Лісові пригоди

Лайла Мардер була крутою. Вона завжди чудово справлялась з перевертнями, допомагала їм і була класною старшою сестрою. Ліліт Мардер була. Просто була. Вона любила песиків і була кінологом, сестрою вона була «такою собі».

Лайла знала, що один раз в місяць друг молодшої сестри – Рю Мур стає драконом. Сьогодні був саме цей день. І після його перетворення з дракона в людину йому максимально важко прийти в себе. Ліліт теж це знала. І цього разу вона вирішила прийти йому на допомогу

Їх відносини були доволі дивними. Так, як зараз це називається передружба-недокохання. Звісно, Ліліт подобався Рю. Він був милим, сміливим, веселим. І Рю подобалась Ліліт. Подобалось, як вона сміється, як вона тренує своїх песиків, як вона злиться. Але чомусь ніхто не наважувався зробити перший крок. До цього часу.

Вже майже вечір. Лайла збиралась йти в ліс на допомогу. Взяла сумку з потрібними речами та почала взуватись.

–Ти куди на ніч?–спитала Ліліт, спираючись на дверний косяк.

–Щоб ти знала, сьогодні у твого хлопця перетворення. І саме Я йду йому на допомогу.

А Ліліт знала, але говорити про це не збиралась. Вона чудова актриса і зараз вона чудово відіграє здивування.

–Ого! Я вже й забула, що він дракон.

Лайла закочує очі й дивиться, що молодша сестра теж взувається.

–Ти куди збираєшся?

Ліліт зав‘язавши шнурок на кросівку підіймається і бере сумку, яку брала Лайла.

–Піду допоможу Рю. Відпочивай!

І вибігає з дому. Лайла намагається переварити, що щойно відбулось. Тяжко зітхає і спостерігає, як Ліліт біжить до лісу.

–І до речі він не мій хлопець!–на бігу відповідає Ліліт, уже віддаляючись від дому.

Чесно кажучи, як такого плану вона не мала. Взагалі. Вона не розуміла, як вона може йому допомогти та що робити. І все йшло добре, поки в небо не піднявся дракон.

Великий, червоний. Він світився, піднімаючись все вище і вище.

–Трясця!

Підлетівши прямо до зірок дракон світиться ще дужче. Різкий спалах, неначе вибух і вже на землю падає не дракон, а хлопець.

–Чорт! Чорт! Чорт!

Ліліт зі всіх сил біжить ближче до місця куди б міг впасти Рю. Коли вона вибігає на галявину, то бачить лежачого, животом до низу та оголеного хлопця.

Вона підходить до хлопця гладить його руде волосся, а потім легенько тріпає його за плече.

–Гей, ти як?

Рю дуже довго не реагує, а потім різко та з криком хапає дівчину за руку.

–Ти дурень!

Ліліт верещить і підіймається.

–Я переживала.

–Знаю,–Рю підіймається, не соромлячись свого вигляду,–Трохи не очікував тебе тут побачити.

Мардер різко повертається до нього спиною.

Рю знаходить залишки свого розірваного одягу й обмотує його навколо своєї талії, трішки прикриваючись.

–Можеш повертатись.

–Що мені потрібно робити?–занадто різко, швидко і нервово запитує дівчина.

–Ну дивись, Ліл, зараз буде друга стадія. Я можу бути трохи не в собі, тож тобі потрібно прив‘язати мене до дерева.

Ліліт риється в сумці, намагаючись знайти спеціальні мотузки, все ж таки це буде дракон, і звичайними мотузками його не так просто втримати. Рю підходить до неї та злегка нахиляється, щоб допомогти. Від нього чути аромат лілій і літнього дощу.

–Не думала, що ти фанат БДСМ.

Рю усміхається і підходить до дерева. А Ліліт помічає, що занадто довго дивиться на його усмішку і бурштинові очі.

–Ти ще багато чого про мене не знаєш, Ліл.

Він підморгує їй і протягує мотузки.

Спочатку дівчині навіть шкода його зв‘язувати, боїться зробити боляче. Але коли вона зав‘язує вузол мотузки падають Рю під ноги, ледь не стягаючи цю нещасну тканину, що прикриває всі його достоїнства.

Мур притягує Ліліт до себе і кладе їй руки на плечі. Його очі бігають по її лицю, зупиняються на губах дівчини. Рю нервово ковтає слину і намагається відірвати погляд від Мардер.

–Ліл, ти не зробиш мені боляче, я ж дракон, пам‘ятаєш?

Ліліт зітхає. Він правий, треба його нормально зв‘язати, щоб не було потім казусів.

–Пам‘ятаю.

Зв‘язавши його повторно, Ліліт стає навпроти та руками поправляє його руде волосся.

–Які мої подальші дії?

–Мені ще тут щось муляє, поправ.

Ліліт перелякано дивиться на нього. Все-таки вона зробила йому боляче.

–Де саме?

–Підійди ближче.

І Ліліт підходить. Вона стоїть нестерпно близько до нього, дивлячись прямо в ці неймовірні очі.

У Рю було лише декілька секунд, щоб подумати чи варто це робити. І він подумав. Він усміхається і легенько чмокає її в губи. Щоки Ліліт вмить стають такі ж як і її колір волосся, червоні.

–Тепер не муляє,–усміхається Рю і нахабно дивиться на «подругу».

Але Ліліт так не думає. Вона кладе йому руки на щоки та знову цілує його. Тільки на цей раз по дорослому, з язиком. Здавалось, весь світ десь зник на момент цього поцілунку. Зникло це дерево, до якого прив‘язаний хлопець, зникли ці мотузки, якими він прив‘язаний, і зникла ця ганчірочка, що прикриває його.

Здавалось це був найкращий поцілунок Рю. Його серце не помилилось коли вибрало цю дівчину. Він вже й забув де він, і те що зараз стане драконом. Це перетворення дуже не доречно.

Мардер видихає йому прямо у губи і відсторонюється. Їй і самій не подобається в якому положенні вони зараз знаходяться, але не жаліє, що вирішила прийти йому на допомогу.

–Я зараз обернусь. Повертайся додому, я зранку прийду.

Ліліт киває і коли вона відходить на достатню відстань, щоб Рю не бачив її лице, посміхається. Чи можна вважати цю лісову пригоду вдалою? Однозначно, адже тепер їх відносини вийшли на новий рівень.