнати,

І впустила матінку перелякану.

Ми були дуже вдячні долі,

Що ще добу були живі й здорові.

А ось ранком наступного дня

Підвелась я на ноги зрання

Почувши ключ відкриваючий двері

Серце моє хотіло вирватись з ребер,

Взяла себе в руки прямуючи до дверей,

Глянула йому в очі, боячись цих пазурей,

А він протягнув мені квіти, сказавши,

Що для матінки їх приготувавши

Направився прямо до нас в це кубло.

Я боюсь його й досі,

А вона як нова,

Забула всі образи,

Й пробачила всі його бруднючі слова.

Мене й досі мутить від аромату цього,

А їй він вже не такий й різкий,

Приємний й доволі пряний, терпкий.